Ухвала
іменем України
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 675/1773/19
провадження № 51-707ск21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 березня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 15 січня 2021 року щодо ОСОБА_5 ,
Встановлені обставини
За вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 березня
2020 року ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 15 січня 2021 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишив без задоволення, а зазначений вирок районного суду щодо ОСОБА_5 - без зміни.
Суть питання
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просить скасувати вирок місцевого суду й ухвалу суду апеляційної інстанції, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Мотиви Верховного Суду
Положеннями ст. 427 КПК встановлено вимоги до касаційної скарги.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід ураховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права,
а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено
в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу.
Однак усупереч наведеним положенням закону, захисник у касаційній скарзі лише формально посилається, як на підставу для скасування вироку та ухвали, на п. 7 ч. 2
ст. 412 КПК, у той же час не навела обґрунтування незаконності рішень місцевого й апеляційного судів, як вона мала зробити відповідно до ст. 412 КПК, не зазначила,
які конкретно положення кримінального процесуального закону порушили суди першої та апеляційної інстанції, у чому конкретно полягають ці порушення, як вони вплинули на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень і чому їх слід відносити до підстав для скасування касаційним судом оскаржуваних вироку та ухвали з огляду на положення статей 370, 374, 404, 413, 414 та 419 КПК, а також статей 50, 65 і ч. 2 ст. 286 КК
у їх взаємозв'язку.
В касаційній скарзі не наведено доводів на підтвердження порушення судами попередніх інстанцій принципу змагальності, зокрема, не вказано, які клопотання з цього приводу були заявлені стороною захисту на виконання положень ст. 22 КПК однак усупереч наведених положень кримінального процесуального закону безпідставно залишені без задоволення.
Захисникне зазначила, чи заявляла сторона захисту в суді апеляційної інстанції клопотання, яких усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК апеляційний суд безпідставно
не задовольнив та у дослідженні яких обставин, установлених під час кримінального провадження і досліджених судом першої інстанції не повністю або з порушеннями (у чому полягає неповнота і порушення) відмовив. Також захисник не вказала, яких конкретно доводів, наведених в апеляційній скарзі, усупереч ст. 419 цього Кодексу апеляційний суд узагалі не дослідив, не перевірив та не оцінив,унаслідок чого визнав їх необґрунтованими.
У касаційній скарзі не наведено конкретних доводів щодо незаконності усіх висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі цього суду на спростування доводів, наведених в апеляційній скарзі, з посиланням на конкретні положення процесуального та матеріального права.
Натомість у касаційній скарзі захисник наголошує на неповноті судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до статей 433, 438 КПК не є предметом перегляду касаційним судом.
Також, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_5 внаслідок суворості, захисник
у касаційній скарзі не зазначила, у чому полягає явна несправедливість призначеного за ч. 2 ст. 286 КК покарання та чому воно є надмірним для кари і виправлення засудженого й запобігання вчиненню нових злочинів, а більш м'яке покарання відповідно до ч. 2 ст. 50 КК буде сприяти цій меті з огляду на наступне.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції,
а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Колегія суддів звертає увагу захисника на те, що її посилання в касаційній скарзі на суворість призначеного ОСОБА_5 покарання не знайшли свого відображення
у вимогах до суду касаційної інстанції за наслідками касаційного розгляду про закриття кримінального провадження за відсутності в діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. Доводи ж у касаційній скарзі мають відповідати її вимогам; бути чіткими, відображати конкретну та послідовну позицію скаржника
і не повинні містити суперечностей чи бути взаємовиключними.
Крім того, захисник у касаційній скарзі не зазначила, чи бажає брати участь у касаційному розгляді кримінального провадження, як це передбачено ч. 3 ст. 427 КПК.
Суд касаційної інстанції є судом права, який відповідно до положень ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування і недотримання вимог ст. 427 цього Кодексу перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1
ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Залишити без руху касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 березня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 15 січня 2021 року щодо ОСОБА_5
і встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання
копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3