19 лютого 2021 року Справа 160/2377/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) та Департаменту адміністративного оскарження Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 37472277) про визнання вимог по сплаті боргу недоїмки та зобов'язання вчинити певні дії, -
17.02.21 р. через систему «Електронний суд», до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області та Департаменту адміністративного оскарження Державної податкової служби України, в якій позивач просить:
- розглянути правомірність нарахування недоїмки стосовно сплати ЄСВ;
- відмінити дію вимог по сплаті недоїмки з ЄСВ:
- від 11.05.2019 №Ф-2384-52/04-63 У на суму 21 030,90 грн.;
- від 11.02.2020 №Ф-2384-52/04-63 У на суму 8 262,54 грн.;
- списати недоїмку, яка не була виставлена у вигляді вимог, та числиться як нарахована до сплати в інтегрованій картці платника податків;
- відмінити дію виконавчих проваджень по стягненню недоїмки;
- скасувати постанову про арешт коштів боржника.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/2377/21 передана до розгляду судді Віхровій В.С. 18.02.2021 р.
Відповідно до п. 3, 6 ч. 1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст .161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У статті 2 КАС України, вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу на складову, закріплену у статті 6 Конвенції - вимогу щодо законності суду, тобто суду, встановленого законом. Це поняття включає організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції) складову.
Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Таким чином, повноваження кожного органу законодавчої, виконавчої та судової влади не є безмежними, а визначаються Конституцією та законами України.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено сім основних позовних вимог майнового характеру.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в даному випадку складає 908,00 грн. за кожну основну позовну вимогу. Тобто в даному випадку, сума судового збору, яку необхідно сплатити складає 6356,00 грн (908,00 * 7 = 6356).
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем до позову долучено документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 908,00 грн. Тобто сума судового збору, яку необхідно доплатити складає 5448,00 грн.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом 1 ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно положень ч. 2 ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», передбачено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями пункту 31 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов'язки органів доходів і зборів визначені статтями 12, 13, 14 цього Закону.
Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.
Відповідно до положень, викладених в абз. 1, 2, 4 ч.14 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.
Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.
Також, положеннями абзаців 5-7, 9 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Разом з цим, відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 1.3. статті 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює, зокрема, питання, погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
З викладеного слідує висновок, що положення Податкового кодексу України не поширюють дію на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.
Відтак, при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», строк звернення до адміністративного суду тривалістю 1095 днів не може бути застосований.
Отже, виключно положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», визначено порядок дій платника у разі незгоди з отриманим рішенням про нарахування пені та застосування штрафів зі сплати єдиного соціального внеску, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження та строк, протягом якого особа може здійснити таке оскарження, який становить 10 календарних днів з дня надходження до нього спірного рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивач оскаржує вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-2384-52/04-63 У на суму 21 030,90 грн. та від 11.02.2020 №Ф-2384-52/04-63У на суму 8 262,54 грн.
Отже, зважаючи на викладене, останнім днем строку звернення до суду є 21.05.2019 р. (стосовно вимоги від 11.05.2019 №Ф-2384-52/04-63 У на суму 21 030,90 грн.) та 21.02.2020 р. (стосовно вимоги 11.02.2020 №Ф-2384-52/04-63У на суму 8 262,54 грн.)
Позовна заява надійшла до суду 17.02.2021 р.
У випадку пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Так, позивач зазначає, що на закріплену адресу ( АДРЕСА_2 ) йому оскаржувані вимоги не надходили.
Однак, суд звертає увагу, що в своїй позовній заяві позивач своєю адресою проживання зазначає АДРЕСА_1 та не вказує додаткову адресу для листування.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 70 Податкового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків.
До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є: громадянами України; іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні; іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.
До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься, зокрема, інформація про місце проживання особи платника податків.
Фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При дослідженні матеріалів позовної заяви судом не встановлено факту подання позивачем відповідної інформації про зміну свого місця проживання контролюючому органу.
Отже, на переконання суду позивачем не надано жодних належних обґрунтувань підтверджених відповідними доказами, які б підтверджували неможливість його звернення до суду з незалежних від позивача підстав.
Крім того, позивачем до позову не долучено клопотання або заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Отже, на переконання суду, часом виникнення права на позов, в даному випадку, слід вважати саме дати винесення оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки), а саме 11.05.2019, щодо вимоги №Ф-2384-52/04-63 У на суму 21 030,90 грн. та 11.02.2020, щодо вимоги №Ф-2384-52/04-63У на суму 8 262,54 грн.
У зв'язку із викладеним, суд вважає, що позивачем, при зверненні із даним позовом до суду пропущено 10-денний строк звернення до суду, який встановлений Законом Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 17.07.2019 р. у справі №0740/1050/18 (касаційне провадження № К/9901/13133/19).
В позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору та відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ч.9 ст.160 КАС України).
Статтею 167 КАС України, визначено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
Так, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
З аналізу статті 5 КАС України, вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому звернення до суду із позовом щодо захисту порушеного права має індивідуальний характер.
Судом встановлено, що зміст позовних вимог позивачем не конкретизовано. Позивач просить розглянути правомірність нарахування недоїмки стосовно сплати ЄСВ; відмінити дію вимог по сплаті недоїмки з ЄСВ: - від 11.05.2019 №Ф-2384-52/04-63 У на суму 21 030,90 грн.; - від 11.02.2020 №Ф-2384-52/04-63У на суму 8 262,54 грн.; списати недоїмку, яка не була виставлена у вигляді вимог, та числиться як нарахована до сплати в інтегрованій картці платника податків; відмінити дію виконавчих проваджень по стягненню недоїмки; скасувати постанову про арешт коштів боржника, проте не вказує, до кого саме ці позовні вимоги звернені.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що заявлені позивачем вимоги у визначеній редакції не відповідають вимогам ч. 1 ст. 5 КАС України.
Вимоги позивача стосовно відміни дії рішень суб'єктів владних повноважень не містить такого реквізиту документів, як назва видавника вказаних актів індивідуальної дії.
В позовних вимогах про відміну дії виконавчих проваджень по стягненню недоїмки та скасування постанови про арешт коштів боржника позивач не зазначає номера виконавчих проваджень, дату постанови про арешт коштів боржника та номер виконавчого провадження в рамках якого було винесено дану постанову.
З огляду на що визначення предмету дослідження у даній справі є ускладненим та потребує уточнень з боку позивача для належного розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 КАС України, позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Відповідно до ч. 2 ст. 43 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Судом встановлено, що позивачем не надано до позовної заяви належним чином завірену копію паспорту громадянина України або іншого посвідчення особи позивача, що суперечить приписам п.1 ч.1 ст. 171 КАС України, оскільки матеріали справи не містять підтверджень адміністративної процесуальної дієздатності особи, яким подано (підписано) позов.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Відповідно до ч. 3 ст. 43 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Відповідно до ч. 3 ст. 46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Тобто відповідачем в адміністративному провадженні повинен виступати саме суб'єкт владних повноважень, а не його структурний підрозділ.
Позивач у якості відповідача 2 вказує Департамент адміністративного оскарження Державної податкової служби України та вказує його код ЄДРПОУ як 37472277.
Суд зазначає, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ 37472277 належить Державній податковій службі України, діяльність якої припинена станом на 2021 р., а Департамент адміністративного оскарження Державної податкової служби України є лише структурним підрозділом Державної податкової служби України, яка діє станом на 2021 р., а не самостійою юридичною особою.
У зв'язку з викладеним, на переконання суду, позивачу слід уточнити перелік відповідачів до яких звернені позовні вимоги.
Відповідно до ч.1, 2 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Перевіривши матеріали справи, яка надійшла, судом встановлені недоліки позовної заяви, які унеможливлюють відкриття провадження у справі, та недоліки поданих разом із позовом додатків у вигляді окремих процесуальних документів (заяв) та доказів в обґрунтування позову.
За наведених обставин у сукупності, суд дійшов висновку, що подані відомості недостатні для відкриття провадження у справі, а відтак позовна заява має бути залишена без руху для усунення зазначених судом недоліків з урахуванням висновків суду.
Одночасно суд роз'яснює, що виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху не має породжувати нових підстав для залишення позовної заяви без руху.
З огляду на що, судом наводиться спосіб виконання даної ухвали з урахуванням виявлених недоліків поданих разом з позовом заяв і клопотань, які не були розглянуті судом, оскільки провадження у даній справі не є відкритим, а також роз'яснені/зазначені норми закону, якими встановлені умови для подання відповідних документів до суду, для нівелювання виникнення спірних питань за наслідками усунення недоліків згідно цієї ухвали.
Таке рішення, на переконання суду, матиме наслідком дотримання основних принципів здійснення судочинства.
Керуючись ст.ст.5, 72-79, 121-123, 132, 133, 160, 161, 167, 169, 171, 248, 256 КАС України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області та Департаменту адміністративного оскарження Державної податкової служби України про визнання вимог по сплаті боргу недоїмки та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом надання до суду:
- позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, а саме виклавши зміст позовних вимог конкретизувавши їх та з зазначенням належних відповідачів;
- документу (оригіналу або який прирівнюється до оригіналу), що підтверджує сплату судового збору за позов немайнового характеру у розмірі 5448,00 грн. сплаченого на наступні реквізити: отримувач коштів: Отримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, Банк отримувача, Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО), 899998, Рахунок отримувача, UA368999980313141206084004632, Код класифікації доходів бюджету, 22030101, Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа);
- документу (належно засвідченої копії), що посвідчує особу позивача та підтверджує його адміністративну процесуальну дієздатність позивача.
- заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску;
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та оскарженню не підлягає.
Суддя В.С. Віхрова