м. Вінниця
16 лютого 2021 р. Справа № 120/8453/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчитнського О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач). За змістом позовних вимог позивач просить суд:
визнати протиправними рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 905020145360 від 18.11.2020 та від 14.12.2020 про здійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та встановлення його у розмірі 56% винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, виходячи із 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та виплатити заборгованість з урахуванням раніше проведених сум.
Крім того, у тексті позовної заяви позивач просить звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць та зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області у місячний термін подати суду звіт про виконання судового рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він має статус судді у відставці, стаж роботи судді 23 роки 5 місяців та 26 днів та отримував довічне грошове утримання, обчислене відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області. Натомість, у зв'язку із зміною з 01.01.2020 розміру суддівської винагороди та прийняттям Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої долучив довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області (далі - ТУ ДСАУ в Вінницькій області) від 19.02.2020 № 4-35/0313 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Однак, рішенням відповідача у такому перерахунку було відмовлено. Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з метою його скасування. Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.09.2020 у справі № 120/3285/20-а позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 28.02.2020 № 905020145360 про відмову у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою ТУ ДСА України в Вінницькій області від 19.02.2020 № 4-35/0313, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. На виконання вказаного рішення суду відповідачем здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, встановивши його розмір спочатку 60% (17.11.2020 № 905020145360 від 18.11.2020), а пізніше 56% (14.12.2020 № 905020145360 від 14.12.2020) від заробітної плати судді відповідного суду. На думку позивача, відповідач неправомірно зменшив відсоткове значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки цей відсотковий розмір (90%) був йому визначений із моменту призначення довічного грошового утримання ще у вересні 2016 року. Позивач вважає, що при перерахунку довічного грошового утримання на виконання рішення суду, підлягала врахуванню лише довідка ТУ ДСА України в Вінницькій області від 19.02.2020 № 4-35/0313, а відсоткове значення не могло бути зменшено, оскільки його обраховано на підставі закону, чинного на момент призначення довічного грошового утримання. Відтак, 23.11.2020 позивачем надіслано запит до відповідача про надання відповіді по виконанню вищезазначеного рішення (№120/3285/20-а від 07.09.2020). 26.11.2020 надано відповідь № 5111-5283/К-02/8-0200/20, в якій вказано, що перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці був здійснений виходячи з заробітної плати, що вказана у довідці ТУ ДСА України у Вінницькій області № 4-35/0313 від 19.02.2020, проте на думку позивача, ГУ ПФУ у Вінницькій області не в повному обсязі задовольнило його звернення, не вказавши у відповіді законних підстав щодо зменшення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці двічі, з 90% до 60%, а вдруге до 56%. Тому з метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся із цим адміністративним позовом до суду.
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Рішення у справі ухвалено з урахуванням періоду перебування судді у відпустці.
Ухвалою суді Вінницького окружного адміністративного суду від 04.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня її вручення для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
21.01.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3153). У своєму відзиві відповідач зазначив, що позивачеві призначено щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з 29.06.2016. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.09.2020 у (справа №120/3285/20-а) зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою ТУ ДСА в Вінницькій області від 19.02.2020 № 4-35/0313, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Згідно з матеріалами електронної пенсійної справи, стаж ОСОБА_1 на посаді судді склав 25 років 5 місяців та 27 днів, а тому розмір довічного грошового утримання судді у відставці склав 60%. Розмір довічного грошового утримання збільшився і станом на 19.02.2020, що склав 64321,20 грн. Також відповідач вказав, що в грудні 2020 проводилось уточнення даних електронної пенсійної справи, де після перевірки ГУ ПФУ у Вінницькій області було визначено, що період стажу ОСОБА_1 складає 23 роки 5 місяців і 0 днів роботи на посаді судді, відповідно розмір довічного грошового утримання було перераховано, та визначено з 19.02.2020 - 60033,12 грн. Вказав, що стаття 142 Закону № 1402 передбачає, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у розмірах, встановлених тільки цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, а довічне грошове утримання судді у відставці прямо залежить від суддівської винагороди працюючого судді, і підлягає невідкладному перерахунку, до його розрахунку можуть включатися і ті суми суддівської винагороди, які пенсіонер не отримував на відповідній посаді, але такі, що були встановлені за аналогічною посадою.
Крім того, відповідач зазначає, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/3285/20-а не містить зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Тому, відповідач вважає адміністративний позов безпідставним.
Стосовно звернення до негайного виконання рішення суду в межах стягнення суми платежу за один місяць, та встановлення контролю за виконанням рішення, відповідач повідомив, що суд, при ухваленні судового рішення в адміністративній справі може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, а покладення такого зобов'язання на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду. Відтак, на підставі вищевикладеного, відповідач вважає адміністративний позов безпідставним, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 28.09.2016 був звільнений з посади судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області у зв'язку з виходом у відставку та перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Щомісячне довічне грошове утримання позивачеві призначено з 28.09.2016 в розмірі 90% суддівської винагороди, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких судді України, які перебувають у відставці, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання лише за умови проходження кваліфікаційного оцінювання або призначення судді за результатами конкурсу.
У зв'язку з цим, 21.02.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. До заяви позивач додав довідку Територіального управління державної судової адміністрації України у Вінницькій області від 19.02.2020 № 4-35/0313 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідно до вказаної довідки, станом на 01.01.2020 суддівська винагорода голови суду Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з урахуванням доплати за вислугу років складає 107202,00 грн. (посадовий оклад (2102*30) = 63060,00 грн., доплата за вислугу років (60%) - 37836,00 грн., доплата за адміністративну посаду (10%) - 6306 грн. За результатами розгляду відповідної заяви, відповідач рішенням від 28.02.2020 № 905020145360 відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку посилаючись на те, що у наданій довідці відображена суддівська винагорода станом на 01.01.2020, тоді як після прийняття Конституційним Судом України рішення (після 18.02.2020) будь-яких змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не відбувалося.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач оскаржив його у судовому порядку.
Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.09.2020 у справі № 120/3285/20-а визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 28.02.2020 № 905020145360 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою ТУ ДСА в Вінницькій області від 19.02.2020 № 4-35/0313, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
На виконання рішення суду від 07.09.2020 у справі № 120/3285/20-а, ГУ ПФУ у Вінницькій області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління державної судової адміністрації України у Вінницькій області від 19.02.2020 № 4-35/0313, починаючи з 19.02.2020. Однак, при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді хоча і враховано збільшений розмір суддівської винагороди вказаний у довідці від 19.02.2020 №4-35/0313, проте змінено відсоткове значення розміру довічного грошового утримання із 90% до 60 % (рішення № 905020145360 від 18.11.2020), а потім 56 % (рішення № 905020145360 від 14.12.2020) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді у відповідності до припису ч. 3 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, в силу якого, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Натомість позивач вважає, що величина відсоткового значення довічного грошового утримання, яка складає 90% суддівської винагороди не підлягає зменшенню, адже її визначено із урахування його стажу роботи на посаді судді на момент призначення утримання.
Тому, вважаючи як дії відповідача так і його рішення № 905020145360 від 18.11.2020 та від 14.12.2020 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56% винагороди судді, який працює на відповідній посаді протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон від 02.06.2016 №1402-VIII).
Згідно із пунктом 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із частиною 1 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII).
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону від 02.06.2016 № 1402-VII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Зокрема, пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
В рішенні від 08.06.2016 № 4-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що частина третя статті 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIІІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIІІ, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VIІІ, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".
В пункті 7 цього ж рішення Конституційний Суд України зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).
На виконання висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 08.06.2016 № 4-рп/2016, частина четверта статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII викладена в наступній редакції: "У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".
У пункті 19 постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 також наголошено на тому, що за змістом частини четвертої статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виникла лише одна підстава його перерахунку, а саме збільшився розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (з 01.01.2020 базовий оклад судді місцевого суду склав 30 прожиткових мінімумів для працездатних громадян). Інші складові (стаж роботи на посаді судді та відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) залишилися незмінними, адже правомірно визначені органом Пенсійного фонду України на момент призначення позивачу довічного грошового утримання з 28.09.2016 в розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого судді.
При цьому, суд зазначає, що норми спеціальних законів, які були чинними у період від моменту призначення позивачу спірних виплат до їх перерахунку у 2020 році не передбачали зменшення відсоткового показника довічного грошового утримання судді у відставці. Натомість, з метою урахування зміни розміру заробітної плати (суддівської винагороди) працюючого судді, змінною величиною і підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці була лише зміна суддівської винагороди.
Водночас правила обрахування стажу роботи на посаді судді, які застосовувалися на момент виходу судді у відставку, як і відсотковий розмір вже призначеного довічного грошового утримання є сталими та не можуть змінюватися.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.09.2020 у справі №120/3285/20-а, зокрема зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою ТУ ДСА України в Вінницькій області від 19.02.2020 № 4-35/0313, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. В межах адміністративної справи № 120/3285/20-а суд не вбачав необхідності у зазначенні в судовому рішенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відсотковому відношенні до суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки такий розмір визначається Законом, і дане питання підлягало визначенню безпосередньо при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не при його перерахунку.
Як уже зазначалося, довічне грошове утримання ОСОБА_1 призначено 28.09.2016 в розмірі 90% заробітку працюючого судді, що не заперечується і самим відповідачем та підтверджується матеріалами справи.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.09.2020 у справі № 120/3285/20-а відповідачем було здійснено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача згідно із довідкою ТУ ДСА України у Вінницькій області від 19.02.2020 № 4-35/0313, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, з розрахунку 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (розрахунок пенсії позивача склав 64321,20 грн. Зменшення відсоткового значення розміру довічного грошового утримання із 90% до 60, а потім до 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді здійснено відповідності до припису ч. 3 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 у № 1402-VIII, в силу якого, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Однак, суд вважає безпідставним застосування приписів ч. 3 ст. 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII, оскільки відповідні положення підлягають застосуванню лише при призначенні довічного грошового утримання після набрання цією нормою чинності.
Застосування відсоткового показника, передбаченого ч. 3 ст.142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII, до перерахунку вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним, як тому, що стосується обрахування щомісячного довічного грошового утримання судді який звернувся із заявою про його призначення на момент дії цієї норми, а не перерахунку раніше призначеного, так і з огляду на те, що законодавчо передбачено принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 90% до 56% суддівської винагороди.
Разом із тим, визначаючись із способом захисту порушених прав позивача, суд керується такими мотивами.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд, зокрема визнати протиправним рішення відповідача № 905020145360 від 17.11.2020 та від 14.12.2020 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Так, при дослідженні матеріалів адміністративної справи та копій окремих документів ОСОБА_1 судом встановлено, що відповідачем проведено перерахунок довічного грошового утримання та враховано довідку ТУ ДСА України в Вінницькій області від 19.02.2020 № 4-35/0313, однак при цьому зменшено відсоткове значення розміру довічного грошового утримання із 90 % до 56%.
Позивачем до позовної заяви долучено документи - "перерахунок пенсії", у якому з-поміж іншого вказано номер рішення про перерахунок "905020145360 "та дату-час розрахунку - 17.11.2020 о 17:05 год. та "905020145360 " від 14.12.2020 о 13.55 год.
Однак, судом не встановлено прийняття відповідачем рішення у формі окремого документа про зменшення відсоткового значення спірних виплат, яке б за формою та змістом відповідало загальним вимогам до індивідуального акту у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Більше того, задоволення позову в обраний позивачем спосіб призвело б до зупинення правових наслідків рішення відповідача, яке прийнято на виконання рішення суду від 07.09.2020 по справі № 120/3285/20-а, та за своїми наслідками відповідає матеріально - правовим інтересам позивача, адже при перерахунку довічного грошового утримання відповідачем враховано довідку ТУ ДСА України в Вінницькій області від 19.02.2020 № 4-35/0313, чого домагався позивач при розгляді справи № 120/3285/20-а.
Тому суд вважає, що належним та повним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 90% до 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та, як наслідок, зобов'язання відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 виходячи із 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Щодо клопотання позивача про звернення рішення суду до негайного виконання, то суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Вказане судове рішення має зобов'язальний характер, а тому до негайного виконання не підлягає.
Що ж до встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.
Таким чином, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
У даному ж випадку суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати у справі підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача згідно ч. 3 ст. 139 КАС України пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 із 90 % до 56 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір в розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович