Ухвала
19 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 754/9037/19
провадження № 61-2254ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мірошника Сергія Борисовича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила усунути їй перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 липня 2020 року - без змін.
12 лютого 2021 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - адвокат Мірошник С. Б. подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Мірошник С. Б. заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 липня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року, посилаючись на те, що ОСОБА_1 отримала копію оскаржуваної постанови апеляційного суду 24 грудня 2020 року. Після цього вона зібрала всі необхідні документи для отримання безоплатної правової допомоги і звернулася до Лівобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. 19 січня 2021 року для надання правової допомоги ОСОБА_1 було призначено адвоката. На підтвердження вказаних обставин, адвокат надав копії: супровідного листа Київського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року про направлення копії оскаржуваної постанови учасникам справи з відміткою ОСОБА_1 про отримання копії постанови 24 грудня 2020 року; заяви ОСОБА_1 про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 19 січня 2021 року; наказу директора Лівобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної правової допомоги; доручення Лівобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної правової допомоги. Касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання доручення для надання ОСОБА_1 безоплатної правової допомоги. Поновлення строку на касаційне оскарження за наведених обставин відповідатиме практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенню від 21 квітня 1998 року у справі «Дауд проти Португалії» (Daud c. Portugal).
Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 липня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року, а також надані заявником документи (щодо активних дій позивача, спрямованих на отримання правової допомоги), з урахуванням незначного пропуску строку для подання касаційної скарги свідчать про поважність причин пропуску цього строку та наявність підстав для його поновлення. При цьому Верховний Суд взяв до уваги закріплені в частині третій статті 2 ЦПК України основні засади (принципи) цивільного судочинства, а саме верховенство права та забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Разом з тим касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитися у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень).
Тобто, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі № 522/2732/16-ц); пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Хоча касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мірошника С. Б. і містить посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також окремі посилання на постанови Верховного Суду, однак в ній не зазначено чітких підстав касаційного оскарження в розумінні частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки заявником не вказано, яку саме норму права та висновок щодо застосування цієї норми, викладений у постановах Верховного Суду, не було враховано судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення, а також, чи подібні спірні правовідносини.
Крім того, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, заявнику необхідно вказати, яких саме зібраних у справі доказів не дослідили суди.
Враховуючи викладене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також навести належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав) з урахуванням вищевикладених правових висновків Верховного Суду.
Касаційна скарга також не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Позовну заяву подано у червні 2019 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року - 1 921 грн) (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Отже, за подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1 536,80 грн (1 921 грн х 0,4 х 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 1 536,80 грн має бути перерахований або внесений за реквізитами: ГУК у м. Києві/Печерс. р?н/22030102, код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати Верховному Суду оригінал квитанції (платіжного доручення).
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, зокрема, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору в установленому законом розмірі, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мірошника С. Б. необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Мірошника Сергія Борисовича про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 липня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мірошника Сергія Борисовича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. А. Стрільчук