м. Вінниця
10 лютого 2021 р. Справа № 120/6439/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Дмитришена Р.М.,
секретаря судового засідання: Воронюк В.В.
представника позивача: адвоката Мандзюка В.А.
представника відповідача: Шевчука В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: фізичної особи ОСОБА_1
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення за №0029340-5706-0220 від 23.05.2019 на суму 97 847,89 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Ухвалою від 11.11.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання зазначеної ухвали, позивачем 17.11.2020 подано до суду матеріали на усунення недоліків.
Ухвалою від 19.11.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України.
10.12.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зазначено, що за допомогою програмного забезпечення АІС "Податковий блок", системи "Облік платежів" режиму "Плата за нерухомість" в автоматичному режимі контролюючим органом було сформовано податкове повідомлення-рішення №0029340-5706-0220 від 23.05.2019, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік у сумі 97847,89 грн.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.08.2019 №178182200 позивачеві на праві власності належить комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 2628,2 м2, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до рішення 27 позачергової сесії Тростянецької селищної ради 7 скликання від 11.07.2017 ставка податку у 2018 році для об'єктів житлової нерухомості становить 1 відсоток, від розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року).
З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 винесено податкове повідомлення-рішення від 23.05.2019 року №0029340-5706-0220 по податку на нерухоме майно за 2018 рік на суму 97847,89 грн. з розрахунку 2628,2 м2*(3723 грн.*1%)=97847,89 грн.
22.12.2020 до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача спростовує аргументи відповідача, зокрема, при нарахуванні податку не може застосовуватися відсоток встановлений відповідно до рішення 27 позачергової сесії Тростянецької селищної ради 7 скликання від 11.07.2017, оскільки як зазначив відповідач, даний відсоток стосується житлової нерухомості, а нежитлових будівель та споруд, які належали на той час позивачу.
Крім того зазначає позивач, що комсплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 2628,2 м2, належав позивачу частково з 06.07.2017 та частково з 08.02.2018, а право власності на дану нерухомість було припинено 07.02.2019.
В підтвердження вище указаного, позивач надає суду витяг з Договору купівлі-продажу від 01.11.2018, де в п. 1.2 зазначено з якого часу позивач набув право власності (коли, на яку частину) на нерухомість та відповідно до яких документів.
Ознайомившись з поданими документами, матеріалами справи, суд дійшов висновку про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, про що постановлено ухвалу від 25.01.2021 та повідомлено сторін (а.с. 48).
09.02.2021 до суду надійшли додаткові пояснення від відповідача, зміст яких є аналогічним змісту відзиву на позов.
В судовому засіданні представниками сторін підтримано свої вимоги та заперечення на позов.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши поснення сторін, суд встановив наступне.
Позивачу на праві власності належав комплекс нежитлових будівель та споруд, що становить 2628,2 кв. м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 . Зокрема, 39/50 частин комплексу нежитлових будівель та споруд на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу 06.07.2017 за зареєстроним номером №923, про що зроблено запис про право власності на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу 06.07.2017; 11/50 частин комплексу нежитлових будівель та споруд на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу 08.02.2018 за зареєстроним номером №132, про що зроблено запис про право власності на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу 08.02.2018.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 01.11.2018 даний об"єкт нерухомості був проданий, про що зроблено запис в Державному реєстрі про припинення права власності 07.02.2019.
Відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0029340-5706-0220 від 23.05.2019, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік у сумі 97847,89 грн.
Позивач оскаржує рішення, зазначаючи, що відповідачем допущено помилку, оскільки прорахунок стосувався всієї площі нежитлових будівель та споруд, а не її частки, а також неправомірного застосування відсоткової ставки.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовано положеннями Податкового кодексу України.
Пунктом 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із статтею 265 ПК України (у редакції Закону №71-VIII), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (в редакції Закону № 909-VIII від 24.12.2015).
Відповідно до рішення 27 позачергової сесії Тростянецької селищної ради 7 скликання від 11.07.2017 ставка податку у 2018 році для об'єктів нежитлової нерухомості становить 1 відсоток, від розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року) за 1 кв. метр.
Згідно із пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України).
Отже, суд відхиляє доводи позивача про неправомірність застосування відсоткової ставки, оскільки безпосереднє встановлення місцевих податків і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено податковим законодавством до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Щодо посилань позивача на відсутність у спірному рішенні норм ПК, на думку суду є формальними підставами, оскільки у рішенні зазначено платіж - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз особами, які є власниками, податковий період - 2018.
Суд також вважає безпідставними та відхиляє аргументи позивача щодо не дотримання відповідачем форми та порядку надіслання розрахунку до податкового повідомлення-рішення, оскільки вони не є слушними та, за умови того, що дії відповідача не оскаржуються, не утворюють підстав для визнання протиправним оспорюваного акта індивідуальної дії.
На противагу цьому, суд вважає обгрунтованими доводи позивача, що відповідачем допущено помилку при визначені податкового зобов"язання за 2018, оскільки прорахунок стосувався всієї площі нежитлових будівель та споруд, а не її частки.
Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Належними та допустимими письмовими доказами доводиться, що позивачу на праві власності належав комплекс нежитлових будівель та споруд, загальна площа якого становить 2628,2 кв. м. Із них 39/50 частин комплексу придбано 06.07.2017, а 11/50 частин комплексу - придбано 08.02.2018. Відповідно до договору купівлі-продажу від 01.11.2018 даний об"єкт нерухомості був проданий, про що зроблено запис в Державному реєстрі про припинення права власності 07.02.2019.
Відтак, суд відхиляє твердження відповідача, що відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.08.2019 №178182200 позивачеві на праві власності належить комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 2628,2 м2, оскільки відповідно до цього витягу зазначено, що 39/50 частин комплексу нежитлових будівель та споруд придбано 06.07.2017, про що зроблено запис про право власності на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу 06.07.2017; 11/50 частин - придбано 08.02.2018, про що зроблено запис про право власності на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу 08.02.2018.
Отже, площа об"єкту нерухомості у розмірі 2628,2 кв. м. неправомірно застосована, оскільки у даному випадку об'єктом оподаткування є частка нежитлової нерухомості.
При цьому, підлягають застосуванню порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об'єкта оподаткування податком, встановлений ст. 266 ПК, в силу п.п. 266.8.1 п. 266.8 якого визначено, що у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому виникло право власності.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позов фізичної особи ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0029340-5706-0220 від 23.05.2019 на суму 97 847,89 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 978,48грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: (19.02.2021)
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна