19 лютого 2021 року справа № 340/5622/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - військова частина) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виплатити кошти,
Позивач звернувся до суду зі заявою до військової частини про визнання протиправною бездіяльності щодо виплати грошової компенсації при звільненні зі служби за неотримане речове майно (далі - компенсація) у сумі 15407,94 грн.
Водночас, просив суд зобов'язати відповідача сплатити кошти.
Разом з тим, просив суд зобов'язати військову частину нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (далі - середній заробіток).
У позовній заяві зазначив, що звернувся до відповідача з рапортом про виплату компенсації, однак кошти не сплачені.
Пояснює, що військова частина зобов'язана сплатити і середній заробіток.
Військова частина заперечила стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.31-32).
Стверджує, що на час звільнення позивача військова частина не отримала відповідних кошторисних призначень для здійснення виплати компенсації.
Зазначає, що сума компенсації менша, оскільки існує обов'язок утримати податок на доходи фізичних осіб.
Стверджує, що вимога позивача про виплату середнього заробітку передчасна, оскільки не вирішено питання про виплату компенсації.
Ухвалою суду від 21 грудня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.25-26).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.
Так, 31 липня 2020 року наказом військової частини №164 позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення з цієї ж дати (а.с.10).
Вислуга років склала 05 років 01 місяць 20 днів.
Позивач проходив військову службу у Національній гвардії України (а.с.10).
Відповідач видав довідку - розрахунок №65 від 31 липня 2020 року про вартість речового майна, що належить до видачі (а.с.12).
Сума склала 15407,94 грн.
09 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини з заявою про виплату компенсації (а.с.13).
19 листопада 2020 року відповідач відмовив у виплаті коштів (а.с.14).
Підстава - відсутність коштів.
Юридична оцінка встановлених судом обставин і фактів справи.
Перш за все, приписами частини 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, військовослужбовці мають право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.
Військова частина не заперечує такого права.
Сума грошової компенсації визначена відповідачем і становить 15407,94 грн.
Виплачуючи кошти (нараховуючи дохід), військова частина виступає податковим агентом, тому зобов'язана у разі наявності підстави утримати податки.
Таким чином, відповідач допустив протиправну бездіяльність стосовно нарахування та виплати компенсації у сумі 15407,94 грн.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд, керуючись приписами частини 2 статті 9 КАС України, виходить за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та приймає рішення про стягнення коштів.
Отже, позов в цій частині вимог належить задовільнити.
Приписами частини 1 статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Отже, відповідач розрахувався з позивачем при звільненні не в повному обсязі.
Несвоєчасна виплата компенсації обумовлена бездіяльністю військової частини, що вже визнав суд.
Її причини не впливають на вирішення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Строк затримки розрахунку при звільненні розпочався з 01 серпня 2020 року.
Приписами частини 1 статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, у разі несвоєчасної виплати працівникові нарахованих коштів (не існує спору щодо суми) працедавець, сплачуючи заборгованість, має виплатити і середній заробіток.
Приписами частини 2 статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, якщо існує спір щодо суми заборгованості (у тому числі щодо її існування) і позов задоволено судом у повному обсязі, то працедавець має визначити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а якщо позов задоволено частково, то питання про сплату заробітку вирішує суд.
Оскільки суд задовільнив позов про зобов'язання нарахувати і виплатити компенсацію у повному обсязі, то у військової частини виник обов'язок визначити і виплатити середній заробіток за період з 01 серпня 2020 року по день фактичного розрахунку.
Такий обов'язок виникне з дня набрання законної сили рішенням суду про стягнення компенсації.
Рішення суду про стягнення компенсації не є перешкодою у застосуванні приписів статті 117 КЗпП України, про що зроблено правовий висновок Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.
Отже, звернення в цій частині позовних вимог передчасне.
Тому, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині вимог.
Водночас, суд звертає увагу військової частини на наступне.
Обчислюючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідач має керуватись правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц, який міститься у постанові від 26 червня 2019 року (право зменшити розмір середнього заробітку, врахувавши певні факти).
Підсумовуючи, суд зробив висновок про часткове задоволення позову.
Судові витрати у справі складаються з судового збору в сумі 1681,60 грн. (а.с.7, 22).
Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів частини 3 статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити частково.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію при звільненні за неотримане речове майно в сумі 15407,94 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити у задоволенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 840,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. Брегей