ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 лютого 2021 року 14:43 № 640/9712/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі судових засідань Прокопенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора,
Рівненської обласної прокуратури
про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди
за участі представників сторін:
позивач - ОСОБА_1 ,
від позивача - Гречко Л.П.,
від відповідача 1 - Левадний Р.С.,
від відповідача 2 - Стретович М.О.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позову, просить суд: визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора (Генерального прокурора) щодо невиплати ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 30 квітня 2015 року до 28 січня 2020 року; стягнути з Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення позивача - з 28 квітня 2015 року по 31 березня 2020 року включно на суму 2 270 936,23 грн., стягнути з Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення прав, свобод та законних інтересів, в розмірі 269 553 грн.; стягнути з відповідачів судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року у справі №826/12523/15 позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України № 17 дк від 29 квітня 2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурора Рівненської області ОСОБА_1 із займаної посади; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Рівненської області з 30 квітня 2015 року, допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Рівненської області з 30 квітня 2015 року. Постановою Верховного суду від 09 вересня 2019 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року залишено в силі, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року скасовано. У зв'язку з викладеним, наказом Офісу Генерального прокурора від 28 січня 2020 року №36к скасовано наказ Генерального прокурора України № 17 дк від 29 квітня 2015 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Рівненської області.
Оскільки під час розгляду справи №826/12523/15 вимога про стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу позивачем не заявлялась та з огляду на те, що відповідачами добровільно не сплачено позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, позивач вважає, що відповідачами допущено протиправну бездіяльність щодо виплати йому відповідних коштів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Представник Офісу Генерального прокурора у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що період вимушеного прогулу становить з 30 квітня 2015 року по дату прийняття судового рішення про поновлення позивача на роботі. Крім того, представник Офісу Генерального прокурора зазначив, що заробітну плату позивач отримував у Рівненській обласній прокуратурі, отже належним відповідачем є саме Рівненська обласна прокуратура. Також, представник Офісу Генерального прокурора зазначив, що позивачем проведено розрахунок належної йому заробітної плати на підставі довідки, яка надається для призначення пенсії, а не довідки про розмір заробітної плати, складеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Також представник Офісу Генерального прокурора вказував на відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди.
28 липня 2020 року у підготовчому засідання ухвалено без виходу до нарадчої кімнати про залучення до участі в розгляді даної справи в процесуальному статусі співвідповідача прокуратуру Рівненської області та про витребування від прокуратури Рівненської області довідки про середньомісячний розмір заробітної плати позивача за останні два місяці роботи.
Представник Рівненської обласної прокуратури у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем невірно розраховано належу йому заробітну плату.
У відповіді на відзиви позивач наполягає на тому, що ним вірно розраховано розмір належної йому до виплати заробітної плати та з урахуванням підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури підлягає застосуванню коефіцієнт коригування.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 26 січня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 16 лютого 2021 року змінено назву відповідача з прокуратури Рівненської області на Рівненську обласну прокуратуру.
В судовому засіданні 16 лютого 2021 року позивач та його представник наполягали на задоволенні позову, представник Офісу Генерального прокурора та Рівненської обласної прокуратури заперечували проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року у справі №826/12523/15 позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України № 17 дк від 29 квітня 2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурора Рівненської області ОСОБА_1 із займаної посади; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Рівненської області з 30 квітня 2015 року; допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Рівненської області з 30 квітня 2015 року.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року у справі №826/12523/15 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2017 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року, а справу №826/12523/15 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року у справі №826/12523/15 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року залишено в силі.
Отже, в силу норм статі 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній станом на час ухвалення судового рішення) постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року набрала законної сили 09 вересня 2019 року.
Наказом Офісу Генерального прокурора від 28 січня 2020 року №36к скасовано наказ Генерального прокурора України № 17 дк від 29 квітня 2015 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Рівненської області.
Суд наголошує, що нормами Закону України «Про прокуратуру» не врегульовано питання виплати заробітної плати за період вимушеного прогулу, а відтак суд вбачає наявними підстави для застосування норм статті 235 Кодексу законів про працю України.
Так, відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Якщо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при поновленні на роботі не відбулось, працівник з урахуванням змісту статті 235 Кодексу законів про працю України не позбавлений процесуальної можливості заявити таку вимогу за окремим позовом.
У такому випадку вимога про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненого працівника є спором про оплату праці, тому до його вирішення підлягають застосуванню положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України.
Отже, виходячи з системного аналізу частини 2 статті 235 та частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, можна зробити висновок про те, що працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутися до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить.
Так, пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З огляду на викладене, розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки сума середньоденної заробітної плати складає 401,31 грн, сума середньомісячної заробітної плати становить 8427,51 грн.
Так, позивачем додано до позову довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, відповідно до якої заробітна плата становить 55 843,20 грн.
Проте, надана позивачем довідка складена саме для проведення перерахунку пенсії, а не в порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, отже зазначена довідка не підлягає застосуванню для розрахунку заробітної плати за період вимушеного прогулу.
Щодо посилання позивача на застосування коригуючого коефіцієнту у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, суд зазначає, що пункт 10 Порядку №100, яким було визначено застосування коригуючого коефіцієнту втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100», а відтак не підлягає застосуванню.
Так, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання відповідного наказу про поновлення на роботі.
З урахуванням наведеного, період вимушеного прогулу позивача становить з 30 квітня 2015 року по 28 січня 2020 року, що становить 1186 робочих днів.
Отже, позивач належить до виплати за період вимушеного прогулу 475 953 (чотириста сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн 66 коп. (1186х401,31)
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
З урахуванням викладеного, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині стягнення з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 8427 (вісім тисяч чотириста двадцять сім) грн 51 коп. підлягає негайному виконанню.
Щодо позову в частині відшкодуванні позивачу моральної шкоди, суд зазначає, що позивач вказує, що моральна шкода завдана йому внаслідок незаконного звільнення, проте суд наголошує, що наказ Генерального прокурора України № 17 дк від 29 квітня 2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурора Рівненської області ОСОБА_1 із займаної посади був предметом розгляду адміністративної справи №826/12523/15.
З огляду на те, що позивачем не було заявлено вимогу про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в рамках адміністративної справи №826/12523/15, отже суд вважає безпідставними доводи позивача про спричинення йому моральної шкоди в рамках спірних правовідносин, що є предметом розгляду даної справи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем доведено наявність правових підстав для стягнення на його користь заробітку за час вимушеного прогулу, в той час, як відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, покладений на них обов'язок доказування не виконали, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правих підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
З урахуванням наведеного, позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Рівненської обласної прокуратури (33028, місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 475 953 (чотириста сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн 66 коп.
Допустити негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині стягнення з Рівненської обласної прокуратури (33028, місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 8427 (вісім тисяч чотириста двадцять сім) грн 51 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко
Повний текст рішення виготовлено 17 лютого 2021 року.