м. Вінниця
19 лютого 2021 р. Справа № 120/229/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід О.С., розглянувши в письмовому провадженні порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21028)
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 24.12.2020 року про відмову в перерахунку пенсійного стажу позивача; зобов'язання відповідача зарахувати позивачеві період перебування в закордонній відпустці з 12.05.1981 року по 16.05.1983 року та період роботи помічником вихователя гарнізону дитячого садка № 3 з 01.09.1987 року по 30.09.1988 року до її загального страхового стажу; зобов'язати відповідача провести виплати (компенсацію) недоплачених коштів в розмірі щомісячних пенсійних виплат за період з 19.09.2011 року по теперішній час.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем при призначенні пенсії до її страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 01.09.1987 року по 30.09.1988 рік, а також період перебування у закордонному відрядженні разом з чоловіком ОСОБА_2 з 12.05.1981 року по 16.05.1983 рік. У зв'язку з цим позивач звернулася до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсійного стажу, втім відповідач відмовив у цьому, вказавши, що пенсія позивачеві виплачується у відповідності до чинного законодавства України. На переконання позивача, такі дії відповідача порушують її права на належний соціальний захист, гарантовані ст. 46 Конституції України. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 18.01.2021 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім цього, вказаною ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
28.01.2021 року за вх. № 4647 та 01.02.2021 року за вх. № 5174/21 відповідачем, на виконання вимог ухвали від 18.01.2021 року, надано до суду належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
05.02.2021 року за вх. № 6288 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він позовну заяву вважає безпідставною та необґрунтованою. Вказує, що позивач отримує пенсію за віком з 19.09.2011 року згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Між тим, до страхового стажу позивача не зараховано період перебування в закордонній відпустці з 12.05.1981 року по 16.05.1983 рік, оскільки згідно наданих позивачем документів була відсутня довідка з військової частини про період проживання дружини осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість для їхнього працевлаштування за спеціальністю; а також період роботи помічником вихователя у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.09.1987 року по 30.09.1988 рік у зв'язку з відсутністю печатки з назвою організації, та підпису після запису про звільнення з роботи. Додатково, відповідач наголосив на шестимісячному, згідно ст. 122 КАС України, строку звернення до суду.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивачеві з 19.09.2011 року призначено пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
26.11.2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила перерахувати її пенсійний стаж, зарахувавши до нього період роботи з 01.09.1987 року по 30.09.1988 рік та період перебування в закордонній відпустці з 12.05.1981 року по 16.05.1983 рік.
Відповідач, за наслідками розгляду заяви позивача, листом від 24.12.2020 року за вих. № 0200-0220-8/63266 «Щодо пенсійного забезпечення» повідомив, що пенсія позивачеві виплачується у відповідності до чинного законодавства України. Вказав, що період перебування в закордонній відпустці з 12.05.1981 року по 16.05.1983 рік не може бути зарахований до страхового стажу позивача у зв'язку з відсутністю довідки з військової частини про період проживання дружини осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їхнього працевлаштування за спеціальністю. В свою чергу, період роботи з 01.09.1987 року по 30.09.1987 рік не може бути зарахований до стразового стажу позивача, у зв'язку з відсутністю печатки з назвою організації та підпису після запису про звільнення з роботи.
Не погоджуючись з цим, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Ст. 48 Конституції України кожному гарантується право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регламентуються ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ст. 8 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Ст. 4 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є ЗУ "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, до загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком зараховується період проживання разом з чоловіком (дружиною) в місцевостях, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
Згідно з п. "з" ч. 3 ст. 56 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується також період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно п. 18 цього ж Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У п. 23, 24 Порядку № 637 визначено, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі
документів.
Згідно з п. 13 Порядку 637 період проживання дружини військовослужбовця з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток №4), виданими командирами військових частин, військових навчальних закладів на підставі документів, які підтверджують зазначений період.
При цьому, для дружини військовослужбовця, звільненого з військової служби, період проживання до 1 січня 2004 року з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками, які видаються військовими комісаріатами, за період проживання:
- у гарнізонах, розташованих за кордонами колишнього СРСР та України, - на підставі особової справи звільненого військовослужбовця та документів про перетин державного кордону дружиною військовослужбовця;
- у гарнізонах, розташованих у межах колишнього СРСР, України та країн - членів Співдружності незалежних держав, - на підставі особової справи звільненого військовослужбовця довідки місцевих органів влади про період фактичного проживання (реєстрації, прописки) дружини військовослужбовця у відповідній місцевості та довідки установи державної служби зайнятості про неможливість працевлаштування дружини військовослужбовця за спеціальністю у відповідній місцевості.
Системний аналіз норм свідчить, що пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Таким чином, держава гарантує кожному виплату пенсії за умови наявності відповідного стажу роботи. До стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. В свою чергу, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Саме на підставі зроблених у ній записів, органи Пенсійного фонду України призначають пенсію. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, а у виняткових випадках - на підставі показань свідків.
З матеріалів справи вбачається, що позивачеві з 19.09.2011 року призначена пенсія за віком згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Водночас, при призначенні пенсії до страхового стажу позивача не зараховано період перебування останньої у закордонній відпустці з 12.05.1981 року по 16.05.1983 рік у зв'язку з відсутністю довідки з військової частини про період проживання дружини осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їхнього працевлаштування за спеціальністю, та період роботи з 01.09.1987 року по 30.09.1987 рік у зв'язку з відсутністю печатки з назвою організації та підпису після запису про звільнення з роботи.
Суд у цьому контексті, дослідивши надані позивачем документи для призначення пенсії на пільгових умовах вказує наступне.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п. 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
П. 2.4 розділу II Інструкції № 58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд дослідивши копію трудової книжки позивача зауважує, що записи про спірний період роботи з 01.09.1987 року по 30.09.1987 рік не містять перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, записи виконані під порядковими номерами 9, 10, розміщені послідовно по хронології, написані акуратно, чорнилом.
Проте, дійсно на цих записах відсутня печатка з назвою організації та підпису після запису про звільнення з роботи, однак з цього приводу суд вказує на те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку, а загальних підставах.
Наведене в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Крім того, при вирішенні справи суд враховує, що пенсійний орган не вчинив жодних дій для перевірки відомостей з трудової книжки позивача, хоча наділений відповідними повноваженнями.
Стосовно періоду не зарахування періоду перебування позивача у закордонній відпустці з 12.05.1981 року по 16.05.1983 рік з причин відсутності довідки з військової частини про період проживання дружини осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їхнього працевлаштування за спеціальністю, суд зазначає наступне.
Так, у відповідності до Порядку № 637 період проживання дружини військовослужбовця з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток № 4), виданими командирами військових частин, військових навчальних закладів на підставі документів, які підтверджують зазначений період. При цьому, для дружини військовослужбовця, звільненого з військової служби, період проживання до 1 січня 2004 року з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками, які видаються військовими комісаріатами.
З матеріалів справи слідує, що позивач перебувала у закордонній відпустці з 12.05.1981 року по 16.05.1983 рік, тобто до 01.01.2004 року, відповідно період проживання дружини військовослужбовця з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками, виданими військовим комісаріатом. Проте з оскаржуваного рішення відповідача слідує, що останній відмовив у зарахуванні цього періоду до страхового стажу позивача у зв'язку з відсутністю довідки з військової частини, які власне, позивачем були долучені до заяви про перерахунок страхового стажу (довідка Військової частини ПП52829 від 29.04.1983 року № 397, довідка Військової частини ПП52829 від 29.04.1983 року № 396, архівна довідка Федеральної бюджетної установи Центральний архів Міністерства оборони Російської федерації від 24.10.2011 року № 3/І08006), з якою вона зверталася до відповідача.
Тож така відмова відповідача безпосередньо суперечить положенням чинного законодавства, адже не передбачена. Крім того, у цьому контексті суд наголошує, що відповідач не вправі вимагати надання будь-яких інших документів, не передбачених чинним законодавством.
Таким чином, оскаржуване рішення не містить повного аналізу обставин, з'ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача. Такі недоліки у діяльності відповідача вказують на протиправність оскаржуваного рішення, відповідно позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення відповідача, оформленого у формі листа від 24.12.2020 року за вих. № 020-0220-8/63266 про відмову перерахунку пенсійного стажу позивача, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач звернулась до суду з пропущенням строків звернення, з огляду на наступне. Так, у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 року у справі № 806/1952/18 колегія суддів дійшла висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком. Тому, суд вирішуючи питання про відкриття провадження у вказаній справі досліджував відповідність позовної заяви вимогам ст. 160, 161 КАС України, зокрема, й у частині строків звернення до адміністративного суду. Від так, зважаючи на предмет спору та позовні вимоги, суд керувався, у тому числі, вказаною вище позицією Верховного Суду.
Стосовно позовних вимог про скасування рішення відповідача, оформленого у формі листа від 24.12.2020 року за вих. № 020-0220-8/63266 про відмову перерахунку пенсійного стажу позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок визнання протиправним акту індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання акту індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.
З огляду на те, що суд задовольнив позовну вимогу про визнання протиправним рішення відповідача, оформленого у формі листа від 24.12.2020 року за вих. № 020-0220-8/63266 про відмову перерахунку пенсійного стажу позивача, відповідно позовна вимога щодо її скасування також підлягає задоволенню, як похідна.
Щодо зобов'язання відповідача зарахувати позивачеві період перебування в закордонній відпустці з 12.05.1981 року по 16.05.1983 року та період роботи помічником вихователя гарнізону дитячого садка № 3 з 01.09.1987 року по 30.09.1988 року до її загального страхового стажу, суд зазначає наступне.
Кожна особа, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч. 2 цієї ж статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом, і вчинення таких дій не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Виходячи із обставин цієї справи суд встановив, що оскаржуване позивачем рішення не містить повного аналізу обставин, з'ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх передбачених нормами пенсійного законодавства умов для прийняття рішення про зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача.
У відповідності до вимог ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає про необхідність, у даному випадку, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.11.2020 року про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.09.1987 року по 30.09.1988 рік та періоду перебування в закордонній відпустці з 12.05.1981 року по 16.05.1983 рік, за наслідками чого прийняти вмотивоване рішення.
З цих же мотивів не підлягають задоволенню також позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести виплати (компенсацію) недоплачених коштів в розмірі щомісячних пенсійних виплат за період з 19.09.2011 року по теперішній час.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на те, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у сумі 302 грн. 66 коп..
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 та ст. 2, 9, 73 - 77, 90, 94, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, оформлене у формі листа від 24.12.2020 року за вих. № 020-0220-8/63266, про відмову перерахунку пенсійного стажу ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.11.2020 року про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.09.1987 року по 30.09.1988 рік та періоду перебування в закордонній відпустці з 12.05.1981 року по 16.05.1983 рік, за наслідками чого прийняти вмотивоване рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 302 грн. 66 коп..
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21028)
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 19.02.2021 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна