Постанова
Іменем України
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 461/7329/19
провадження № 61-5238св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про відшкодування майнової та моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 жовтня 2019 року у складі судді Зубачик Н. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Курій Н. М., Ванівського О. М., Мельничук О. Я.,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь 11 706,18 грн майнової шкоди, 1 100 000 грн моральної шкоди, зобов'язати відповідача відновити подачу електричної енергії до квартири АДРЕСА_1 .
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що 25 січня 2016 року між сторонами укладено договір № 1003/32 про користування електричною енергією. Він систематично в останній день місяця або в перші три дні наступного місяця подавав показники електричного лічильника та здійснював оплату використаної електроенергії регулярним платежем зі своєї пенсійної картки.
Однак у лютому 2019 року позивач отримав квитанцію, в якій було зазначено про наявність в нього заборгованості за період з 01 травня 2018 року до 01 лютого 2019 року в сумі 201,24 грн, яку відповідач нарахував безпідставно.
Крім цього, на вхідних дверях його квартири він побачив повідомлення відповідача від 26 червня 2019 року про припинення подачі електричної енергії до його квартири за несплату отриманої послуги.
Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Галицький районний суд м. Львова рішенням від 24 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (далі - ТОВ «Львівенергозбут», товариство) не є належним відповідачем у цій справі, оскільки жодних дій щодо відключення квартири позивача від енергопостачання не вчиняло.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Львівський апеляційний суд постановою від 18 лютого 2020 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 жовтня 2019 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що районний суд правильно розмежував повноваження суб'єктів ринку електричної енергії та дійшов обґрунтованого висновку про те, що з 01 січня 2019 року ПрАТ «Львівобленерго» здійснює визначення обсягу споживання електричної енергії позивачем, а відповідач здійснює лише продаж електричної енергії та проведення розрахунків із позивачем на підставі даних про обсяги спожитої електричної енергії. Квартиру позивача від енергопостачання відключило ПрАТ «Львівобленерго» за власною ініціативою, тому ТОВ «Львівенергозбут» не є належним відповідачем у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі заявник зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, коли відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Також заявник указує на порушення судами норм процесуального права, а саме : суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є упередженими, неправомірними та незаконними. Суди застосували статтю 51 ЦПК України, яка не підлягає застосуванню, визнали ТОВ «Львівенергозбут» неналежним відповідачем, хоча з матеріалів справи відомо, що позивач двічі звертався до ПрАТ «Львівобленерго» з інформаційними запитами щодо отримання інформації.
У відповіді ПрАТ «Львівобленерго» від 15 липня 2019 року № 112-3137 на його скаргу від 11 липня 2019 року чітко вказано, що стороною договору від 25 січня 2016 року № 1003/32 з 01 січня 2019 року є ТОВ «Львівенергозбут».
Жодної трьохсторонньої угоди про розмежування повноважень між позивачем, відповідачем та ПрАТ «Львівобленерго» не існує.
25 травня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Львівенергозбут» на касаційну скаргу, який мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, оскільки суди попередніх інстанції повно та всебічно дослідили всі обставини справи, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та дотримали норми процесуального права.
Посилається на те, що починаючи з 01 січня 2019 року ОСОБА_1 одержував послуги на ринку електричної енергії одночасно за двома договорами, а саме - за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладено з ПрАТ «Львівобленерго» як оператором системи розподілу, та договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який укладено з ТОВ «Львівенергозбут» як з електропостачальником.
Договір № 1003/32 про користування електричною енергією, який було укладено між позивачем та ПрАТ «Львівобленерго», припинив свою дію.
ТОВ «Львівенергозбут» здійснює лише продаж (постачання) електричної енергії та проведення розрахунків із споживачем та не проводить фактичних відключень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Галицького районного суду м. Львова.
13 травня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 січня 2016 року між ОСОБА_1 і ПрАТ «Львівобленерго» укладено договір про постачання електричної енергії.
До 01 січня 2019 року постачання електричної енергії позивачу здійснювало ПрАТ «Львівобленерго» як постачальник електричної енергії за регульованим тарифом на підставі договору про користування електричною енергією.
З 01 січня 2019 року постачання електричної енергії позивачу здійснює ТОВ «Львівенергозбут» як постачальник універсальної послуги.
Відповідно до квитанції за особовим рахунком № НОМЕР_1 , код № НОМЕР_2 , виявлена заборгованість за адресою: вул. Торгова, 15/11 у м. Львові за період з 01 травня 2018 року до 01 лютого 2019 року за спожиту електроенергію в сумі 201,24 грн.
05 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся з інформаційним запитом на ім'я заступника начальника ЛМЕМ про надання копії акта обстеження - зняття показників лічильника за адресою: АДРЕСА_1 та скаргою на ім'я начальника ЛМЕМ ПрАТ «Львівобленерго» щодо проведення службової перевірки за фактом неналежного виконання своїх посадових обов'язків уповноваженими особами ЛМЕМ ПрАТ «Львівобленерго» та зобов'язання надати завірену належним чином копію акта від 23 січня 2019 року для подальшого внесення відомостей в ЄРДР.
04 березня 2019 року ОСОБА_1 за вх. № 135-265 надано відповідь, в якій зазначено про можливість узгодження дати і часу проведення контрольного огляду вузла обліку за адресою: АДРЕСА_1 групою відділу по роботі з побутовими споживачами та надати доступ до вузла обліку за зазначеною адресою, і надано копію акта від 23 січня 2019 року № 00408 про виконання контрольного огляду зняття показників електричної енергії за вказаною адресою, згідно з яким показник становить - 004925.
18 лютого 2019 року за заявою ОСОБА_1 . Галицький відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 366 КК України.
04 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з інформаційним запитом до ПрАТ «Львівобленерго» Львівські міські електричні мережі про надання повного найменування енергопостачальника - сторони договору від 25 січня 2016 року № 1003/32 та отримав відповідь від 11 березня 2019 року № 280-0300 про те, що позивач може ознайомитись із запитуваною інформацією на вебсайті ПрАТ «Львівобленерго».
25 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із повторним інформаційним запитом до ПрАТ «Львівобленерго» за адресою: вул. Шевченка, 1 у м. Львові про надання повного найменування енергопостачальника - сторони договору від 25 січня 2016 року № 1003/32 та завіреної копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців енергопостачальника.
26 червня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву до ПрАТ «Львівобленерго» Львівські міські електричні мережі про надання десятиденного строку на перерахування коштів, надлишково сплачених за користування електроенергією.
26 червня 2019 року позивач подав заяву до Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності невідомої йому особи у зв'язку з її відмовою реєструвати його заяви в ПрАТ «Львівобленерго».
03 липня 2019 року листом № 280-0679 ОСОБА_1 надано відповідь, в якій зазначено, що позивач може ознайомитись із запитуваною інформацією на вебсайті ПрАТ «Львівобленерго».
11 липня 2019 року позивач подав письмову скаргу голові ПрАТ «Львівобленерго» про проведення службової перевірки за фактом неналежного виконання посадових обов'язків уповноваженими особами ПрАТ «Львівобленерго» щодо ненадання відповідей на інформаційні запити.
15 липня 2019 року листом № 112-3137 ОСОБА_1 надано інформацію про те, що з 01 січня 2019 року постачальником універсальної послуги (постачання електричної енергії побутовим споживачам) на території Львівської області є ТзОВ «Львівенергозбут».
26 червня 2019 року ОСОБА_1 надійшло повідомлення про припинення подачі електричної енергії за несплату та повідомлено, що подача електроенергії буде поновлено після надання до енергонагляду квитанції про сплату заборгованості і квитанції за повторне підключення.
02 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав до Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області заяву про притягнення до адміністративної відповідальності уповноваженої особи ЛМЕМ ПрАТ «Львівобленерго» щодо відмови реєстрації заяв.
03 вересня 2019 року позивач подав письмову скаргу голові ПрАТ «Львівобленерго» про проведення службової перевірки за фактом неналежного виконання посадових обов'язків уповноваженими особами ПрАТ «Львівобленерго» щодо відмови у реєстрації заяв.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Правовідносини, що виникають між оператором системи розподілу, постачальником універсальної послуги та споживачем універсальної послуги (яким є позивач), щодо постачання електричної енергії та розподілу (передачі) електричної енергії регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії», які затверджені постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила).
Суди встановили, що з 01 січня 2019 року постачання електричної енергії позивачу здійснює ТОВ «Львівенергозбут» як постачальник універсальної послуги на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на підставі постанови НКРЕКП, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 червня 2018 року № 429 «Про видачу ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу» та постанови НКРЕКП від 26 жовтня 2018 року № 1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території».
Договір між сторонами укладений відповідно до пункту 8 постанови НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Постанова № 312) шляхом оплати рахунка відповідача та фактичного споживання електроенергії.
Відповідно до пункту 11 Постанови № 312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії виконує оператор системи розподілу - ПрАТ «Львівобленерго».
Згідно з розділом VII Правил фактичне відключення споживача від електромереж оператора системи розподілу проводить лише оператор системи розподілу.
Таке відключення може проводитися відповідно до Правил за ініціативою самого оператора системи розподілу у випадку порушення споживачем умов договору споживання про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та цих Правил, або за ініціативою енергопостачальника у разі порушення ним умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та цих Правил.
Суди встановили, що відключення позивача від електромережі за власною ініціативою провів оператор системи розподілу, яким у цій справі є ПрАТ «Львівобленерго».
Отже, встановивши фактичні обставини справи, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, дійшовши обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача відновити подачу електричної енергії до квартири позивача, оскільки товариство у цій справі є неналежним відповідачем. Належних і допустимих доказів вчинення відповідачем дій з припинення електропостачання до квартири ОСОБА_1 позивач не надав. Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від первісної вимоги, тому задоволенню також не підлягає.
Суд першої інстанції роз'яснив позивачу його право залучити до участі у справі співвідповідача, проте ОСОБА_1 відмовився від такого права, посилаючись на те, що це обов'язок суду, а не його.
Аргументи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами щодо неналежного відповідача у справі, які, на думку заявника, встановлені судами неповно і неправильно, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні
підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної
інстанцій без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
В. С. Жданова
Є. В. Коротенко