ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 лютого 2021 року м. Київ № 640/24209/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Київській області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 15 жовтня 2019 року №2244, підписаний начальником полковником Андрієм Нєбітовим у частині, що стосується звільнення позивача з посади заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Центрального ВП Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 ; поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Центрального ВП Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області з 05 листопада 2019 року; звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Центрального ВП Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області з 05 листопада 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним не було допущено дій, які б свідчили про порушення службової дисципліни, отже оскаржуваний наказ від 15 жовтня 2019 року №2244 є безпідставним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача зазначив, що позивачем, якому було доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019110200000836, розпочатому 20 лютого 2019 року, протягом періоду 20 лютого 2019 року - 28 серпня 2019 року не було вчинено жодної слідчої дії. Вказане слугувало підставою для прийняття оскаржуваного наказу від 15 жовтня 2019 року №2244.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що у період 20 лютого 2019 року - 28 серпня 2019 року неодноразово у названому кримінальному провадженні призначались експертизи, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019110200000836, розпочатому 20 лютого 2019 року, проведено у визначений Кримінальним процесуальним кодексом України термін та матеріали кримінального провадження передано до суду. Отже, доводи відповідача про не проведення слідчих дій не відповідають дійсності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2020 року продовжено розгляд справи за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 01 грудня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В судове засідання 26 січня 2021 року жодна зі сторін не з'явились, хоча і були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 26 січня 2021 року судом, згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Станом на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Центрального ВП Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 15 жовтня 2019 року №2244 за допущені порушення службової дисципліни, що виразились у невиконанні вимог статей 1, 2, 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині недотримання підлеглими службової дисципліни, вимог пункту 1 частини 4 Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 липня 2017 року №570, в частині неналежного контролю за виконанням покладених на слідчій відділ завдань, недотримання слідчими вимог законодавства України, стану службової та трудової дисципліни в слідчому відділі та статті 39 Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення контролю за діями підлеглих під час досудового розслідування в кримінальному провадженні №12019110200000836 заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Центрального ВП Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнено з посади.
Не погоджуючись із зазначеним вище наказом позивач і звернувся до суду з даним позовом, при вирішені якого суд виходить з наступного.
Спеціальним Законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України".
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно частин 1, 2, 3 та 4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (пункт 10 статті 14 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частини 1 статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
Частиною 1 статті 18 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Одночасно статтею 19 Дисциплінарного статуту встановлено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.
Зі змісту оскаржуваного наказу від 15 жовтня 2019 року №2244 вбачається, що підставою для прийняття такого наказу слугував висновок службового розслідування за фактами, викладеними в протоколі оперативної наради керівництва Головного управління Національної поліції у Київській області від 28 серпня 2019 року №86, яким встановлено таке.
19 лютого 2019 року до Чайківського ВП Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області надійшла заява ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення, яка зареєстрована до журналу єдиного обліку заяв та повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події вкзаного відділу поліції за № 1042/7381.
20 лютого 2019 року вказані відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110200000836 за ознаками злочину, передбаченого частини 5 статті
185 Кримінального кодексу України, та проведення досудового розслідування доручено здійснювати заступнику начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Центрального ВП Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області, капітану поліції ОСОБА_1.
21 лютого 2019 року проведення досудового розслідування доручено здійснювати слідчому вказаного відділу поліції Субботіну В.М.
Також, 19 лютого 2019 року до Чайківського ВП Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області надійшла заява ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, яку 19 лютого 2019 року зареєстровано до журналу єдиного обліку заяв та повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події вказаного відділу поліції за № 1046/7371.
20 лютого 2019 року вказівні відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120119110200000837 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, та проведення досудового розслідування доручено здійснювати заступнику начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Центрального ВП Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області, капітану поліції ОСОБА_1.
21 лютого 2019 року проведення досудового розслідування доручено здійснювати слідчому вказаного відділу поліції Субботіну В.М.
Також, 21 лютого 2019 року за результатами проведення досудового розслідування в указаних кримінальних провадженнях ОСОБА_4 повідомлено про вчинення злочину, передбаченого частинами 3, 5 статті 185 Кримінального кодексу України.
Крім того, 21 лютого 2019 року прийнято рішення про об'єднання зазначених вище кримінальних проваджень за єдиним номером 12019110200000836.
10 травня 2019 року за скаргою захисника підозрюваного, слідчим суддею Святошинського районного суду винесено ухвалу про скасування підозри у вчиненні злочину відносно ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженні.
20 травня 2019 року зазначене рішення виконано уповноваженою особою Києво-Святошинської місцевої прокуратури.
11 червня 2019 року ухвалою колегії суддів Київського апеляційного суду рішення слідчого судді Києво-Святошинського районного суду про скасування підозри скасовано.
Так, 28 серпня 2019 року керівництвом Головного управління Національної поліції в Київській області на оперативній нараді заслухано стан проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12019110200000836 та встановлено, що з 20 лютого 2019 року - з моменту прийняття до провадження позивачем матеріалів об'єднаного кримінального провадження №12019110200000836 по 28 серпня 2019 року - момент проведення заслуховування названого кримінального провадження, не проведено жодної слідчої розшукової дії.
Враховуючи викладене, за результатами заслуховування встановлено неналежне виконання службових обов'язків окремими працівниками та керівниками зазначеного відділу поліції під час здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12019110200000836, що призвело до скасування підозри ОСОБА_4 та порушень норм чинного Кримінального процесуального кодексу України в частині порушення статей 2, 9, 28, 39 та 40 Кримінального процесуального кодексу України.
Так, судом встановлено, що 20 лютого 2019 року в наслідок здійснення оперативно-розшукової діяльності встановлено особу причетного до вчинення кримінальних правопорушень, встановлено її місцезнаходження.
В подальшому 20 лютого 2019 року зазначену особу було затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.
21 лютого 2019 року ОСОБА_4 повідомлено підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 185 Кримінального кодексу України. В подальшому позивачем за погодженням з прокурором було подане клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
22 лютого 2019 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/2507/19, провадження №1-кс/369/832/19, застосовано запобіжний захід до ОСОБА_4 у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Ухвалою від 26 лютого 2019 року Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/2565/19, провадження №1-кс/369/842/19, задоволено клопотання слідчого за погодженням з прокурором про арешт майна та накладено арешт на майно з метою збереження речових доказів.
20 лютого 2019 року в ході проведення досудового розслідування проведений обшук.
Ухвалою від 26 лютого 2019 року Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/2570/19, провадження №1-кс/369/845/19, задоволено клопотання слідчого за погодженням з прокурором про арешт майна та накладено арешт на майно з метою збереження речових доказів.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2019 року у справі №369/3745/19 ОСОБА_4 зміно запобіжний захід.
Також, ухвалами Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2019 року призначено за клопотаннями органу досудового розслідування шість судово-трасологічних експертиз.
Крім того, 11 квітня 2019 року ухвалами Києво- Святошинського ного суду Київської області призначено за клопотанням органу досудового розслідування судову молекулярно-генетичну експертизу.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2019 року у справі №369/5251/19 скасовано повідомлення про підозру від 21 лютого 2019 року ОСОБА_4 .
Проте, ухвалою Київського апеляційного суду від 11 червня 2019 року скасовано ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2019 року у справі №369/5251/19.
Як вказує позивач та не заперечує відповідач, 31 серпня 2019 року вказане рішення отримано СВ Центрального ВП Києво-Святошинського ВП та того ж дня ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частинами 3, 5 статті 185 Кримінального кодексу України.
Крім того, 31 серпня 2019 року підозрюваному ОСОБА_4 за погодженням із прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури вручено обвинувальний акт та реєстр матеріалів кримінального провадження. Матеріали кримінального провадження направлено до суду.
Оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 11 червня 2019 року скасовано ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2019 року у справі №369/5251/19 про скасування повідомлення про підозру від 21 лютого 2019 року ОСОБА_4 суд вважає безпідставним висновок відповідача про неналежне виконання службових обов'язків окремими працівниками та керівниками зазначеного відділу поліції під час здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12019110200000836, що призвело до скасування підозри ОСОБА_4 .
Щодо доводів відповідача про не проведення у кримінальному провадженні №12019110200000836 слідчих дій, суд зазначає таке.
Вичерпний перелік слідчих дій визначено главою 20 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: допит (статті 224, 225, 226, 232 Кримінального процесуального кодексу України), пред'явлення для впізнання (статті 228, 229, 230, 232 Кримінального процесуального кодексу України), обшук (статті 233-236 Кримінального процесуального кодексу України); огляд (статті 237, 238, 239, пункт 2 частини 2 статті 520 Кримінального процесуального кодексу України), слідчий експеримент (стаття 240 Кримінального процесуального кодексу України); освідування особи (стаття 241 Кримінального процесуального кодексу України); залучення експерта для проведення експертизи (статті 242- 244 Кримінального процесуального кодексу України); отримання зразків для експертизи (стаття 245 Кримінального процесуального кодексу України).
Види слідчих дій, які необхідно провести в кримінальному провадженні залежать від обставин, які підлягають доказуванню у такому кримінальному провадженні та визначаються слідчим.
Статтею 39 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.
Керівник органу досудового розслідування уповноважений:
1) визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих;
2) відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування;
3) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора;
4) вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим;
5) погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом;
6) здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого;
7) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Як зазначено вище, проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12019110200000836 доручено позивачу, отже останній здійснював досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.
Відповідно до частини 5 статі 240 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Як зазначено вище, позивачем у названому кримінальному провадженні вчинено слідчі дії, які фактично мали наслідком направлення кримінального провадження до суду у строк, визначений Кримінальним процесуальним кодексом України.
Щодо посилання відповідача на порушення позивачем статей 1, 2, 3 Дисциплінарного статуту суд зазначає, що такими статтями закріплено загальні визначення службової дисципліни керівника та обов'язки керівника.
З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність пункту 3 наказу від 15 жовтня 2019 року №2244 та наявність підстав для його скасування.
Суд наголошує, що нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовано питання поновлення поліцейського в разі скасування судом наказу про звільнення, а відтак суд вбачає наявними підстави для застосування норм статті 235 Кодексу законів про працю України.
Частиною 1 статті 235 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Протиправність наказу пункту 3 наказу від 15 жовтня 2019 року №2244 прямо вказує на наявність підстав для поновлення позивача на посаді заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Центрального ВП Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області з дня звільнення.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
З урахуванням наведеного вище, Окружний адміністративний суд міста Києва допускає до негайного виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Центрального ВП Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем доведено відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваного наказу про звільнення, в той час, як відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, покладений на них обов'язок доказування не виконали, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правих підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 15 жовтня 2019 року №2244 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Центрального ВП Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 .
3. Поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Центрального ВП Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області з 05 листопада 2019 року.
4. Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Центрального ВП Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області з 05 листопада 2019 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко