Ухвала
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа №727/2162/20
провадження №61-2158ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Литвиненко І. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 вересня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» про захист прав споживача,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист прав споживача, в якому просив зобов'язати МКП «Чернівцітеплокомуненерго» здійснити перерахунок плати за надання послуги з централізованого опалення в кв. АДРЕСА_1 , сплаченої в сторону зменшення в період з моменту встановлення комерційного лічильника на тепло (березень 2017 року) по даний час, в зв'язку з незаконним відключенням відповідачем споживачів від послуг централізованого опалення, які далі продовжують отримувати вказані послуги при цьому не сплачуючи за них. Зобов'язати МКП «Чернівцітеплокомуненерго» здійснювати подальше нарахування плати за надання послуги з централізованого опалення в кв. АДРЕСА_1 , з встановленням щомісячного зменшення плати в пропорційному розмірі завданих переплат, в зв'язку з незаконним відключенням споживачів від послуг централізованого опалення, які далі продовжують отримувати вказані послуги при цьому не сплачуючи за них. Визнати незаконними дії МКП «Чернівцітеплокомуненерго» стосовно прийняття на абонентський облік розподільчого лічильника тепла, який був встановлений в кв.147-166 (15-16 під'їздах) будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Здійснити зняття з абонентського обліку розподільчого лічильника, який був встановлений в кв.147-166 (15-16 під'їздах) будинку за адресою: АДРЕСА_1 .Облік здійснювати по комерційному лічильнику тепла, який встановлений на вводі в будинок без врахування показників розподільчого лічильника тепла, встановлено в (15-16 під'їздах) будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов'язати МКП «Чернівцітеплокомуненерго» здійснити перерахунок плати за надання послуги з централізованого опалення в кв. АДРЕСА_1 , сплаченої ним в сторону зменшення в період з моменту встановлення розподільчого лічильника на тепло (лютий 2019 року) по даний час в зв'язку незаконним встановленим розподільчого лічильника тепла в кв. ІНФОРМАЦІЯ_1 (15-16 під'їздах) будинку.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 вересня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 вересня 2020 року залишено без змін.
У лютому 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 вересня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 січня 2021 року, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2021 року визначено суддю-доповідача Петрова Є. В., суддів, які входять до складу колегії: Калараша А. А., Ткачука О. С.
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за касаційним провадженням № 61-2158ск21.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 17 лютого 2021 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Петрова Є. В. та суддів, які входять до складу колегії: Калараша А. А., Литвиненко І. В.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядкуспрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Верховний Суд урахував, предмет позову, складність справи та прийшов висновку, що дана справа є незначної складності, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань випадки, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі може бути переглянуто у касаційному порядку.
При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.
Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Сама по собі незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 вересня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» про захист прав споживача.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. А. Калараш
І. В. Литвиненко