Ухвала
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 314/3800/16-ц
провадження № 61-1595ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н.Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О.М., Білоконь О. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В квітні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошову суму у розмірі 11 555,31 доларів США на відшкодування заборгованості за кредитним договором.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2018 року у цій справі змінено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 13 червня 2006 року № ZPVLGK00000045 станом на 05 квітня 2016 року у розмірі 11 208, 66 доларів США, з яких: 9 269,56 доларів США. - заборгованість за кредитом; 1 462,73 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 476,37 доларів США - заборгованість за пенею.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині позову відмовлено.
У лютому 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення.
Пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року.
Оскільки заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2018 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року вже оскаржувалися до суду касаційної інстанції й за результатом розгляду була постановлена ухвала від 24 грудня 2020 року про відмову у відкритті касаційного провадження, тому відсутні правові підстави для повторного перегляду поданої заявником касаційної скарги.
Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі, не є підставою для повторного розгляду касаційної скарги, оскільки не змінюють призначення імперативної норми процесуального права (пункт 3 частина друга стаття 394 ЦПК України).
Керуючись пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
О. В. Білоконь