ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 лютого 2021 року м. Київ № 640/21137/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до про Головного управління ДПС у м. Києві зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд зобов'язати Головне управління ДФС у м. Києві повернути позивачеві помилково сплачені грошові кошти у 2018 році в загальній сумі 2457,18 грн, які ним були помилково перераховані відповідачу як сплата єдиного соціального внеску 14.02.2018 в сумі 819,06 грн, 15.03.2018 в сумі 819,06 грн та 11.04.2018 в сумі 819,06 грн за його дружину ФОП ОСОБА_2 з карткового рахунку позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у контролюючого органу не було підстав для зарахування помилково сплачених коштів в рахунок погашення боргу позивача, зважаючи на те, що останній не здійснює підприємницьку діяльність з 27.12.2016. Звернув увагу, що на момент припинення підприємницької діяльності у позивача не було боргів з податків та зборів.
Ухвалою суду від 18.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/21003/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
08.01.2019 та 10.01.2019 до суду від представника відповідача Лось Т.Д. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві представником відповідача процитовано положення Податкового кодексу України та вказано, що за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 відповідач повідомив про відсутність підстав для повернення коштів.
10.01.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій останній просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Також 10.01.2019 позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 11.01.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача.
Ухвалою суду від 18.02.2021 допущено заміну первинного відповідача його правонаступником.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
14.02.2018, 15.03.2018 та 11.04.2018 ОСОБА_1 зі свого карткового рахунку перерахував на рахунок ДПІ у Печерському районі:
819,06 грн з призначенням платежу: сплата ЄСВ за лютий 2018 року, ФОП ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 ;
819,06 грн з призначенням платежу: сплата ЄСВ за березень 2018 року, ФОП ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 ;
819,06 грн з призначенням платежу: сплата ЄСВ за квітень 2018 року, ФОП ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 .
10.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у Печерському районі м. Києва з заявою про повернення помилково сплачених коштів згідно квитанцій № 804584953645 від 14.02.2018 та № 80748490772 від 15.03.2018.
Листом від 17.05.2018 № 2855/р/26-55-13-01 ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомила ОСОБА_1 про те, що згідно бази даних ІС "Податковий блок" в довідковому розрахунку штрафних санкцій у платника обліковується штрафна санкція з єдиного внеску. Враховуючи викладене, відповідно до пункту 7 Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування заява залишається без задоволення у зв'язку з наявністю у платника фінансових санкцій.
16.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у Печерському районі м. Києва з заявою про повернення помилково сплачених коштів згідно квитанції № 810184775656 від 11.04.2018.
Листом від 21.05.2018 № 2919/р/26-55-13-01 ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомила ОСОБА_1 про те, що згідно бази даних ІС "Податковий блок" в довідковому розрахунку штрафних санкцій у платника обліковується штрафна санкція з єдиного внеску. Враховуючи викладене, відповідно до пункту 7 Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування заява залишається без задоволення у зв'язку з наявністю у платника фінансових санкцій.
26.05.2018 ОСОБА_1 повторно звернувся до ДПІ у Печерському районі м. Києва з заявою, у якій зазначив, що на момент припинення підприємницької діяльності позивачем було проведено звірку з інспектором та встановлено, що станом на 27.12.2016 за останнім обліковувалась штрафна санкція по ЄСВ в сумі 208,28 грн та переплата по ЄСВ в сумі 305,34 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив контролюючий орган:
зробити взаємозалік між надлишково сплаченою ним сумою по ЄСВ в 2016 році в сумі 305,34 грн на суму штрафних санкцій 208,28 грн, а залишок повернути з рахунку № НОМЕР_2 , відкритого ДПІ у Печерському районі на його картковий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322699;
перерахувати помилково сплачені грошові кошти в загальній сумі 2457,18 грн, які були перераховані помилково як сплата єдиного соціального внеску 14.02.2018 в сумі 819,06 грн, 15.03.2018 в сумі 819,06 грн та 11.04.2018 в сумі 819,06 грн за дружину - ФОП ОСОБА_2 , ід. код НОМЕР_1 з рахунку № НОМЕР_2 , відкритого ДПІ у Печерському районі на його картковий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322699.
Листом від 01.06.2018 № 3061/р/26-55-13-01 ДПІ у Печерському районі повідомило ОСОБА_1 , що згідно бази даних ІС "Податковий блок" в інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 обліковується штрафна санкція з єдиного соціального внеску.
14.06.2018 ОСОБА_1 скерував до Кабінету Міністрів України скаргу, у якій просив зобов'язати керівництво ДПІ у Печерському районі:
зробити взаємозалік між надлишково сплаченою ним сумою по ЄСВ в 2016 році в сумі 305,34 грн на суму штрафних санкцій 208,28 грн, а залишок повернути з рахунку № НОМЕР_2 , відкритого ДПІ у Печерському районі на його картковий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322699;
перерахувати помилково сплачені грошові кошти в загальній сумі 2457,18 грн, які були перераховані помилково як сплата єдиного соціального внеску 14.02.2018 в сумі 819,06 грн, 15.03.2018 в сумі 819,06 грн та 11.04.2018 в сумі 819,06 грн за дружину - ФОП ОСОБА_2 , ід. код НОМЕР_1 з рахунку № НОМЕР_2 , відкритого ДПІ у Печерському районі на його картковий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322699.
За результатами розгляду скарги, Головне управління ДФС у м. Києві направило на адресу позивача лист від 02.07.2018 № 31468/Р/26-15-13-03-10, у якому зазначило, що згідно даних електронної бази ІС "Податковий блок" в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 обліковуються фінансові санкції за сплату єдиного внеску не в повному обсязі за 2013 рік. Зважаючи, що функцію адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладено на Міністерство доходів і зборів з 01.10.2013 згідно Закону України від 04.07.2013 № 406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні", для з'ясування правомірності виникнення фінансових санкцій ГУ ДФС у м. Києві направило запит до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо уточнення сплати, нарахувань та поданих звітів з єдиного внеску за період до 01.10.2013. Після отримання інформації, інтегровану картку платника ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 буде приведено у відповідність згідно норм чинного законодавства.
12.08.2018 ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Кабінету Міністрів України, у якій просив, зокрема, зобов'язати керівництво ДПІ у Печерському районі, керівництво Головного управління ДФС у м. Києві повернути грошові кошти по сплаті ЄСВ в сумі 1040,93 грн, по сплаті єдиного податку з фізичних осіб в сумі 1116,16 грн, помилково сплачені кошти в загальній сумі 2457,18 грн, які були перераховані помилково як сплата єдиного соціального внеску 14.02.2018 в сумі 819,06 грн, 15.03.2018 в сумі 819,06 грн та 11.04.2018 в сумі 819,06 грн за дружину - ФОП ОСОБА_2 .
За результатами розгляду скарги, Головне управління ДФС у м. Києві направило на адресу позивача лист від 27.08.2018 № 44288/Р/26-15-13-03-10, у якому зазначило, що згідно наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві у листі від 26.07.2018 № 46609/05 в 2013 році ФОП ОСОБА_1 було виставлено розрахунок мінімального страхового внеску за кожен місяць як для фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування на загальну суму 2388,06 грн, сплачено єдиний внесок в сумі 2388,06 грн та станом на 01.10.2013 до ДПІ у Печерському районі передано переплату в сумі 1597,93 грн, яка виникла за 2012 рік. Згідно даних електронної бази ІС "Податковий блок" в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 сплата єдиного внеску в 2013-2014 роках не обліковується, що спричинило виникнення недоїмки. Під час аналізу інтегрованої картки платника було виявлено, що ДПІ у Печерському районі в 2014 році було здійснено помилкове коригування вхідного сальдо, яке було передане управлінням Пенсійного фонду. Зважаючи на викладене, ГУ ДФС у м. Києві направлено запит до ДФС України для надання доступу до коригування сальдо розрахунків за єдиним внеском для коректного відображення даних в картці платника.
13.08.2018 ОСОБА_1 звернувся з повторною заявою до ДПІ у Печерському районі м. Києва, у якій просив повернути грошові кошти по сплаті ЄСВ в сумі 1040,93 грн, по сплаті єдиного податку з фізичних осіб в сумі 1116,16 грн, помилково сплачені кошти в загальній сумі 2457,18 грн, які були перераховані помилково як сплата єдиного соціального внеску 14.02.2018 в сумі 819,06 грн, 15.03.2018 в сумі 819,06 грн та 11.04.2018 в сумі 819,06 грн за дружину - ФОП ОСОБА_2 .
Листом від 11.09.2018 № 49772/Р/26-15-13-03-10 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило ОСОБА_1 про неможливість задоволення заяви останнього до приведення у відповідність картки платника.
31.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до Кабінету Міністрів України зі скаргою.
Листом від 12.09.2018 № 50891/Р/26-15-13-13-10 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило ОСОБА_1 про неможливість задоволення заяви останнього до приведення у відповідність картки платника. Також додатково повідомлено, що інтегрована картка платника ОСОБА_1 по єдиному податку з фізичних осіб закрита 07.06.2017 і на момент закриття останньої переплата з єдиного податку відсутня.
15.09.2019 ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві про повернення помилково сплачених коштів в загальній сумі 2457,18 грн, які були перераховані як сплата єдиного соціального внеску 14.02.2018 в сумі 819,06 грн, 15.03.2018 в сумі 819,06 грн та 11.04.2018 в сумі 819,06 грн за дружину - ФОП ОСОБА_2 .
Відповідь Головного управління ДФС, викладена у листі від 24.09.2018 № 54570/Р/26-15-13-13-10, повністю дублює зміст відповіді, викладеної у листі від 12.09.2018 № 50891/Р/26-15-13-13-10.
22.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до Кабінету Міністрів України зі скаргою.
Державна фіскальна служба України, за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 22.09.2018, листом від 04.10.2018 № 15423/Р/99-99-13-02-01-14 повідомила останнього, що підстав для повернення помилково сплачених коштів немає. Обґрунтовуючи свою правову позицію, ДФС зазначила, що по ФОП ОСОБА_1 здійснено щоквартальні нарахування єдиного внеску за ІІІ квартал 2013 року в сумі 1194,00 грн, за IV квартал 2013 року в сумі 1218,67 грн, за І квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн, які сплачено частинами 14.02.2018, 16.03.2018, 11.04.2018 та зараховано до інтегрованої картки платника відповідно до частини шостої статті 25 Закону № 2464.
20.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у Печерському районі з заявою, у якій останній просив надати довідку по сплаті єдиного податку та єдиного соціального внеску.
Листом від 29.11.2018 № 78572/Р/26-15-13-14-15 Головне управління ДФС у м. Києві порекомендувало ОСОБА_1 звернутись до органів Пенсійного фонду за місцем реєстрації для отримання інформації про фактичну сплату єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 30.09.2013.
Не погодившись з діями відповідача, що полягають у відмові в поверненні помилково сплачених коштів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За визначенням статті 1 Закону України від 08.07.2010 N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464-VI):
єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Частиною першою статті 4 Закону N 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є:
- роботодавці:
підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);
філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;
дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;
підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб:
військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов'язок і військову службу";
патронатних вихователів, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;
осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;
осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;
осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини;
одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства;
інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції (у тому числі постійне представництво інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;
- члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах;
- особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону N 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Таким чином, з 27.12.2016 позивач не має обов'язку нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Як уже було встановлено судом, 14.02.2018, 15.03.2018 та 11.04.2018 ОСОБА_1 зі свого карткового рахунку перерахував на рахунок ДПІ у Печерському районі:
819,06 грн з призначенням платежу: сплата ЄСВ за лютий 2018 року, ФОП ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 ;
819,06 грн з призначенням платежу: сплата ЄСВ за березень 2018 року, ФОП ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 ;
819,06 грн з призначенням платежу: сплата ЄСВ за квітень 2018 року, ФОП ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 .
Згідно з частиною дев'ятою статті 25 Закону N 2464-VI у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.
Таким чином, вказаною нормою встановлено пряму заборону делегування повноважень зі сплати єдиного внеску третім особам, відповідно позивач не є належним платником єдиного внеску за свою дружину - ФОП ОСОБА_2 .
За змістом частини тринадцятої статті 9 Закону N 2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З аналізу наведених положень вбачається, що помилково сплачені суми єдиного внеску або зараховуються в рахунок майбутніх платежів, або повертаються платнику.
Також частиною шостою статті 25 Закону N 2464-VI передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
За визначенням пункту 3 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 N 6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2016 за N 193/28323 (далі - Порядок N 6):
надміру сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону);
неналежний Платник - платник, з рахунку якого здійснено помилкове списання коштів та/або який не є платником єдиного внеску;
органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску, його територіальні органи;
помилково сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника.
Відповідно до пунктів 5-8 Порядку N 6 повернення Коштів здійснюється у випадках:
1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;
2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;
3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;
4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.
Повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява).
У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
У випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених Коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення.
Помилково сплачені суми у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 пункту 5 цього Порядку, підлягають поверненню з урахуванням положень статті 43 Податкового кодексу України та пункту 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
У разі надходження Заяви про повернення Коштів, що надміру сплачені страхувальниками, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, Платник додає оригінал або завірену ним копію розрахункового документа (квитанцію, платіжне доручення тощо), що підтверджує сплату Коштів на рахунок 3719.
У разі надходження Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації.
Заява залишається без задоволення у таких випадках:
невідповідність Заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;
недостовірність викладеної у Заяві Платника інформації;
подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;
наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.
У разі відмови в задоволенні Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 Платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.
У разі задоволення Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає Заяву з відміткою про підтвердження повернення Коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.
Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання Заяви з відміткою про підтвердження повернення Коштів на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - Висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.
На підставі Висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення Коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства).
Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує Кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок Платника, зазначений у Заяві, відкритий у банку або органі Казначейства.
З аналізу наведених положень вбачається, що наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій є однією з підстав для відмови у задоволенні заяви про повернення помилково сплачених коштів.
Відповідач у наведених вище листах-відповідях стверджує, що в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 обліковуються фінансові санкції за сплату єдиного внеску не в повному обсязі за 2013 рік.
ДФС України під час розгляду звернення позивача стверджує, що по ФОП ОСОБА_1 здійснено щоквартальні нарахування єдиного внеску за ІІІ квартал 2013 року в сумі 1194,00 грн, за IV квартал 2013 року в сумі 1218,67 грн, за І квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн, які сплачено частинами 14.02.2018, 16.03.2018, 11.04.2018 та зараховано до інтегрованої картки платника відповідно до частини шостої статті 25 Закону № 2464.
Поряд з цим, як зазначає сам відповідач, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві у листі від 26.07.2018 № 46609/05 повідомлено Головне управління ДФС у м. Києві, що в 2013 році ФОП ОСОБА_1 було виставлено розрахунок мінімального страхового внеску за кожен місяць як для фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування на загальну суму 2388,06 грн, сплачено єдиний внесок в сумі 2388,06 грн та станом на 01.10.2013 до ДПІ у Печерському районі передано переплату в сумі 1597,93 грн, яка виникла за 2012 рік.
При цьому, відповідач у листах від 12.09.2018 № 50891/Р/26-15-13-13-10 та № 54570/Р/26-15-13-13-10 від 24.09.2018 зазначає, що під час аналізу інтегрованої картки платника було виявлено, що ДПІ у Печерському районі в 2014 році було здійснено помилкове коригування вхідного сальдо, яке було передане управлінням Пенсійного фонду.
Встановлені обставини свідчать про те, що виникненню у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску та штрафних санкцій, пені, передувало помилкове коригування вхідного сальдо ДПІ у Печерському районі.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 20.01.2012 "Рисовський проти України", ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи.
Розглядаючи вказану справу, Європейський суд зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Це є "гарантією стабільності суспільних відносин", яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обов'язок виправити свої помилки.
З аналізу наведеного вбачається, що недбалість працівників ДПІ у Печерському районі при коригуванні вхідного сальдо, не може нести негативних наслідків для позивача, таких як зарахування помилково сплачених коштів в рахунок погашення недоїмки.
Суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія А, № 303А, пункт 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003).
Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про вжиття заходів для приведення у відповідність до чинного законодавства та фактичним обставинам інтегрованої картки позивача.
У свою чергу, позивачем надано до матеріалів справи докази сплати єдиного внеску за 2013 рік.
З огляду на викладене, та зважаючи, що недоїмка зі сплати єдиного внеску виникла внаслідок недбалості відповідача, суд дійшов висновку, що сплачені позивачем кошти згідно квитанцій від 14.02.2018, 15.03.2018 та 11.04.2018 є помилково сплаченими, відповідно у відповідача не було правових підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Пунктом 43.5 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Викладеними нормами Податкового кодексу України та Порядку N 6 встановлено особливий порядок повернення помилково сплачених коштів, тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права суперечить наданим повноваженням контролюючому органу.
Поряд з цим, суд, з метою захисту порушеного права позивача, дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві підготувати висновок про повернення позивачеві належних сум коштів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) належних сум коштів, сплачених згідно квитанцій № 804584953645 від 14.02.2018 та № 80748490772 від 15.03.2018 та № 810184775656 від 11.04.2018, та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) 352,40 грн сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя В.П. Катющенко