11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 171/1835/19
провадження № 51-2382км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року у кримінальному провадженні № 12019040410000786 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2020 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 квітня 2016 року, та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 10 місяців.
Місцевий суд установив, що ОСОБА_6 29 серпня 2019 року близько 06:00 перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_1 , діючи повторно, таємно викрав електричний оприскувач FORTE CL-12A вартістю 720,75 грн, завдавши потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди.
При перегляді цього вироку 30 квітня 2020 року Дніпровський апеляційний суд скасував його в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким засудив ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК до покарання призначеного за новим вироком частково приєднав невідбуту ОСОБА_6 частину покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 квітня 2016 року та остаточно визначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважає, що судом першої інстанції всі обставини справи та докази, які характеризують особу ОСОБА_6 досліджені повно та всебічно і призначене цим судом покарання є співмірним й достатнім для його виправлення.
На думку захисника, при ухваленні вироку судом апеляційної інстанції порушено вимоги ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а тому вказане рішення не відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні засуджений та його захисник касаційну скаргу підтримали.
Прокурор зі скаргою не погодився та просив залишити її без задоволення, а оскаржуваний вирок без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій судом у касаційній скарзі захисником не оспорюються.
Згідно з закріпленими у нормах кримінального закону принципами, покарання призначене особі за вчинений злочин має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження вчинення нових злочинів.
Відповідно до положень ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
За правилами ст. 65 КК суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
При призначенні покарання ОСОБА_6 апеляційний суд лише формально послався на обставини враховані місцевим судом, а саме тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно з положеннями ст. 12 КК відноситься до злочинів середньої тяжкості, та дані про особу засудженого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності та вчинив нове кримінальне правопорушення під час умовно-дострокового звільнення.
Разом із тим, поза увагою суду апеляційної інстанції залишились обставини, що пом'якшують покарання, які були встановлені судом першої інстанції, а саме щире каяття засудженого та повернення ним викраденого майна потерпілому.
У своєму рішенні апеляційний суд не обґрунтував належним чином чому саме покарання у визначеному ним розмірі буде справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, вартість викраденого майна та дані про особу засудженого, колегія суддів дійшла висновку про явну несправедливість призначеного ОСОБА_6 покарання через суворість, а тому вважає необхідним пом'якшити його в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК до одного року позбавлення волі.
Таке покарання буде відповідати принципам індивідуалізації, справедливості та законності й буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Оскільки ОСОБА_6 вчинив новий злочин під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання призначеного за попереднім вироком, остаточне покарання йому слід визначити за правилами ч. 1 ст. 71 КК.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого є підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
З огляду на викладене касаційну скаргу захисника слід задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року щодо ОСОБА_6 змінити.
Пом'якшити ОСОБА_6 призначене за ч. 2 ст. 185 КК покарання до одного року позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК приєднати до цього покарання невідбуту ним частину покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 квітня 2016 року та остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
У решті судове рішення залишити без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3