27 січня 2021 року Справа № 160/16259/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
07 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування мені, ОСОБА_1 , пенсії за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у Галузях економіки України за 2014, 2015 та 2016 роки та скасувати рішення відповідача № 04550003330 від 25.08.2020 року про перерахунок пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити мені, ОСОБА_1 , перерахунок призначеної пенсії за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у Галузях економіки України за три роки - 2017,2018 та 2019 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту виникнення права на призначення пенсії за віком, з урахуванням сум фактично проведених виплат.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що йому з 1999 року виплачувалась пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 03.08.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зі змісту рішення про призначення пенсії позивач дізнався, що при розрахунку його пенсії відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати працівників в галузях національної економіки за 2014, 2015, 2016 p.p., який становить 3764 грн. 40 коп., а з урахуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (1,2987) - 4888 грн. 83 коп. Вказує, що зазначене суперечить ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що при розрахунку пенсії має застосовуватися середня заробітна плата (дохід) працівників в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2017, 2018, 2019 p.p.
Таким чином, вважаючи розрахунок помилковим, 18.08.2020 р. позивач звернувся з електронним листом до відповідача, в якому просив здійснити розрахунок пенсії у відповідності з врахуванням середньої заробітної працівників в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2017, 2018, 2019 p.p.
Листом відповідача від 27.08.2020 p. № 16655-17030/О-03/8-0400/20 було повідомлено, що за заявою про перехід з пенсії за вислугу років, призначеної у відповідності до Закону України № 2262-ХІІ на пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV стосовно позивача з 03.08.2020 р. відбулося переведення з одного виду пенсії на інший і зроблений перерахунок пенсії за віком.
Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає порушеним своє право на належне пенсійне забезпечення, передбачене Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року відкрито провадження у справі №160/16259/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
19.01.2021 р. до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на наступне.
Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в 1999 році позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону Україні "Про пенсійне забезпечення".
В серпні 2020 року позивач звернувся із заявою про перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Порядок та умови здійснення переведення з одного виду пенсії на інший визначений лише ч.3 ст.45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, зокрема: переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за період страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З огляду на зазначене, при переведенні особи з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262), на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в році, в якому особа звернулась за призначенням пенсії згідно із Законом №2262, але не менше показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік, з урахуванням якого перераховано пенсії, що були призначені чи перераховані до 2008 року, після осучаснення - 4888,83 грн. (середній показник заробітної плати за 2014, 2015, 2016 роки).
Враховуючи наведене, за результатами розгляду заяви від 03.08.2020 здійснено розрахунок пенсії позивача із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, оскільки попереднє призначення пенсії відбулося у 1999 році.
Після проведення перерахунку пенсії загальний страховий стаж становить 42 роки 7 місяців 16 днів.
Коефіцієнт страхового стажу - 0,42583. Розрахунок заробітної плати проведено за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.07.2020. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення становить - 3,62310. Середньомісячний заробіток для розрахунку пенсії складає 17712,72. Загальний розмір пенсії позивача з 03.08.2020 становить 7662,45 грн., у тому числі 7542,61 грн. розмір пенсії за віком., 119,84 грн. доплата за 7 років понаднормативного стажу.
Отже, враховуючи той факт, що позивач, починаючи з 1999 року став учасником правовідносин у сфері пенсійного страхування шляхом отримання пенсії за вислугу років, яка є різновидом пенсії за віком в розумінні Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, підстави для здійснення первинного призначення пенсії у 2020 році за нормами ч.2 ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відсутні.
27.01.2021 року від позивача засобами поштового зв'язку до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що інформація про те, що він, нібито, в серпні 2020 року звернувся із заявою до відповідача про перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком не відповідає дійсності.
Вказує, що 03.08.2020 року він звернувся з заявою до органів ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком, додавши всі необхідні для цього документи.
Незважаючи на зміст заяви про первинне призначення пенсії за віком, відповідач безпідставно здійснив переведення позивача з одного виду на інший в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Це призвело до порушення права на отримання належних сум пенсійних виплат, оскільки при такому “переведенні” відповідачем було застосовано середній показник заробітної плати за 2014, 2015, 2016 роки, а не за 3 роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, тобто 2017, 2018, 2019 р.р.
Також зазначає, що твердження у відзиві, що пенсія за вислугу років є різновидом пенсії за віком в розумінні Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а також того, що у зв'язку з цим, нібито, немає підстав для здійснення стосовно позивача первинного призначення пенсії за віком, є безпідставними і не базуються на законі.
Пенсія за вислугу років призначається відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (Закон № 2262), яким встановлено особливий порядок та умови розрахунку розміру пенсії.
Зокрема, при призначенні пенсії за вислугу років не враховується та не застосовується індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, а також показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, які є основними складовими для призначення пенсії за віком за Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Закон № 1058).
Відповідно до ст. 9 Закону № 1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Призначення інших видів пенсійних виплат Законом № 1058 не передбачено.
Визначення пенсії за вислугу років, що призначається за Законом № 2262 як “різновиду пенсії за віком”, що призначається за Законом № 1058 жодним нормативним актом також не передбачено. Тому ототожнювання цих двох видів різних пенсій, як і правових підстав та порядків їх призначення, є неправомірним.
Тому, застосування відповідачем до спірних правовідносин частини 3 статті 45 Закону №1058, що регулює переведення з одного виду пенсії, передбаченого цим Законом, на інший, передбачений тим самим Законом, на чому наполягає відповідач у відзиві, є протиправним, оскільки пенсія за вислугу років була призначена за іншим Законом (№2262).
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував з 1999 року пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Набувши право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 03.08.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.
03.08.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком.
18.08.2020 р. позивач звернувся з електронним листом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив здійснити розрахунок пенсії у відповідності з врахуванням середньої заробітної працівників в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2017, 2018, 2019 p.p.
Рішенням відповідача № 04550003330 від 25.08.2020 р. для розрахунку середнього заробітку взяті показники середнього заробітку по Україні за 2014, 2015 та 2016 роки.
Середній заробіток для розрахунку пенсії позивача складає: (3764,40 х 1,2987) х 3,62310 = 4,88883 х 3,62310 = 17712,72 грн.
Таким чином, належна позивачу пенсія відповідно до рішенням відповідача становить 17712,72 х 0,42583= 7662,45 грн. В цьому розрахунку 1,2987 є коефіцієнтом збільшення показника заробітної плати, 3,62310 є індивідуальним коефіцієнтом заробітної плати, а 0,42583 - коефіцієнтом страхового стажу позивача, що зазначено у рішенні про призначення/перерахунок пенсії.
Листом відповідача від 27.08.2020 p. № 16655-17030/О-03/8-0400/20 було повідомлено, що за заявою про перехід з пенсії за вислугу років, призначеної у відповідності до Закону України № 2262-ХІІ, на пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV стосовно позивача з 03.08.2020 р. відбулося переведення з одного виду пенсії на інший і зроблений перерахунок пенсії за віком.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
За приписами ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону № 1058-IV передбачено право вибору пенсійних виплат особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок призначення пенсії шляхом переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Тобто показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-612а14, а саме: показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1999 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
03.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідач вказує, що позивача переведено з пенсії за вислугою років на пенсію за віком, при цьому, при обчисленні пенсії застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.
Тобто, має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший.
Разом з тим, як встановлено судом, ОСОБА_1 первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058-ІV позивач звернувся вперше. Законом № 1058-ІV не регулюються порядок призначення, обчислення розміру та виплати пенсій за вислугу років.
Із вищезазначеного слідує, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховуючи що з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до норм цього Закону позивач звернувся вперше.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно переведено ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а також, що відповідач повинен обчислювати пенсію позивачу із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за останні три роки які передують року зверненню за призначенням пенсії, оскільки у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не перерахунок вже призначеної пенсії за нормами Закону № 1058-ІV.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.
На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у Галузях економіки України за 2014, 2015 та 2016 роки.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 04550003330 від 25.08.2020 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок призначеної пенсії за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у Галузях економіки України за три роки - 2017,2018 та 2019 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту виникнення права на призначення пенсії за віком, з урахуванням сум фактично проведених виплат.
Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник