19 лютого 2021 року Справа № 160/1733/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», про зняття арешту з рахунку, -
04.02.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича (далі - відповідач), в якому просить:
- зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 , ІВАN НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 15.02.2021 року, відповідно до ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, даною ухвалою залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи».
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву, а третій особі - пояснення щодо позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.02.2021 року відповідачу та третій особі продовжено строк для виконання вимог ухвали суду від 08.02.2021 року строком на три дні з моменту отримання даної ухвали.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Ю.О. знаходиться виконавче провадження №63795663 про примусове виконання виконавчого напису №5019 від 02.11.2020 року, який видано приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. про стягнення на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи» заборгованості за кредитним договором №0307/0907/75-539 від 28.09.2007 року на загальну суму 91 351,84 долара США. При цьому, в рамках виконавчого провадження приватним виконавцем 02.12.2020 року винесено постанову про арешт майна боржника та 10.12.2020 року постанову про арешт коштів боржника, на підставі якої заблоковано банківську карту в АТ КБ «ПриватБанк», на яку вона отримує заробітну плату. Позивач вважає протиправним накладення арешту на грошові кошти - заробітну плату, у зв'язку з чим вимушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
18.02.2021 року на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Ю.О., в якому останній проти позову заперечував, посилаючись на те, що в нього на виконанні перебуває виконавче провадження №63795663 з примусового виконання виконавчого напису №5019 від 02.11.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи» заборгованості за кредитним договором №0307/0907/75-539 від 28.09.2007 року на загальну суму 91 351,84 долара США. В ході виконання вказаного провадження ним 02.12.2020 року була винесена постанова про арешт майна боржника. Також, 10.12.2020 року ним була винесена постанова про арешт коштів боржника, у якій зазначено, що арешт накладено на кошти, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Отже, приватним виконавцем не накладався арешт на рахунок боржника № НОМЕР_3 в АТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим не може бути визнана неправомірність дій без їх вчинення. Крім того, боржником не доведено, що даний рахунок використовується виключно для зарахування коштів заробітної плати. Таким чином, відповідач вважає, що ним не порушено норми Закону України «Про виконавче провадження», а тому, позовна заява є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Пояснення щодо позову від третьої особи - ТОВ «Кредитні Ініціативи» до суду не надходили.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 28.09.2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерний комерційний банк «ТАС-Комерцбанк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», укладено кредитний договір №0307/0907/75-539.
02.11.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. вчинено виконавчий напис за №5019 про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 91 351,84 доларів США на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи».
На підставі заяви ТОВ «Кредитні Ініціативи» від 02.12.2020 року про примусове виконання виконавчого напису №5019, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрієм Олександровичем 02.12.2020 року відкрито виконавче провадження №63795663 у відношенні боржника ОСОБА_3 .
В рамках виконавчого провадження №63795663 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. 02.12.2020 року винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 2 860 974,82 грн.
Також, 10.12.2020 року приватним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 2 860 974,82 грн.
18.01.2020 року ОСОБА_1 звернулась до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Ю.О. із заявою, в якій просила зняти арешт з банківського рахунку « НОМЕР_3 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк».
Проте, листом від 11.01.2021 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. повідомив про відсутність підстав для зняття арешту з рахунків, оскільки на його адресу не надходило жодного документального підтвердження того, що рахунок (рахунки) боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Позивач, вважаючи, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом приписів пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону №1403-VIII передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Згідно із частиною другою статті 24 Закону №1403-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 26 Закону №1403-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно із частиною 1 статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Частиною 2 статті 48 та статтею 73 Закону №1404-VIII передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Статтею 56 Закону №1404-VIII передбачає, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт майна (коштів) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432.
Відповідно до п.8 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Водночас, положеннями ст. 52 Закону №1404-VIII, якою врегульовано особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи підприємця, додатково передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно із абзацом другим частини другої статті 59 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону №1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Положеннями ч. 5 ст. 13 Закону №1404-VIII передбачено, що за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Системний аналіз викладених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що на приватного виконавця покладено обов'язок під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна винести постанову про арешт майна (коштів) боржника, в тому числі грошових коштів, що містяться на банківських рахунках боржника.
При цьому, законодавчо не передбачено заборони на накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках боржника, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.
Разом з тим, передбачено заборону накладення арешту на кошти на рахунках платників із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Чинним законодавством не визначено вичерпного переліку таких рахунків.
Отже, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VIII.
Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.05.2020 року у справі № 905/361/19.
Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи законодавче встановлення строку (під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна) для винесення приватним виконавцем постанови про арешт майна (коштів) боржника, суд приходить до висновку, що на виконавця покладено саме обов'язок винести таку постанову у визначені строки.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 10.12.2020 року приватним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.
При цьому, при накладенні зазначеного арешту приватним виконавцем було зазначено про обмеження такого арешту, а саме крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику
В ході розгляду справи сторонами не надано доказів, які свідчать, що приватний виконавець Лисенко Ю.О. на час винесення постанови про накладення арешту коштів був обізнаний та отримував від позивача, банків, інших підприємств, установ чи організацій інформацію про віднесення певних рахунків боржника до рахунків із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Приватний виконавець на час винесення такої постанови позбавлений можливості бути обізнаним про наявність/відсутність у боржника рахунків із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. З огляду на це, виконавець не може бути обізнаним про точні реквізити таких рахунків та, як наслідок, при накладенні арешту на кошти позбавлений можливості виокремити такі рахунки.
Аналіз наведених норм чинного законодавства у сукупності зі встановленими обставинами, дозволяє суду дійти висновку про правомірність дій приватного виконавця по накладенню арешту на кошти позивача.
Крім того, суд зазначає, що законодавчо рахунки для отримання заробітної плати прямо не віднесено до рахунків із спеціальним режимом використання.
Однак, суд враховує, що порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначений статтями 68-70 Закону №1404-VIII. Зазначене свідчить про встановлення чинним законодавством окремого порядку здійснення відрахувань з заробітної плати та пенсії в межах виконавчого провадження шляхом надсилання постанови про звернення стягнення на заробітну плату роботодавцю боржника, а стягнення на пенсію - до відповідного Пенсійного фонду, де боржник перебуває на обліку.
З огляду на вказане, у випадку одночасного накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківському рахунку боржника та надійшли йому в якості заробітної плати та пенсії, та надсилання постанови про звернення стягнення на заробітну плату роботодавцю боржника а на пенсію - до відповідного Пенсійного фонду, де боржник перебуває на обліку, виникає ситуація, за якої із коштів, які є заробітною платою та пенсією боржника, відбудеться відрахування певних сум у розмірі більшому, ніж передбачений максимальний розмір можливих відрахувань із заробітної плати та пенсії.
Таким чином, на суму коштів, які знаходяться на поточному рахунку боржника та є безпосередньо отриманою заробітною платою та пенсією, не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.
При цьому, суд враховує, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Крім того, таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виплату заробітної плати та пенсії та їх розмір. Також арешт в розмірі суми виплати заробітної плати та пенсії може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з таких коштів.
Разом з цим суд враховує, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Суд зазначає, що приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата може стати об'єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Заробітна плата в розумінні поняття власності є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Судом встановлено, що рахунків, на який накладено відповідачем арешт, передбачений для виплати заробітної плати позивача.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 18.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області із заявою, в якій просила скасувати постанову про арешт коштів боржника, винесену приватним виконавцем виконавчого органу Дніпропетровській області Лисенком Ю.О. по виконавчому провадженню ВП №63795663 від 10.12.2020 в частині арешту коштів, які надходять на банківську карту № НОМЕР_3 в АТ КБ «ПриватБанк» та повідомити про це АТ КБ «ПриватБанк», оскільки вказаний рахунок відкрито для виплати заробітної плати.
Відповідачем у відзиві зазначено, що приватний виконавець постановою про арешт коштів боржника від 10.12.2020 в рамках виконавчого провадження №63795663 визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством, перелік яких не містить обмежень щодо накладення арешту на рахунок, на який серед інших зарахувань здійснюється нарахування соціальної допомоги, пенсії чи заробітної плати. Водночас, визначено обов'язок банку повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання. У зв'язку з прийняттям АТ КБ «ПриватБанк» постанови про арешт коштів боржника від 10.12.2020 року, рахунок № НОМЕР_3 , на який накладено арешт, не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.
Також, приватним виконавцем зазначено, що жодних документів з повідомленням про те, що на кошти, які знаходяться на рахунках боржника, заборонено звертати стягнення від банківських установ на адресу приватного виконавця не надходили.
З матеріалів справи судом встановлено, що звертаючись до відповідача із заявою про скасування постанови про арешт коштів боржника, позивачем надавалась довідка АТ КБ «ПриватБанк» від 10.12.2020 року, з якої вбачається, що на картку № НОМЕР_3 , відкриту в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 , остання отримує зарплатні виплати. Також, на вказану карту (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).
Разом з тим, вказана довідка не була прийнята приватним виконавцем до уваги.
Отже, приватний виконавець отримавши заяву про зняття арешту з рахунку разом з доказами, що підтверджують надходження на даний рахунок заробітної плати позивача, керуючись положеннями абзацу другого частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII, мав зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження відповідного клопотання, чого відповідачем зроблено не було та фактично відмовлено листом від 11.01.2021 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії приватного виконавця в даному випадку щодо відмови зняти арешт з рахунку, на який боржник отримує заробітну плату, є протиправними.
Що ж стосується обрання найбільш ефективного способу відновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, у тому числі, про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів, людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, суд не обмежений вимогами адміністративного позову, виходячи з предмету судового захисту, на який він направлений. Нечіткість прохальної частини позовної заяви не є та не може бути підставою для відмови у її задоволенні, оскільки це суперечить принципам адміністративного судочинства і судового захисту у цілому.
Згідно із статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументами учасників справи.
За таких обставин, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича щодо відмови зняти арешт з розрахункового рахунку № НОМЕР_3 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» в рамках виконавчого провадження №63795663.
При цьому, оскільки приватним виконавцем протиправно відмовлено у знятті арешту з рахунку позивача, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача в даному випадку є саме зняття арешту з карткового рахунку, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 , у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не знято арешт з карткового рахунку, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №98808 від 01.02.2021 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, прим. 58, к. 414, прим. 69, к. 406), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» 04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, код ЄДРПОУ 35326253), про зняття арешту з рахунку - задовольнити.
Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича щодо не зняття арешту з розрахункового рахунку № НОМЕР_3 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк», в рамках виконавчого провадження №63795663.
Зняти арешт з розрахункового рахунку № НОМЕР_3 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк».
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, прим. 58, к. 414, прим. 69, к. 406) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець