Ухвала
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 320/2987/19
провадження № 61-17190св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця»,
третя особа - структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Кримської О. М.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), третя особа - структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо»), про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим, що 01 серпня 2002 року він прийнятий на роботу в Мелітопольське локомотивне депо «Придніпровської залізниці» на посаду слюсаря з ремонту рухомого складу в цех ТРЗ тепловозів. Потім він переведений на посаду помічника машиніста, машиніста електровоза. 19 червня 2015 року він переведений на посаду машиніста тепловоза цеху експлуатації. У березні 2016 року йому присвоєна кваліфікація посади машиніста тепловоза 3 класу.
01 грудня 2015 року внаслідок реорганізації Мелітопольське локомотивне депо «Придніпровської залізниці» перетворено у структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця». Із 27 грудня 2018 року регіональну філію «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» перейменовано в регіональну філію «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця».
Наказом від 03 квітня 2019 року № 66/ОС його звільнено з роботи з посади машиніста тепловоза цеха експлуатації структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин. При ознайомленні з наказом про звільнення він зробив запис про свою незгоду з ним. Як зазначено в цьому наказі, підставою для звільнення його з роботи став наказ від 19 липня 2018 року № 80/С, наказ від 16 жовтня 2018 року № 114/С про оголошення догани за порушення вимог пункту 3.12 Інструкції локомотивної бригади № ЦТ-0106.
Вважає, що для звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Наказом від 19 липня 2018 року № 80/С він притягнутий до дисциплінарної відповідальності за необґрунтовану перевитрату дизельного палива. Наказом
від 16 жовтня 2018 року № 114/С, за таке ж порушення, йому, машиністу тепловоза, також оголошена догана. Але в цих наказах немає жодних посилань саме на наявність його вини в перевитратах дизельного палива та доказів, якими вона може бути підтверджена.
З урахуванням вищезазначеного вважає, що накладені на нього наказами
від 19 липня 2018 року № 80/С та від 16 жовтня 2018 року № 114/С дисциплінарні стягнення є неправомірними. Інші підстави його звільнення у наказі від 03 квітня
2019 року № 66/ОС не зазначені. Крім того, його звільнення з роботи відбулося взагалі без згоди профспілкової організації. Таким чином його звільнення з роботи відбулося незаконно, з грубим порушенням вимог КЗпП України, що привело до порушення його прав. Тому він вважає, що є всі підстави для поновлення його на роботі у структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо» на посаду машиніста тепловоза 3 класу цеху експлуатації, та для стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо»
від 03 квітня 2019 року № 66/ОС про звільнення його з посади машиніста тепловоза
3 класу цеху експлуатації структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин, відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України, та поновити його на зазначеній посаді; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи із 04 квітня 2019 року і по день поновлення позивача на роботі; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за один місяць.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» від 03 квітня 2019 року № 66/ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста тепловоза 3 класу цеху експлуатації структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин, відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України, та поновлено ОСОБА_1 на зазначеній посаді із 03 квітня 2019 року. Рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненого ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу за період із 03 квітня 2019 року по 26 травня 2020 року включно у розмірі 231 061,11 грн з обов'язковим перерахуванням до державного бюджету сум податків та зборів, нарахованих з цієї суми у розмірах та порядку, встановлених чинним законодавством. Допущено негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивовано тим, що звільнення позивача за пунктом 3 частини першої
статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням норм трудового законодавства щодо дотримання процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, у зв'язку з чим є достатні правові підстави для скасування наказу про припинення трудового договору та поновлення незаконно звільненого працівника на роботі.Крім того, звільнення позивача відбулося без згоди профспілкової організації, членом якої він є.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» задоволено. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що наказами від 19 липня 2018 року
№ 80/С та від 16 жовтня 2018 року № 114/С позивачу, за порушення вимог пункту 3.12 Інструкції локомотивної бригади № ЦТ-0106, а саме щодо економного використання паливно-енергетичних ресурсів, оголошено догану, що свідчить про систематичне невиконання працівником, без поважних причин обов'язків, та є підставою для звільнення позивача. Крім того, профспілковим комітетом Мелітопольського локомотивного депо не надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з інших підстав, а тому не могла бути прийнята судом першої інстанції у цій справі.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що Верховний Суд у постанові від 25 червня
2018 року у справі № 714/395/17 (провадження № 61-9123св18) зазначив, що у разі оскарження до суду наказу про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, суд зобов'язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, незалежно від того, чи було оскаржено окремо кожен наказ в установленому законом порядку, і лише у разі правомірного накладення стягнення є підстави для звільнення працівника відповідно до зазначеного пункту. Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги практику Верховного Суду щодо обов'язкової наявності вини для застосування пункту 3 статті 40 КЗпП України (постанова від 22 липня 2019 року у справі № 363/4221/16-ц). До того ж, апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо виконання відповідачем вимог частини першої статті 149 КЗпП України, а саме до застосування дисциплінарного стягнення відповідач зажадав від ОСОБА_1 , як порушника трудової дисципліни письмові пояснення, і саме надання таких пояснень 03 квітня 2019 року, оскільки апеляційний суд не звернув уваги на зміст цих пояснень, з яких вбачається, що вони надавалися з приводу звинувачення в крадіжки дизельного палива, а не його перевитрат. Також висновки апеляційного суду щодо необґрунтованості незгоди профспілкового комітету на звільнення позивача з інших підстав є хибними та такими, що не відповідають дійсності.
У січні 2021 року від АТ «Українська залізниця»на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргуОСОБА_1 , у якому заявник просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є безпідставними.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною п'ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу за позовомОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», третя особа - структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня
2020 року призначити до судового розгляду на 24 лютого 2021 року колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
Г. І. Усик