ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
11 лютого 2021 року Справа № 923/1226/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача: Дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Теплотехніка", м. Херсон
про стягнення заборгованості в сумі 363 438, 23 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Піун С.П. - адвокат
від відповідача: не з'явився
Процесуальні дії у справі
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ: 20077720) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Дочірнього підприємства «Теплотехсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Теплотехніка» (73008, Херсонська обл., м. Херсон, провулок Смоленський, буд. 2а; код ЄДРПОУ: 34457654) про стягнення боргу відповідно до Договору постачання природного газу №2127/16-БО-33 від 15.12.2015 року у загальній сумі 363 438,23 грн., у тому числі: основний борг у сумі 200 000,00 грн., пеня у сумі 41 595,76 грн.; три проценти річних у сумі 29 079,73 грн.; інфляційні втрати у сумі 92 762,74 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2020, справу розподілено судді Ярошенко В. П.
Ухвалою суду від 30.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 28 грудня 2020 року.
Судове засідання, призначене на 28.12.2020 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному. Ухвалою суду від 13.01.2021 підготовче засідання по справі призначено на 26.01.2021.
18.12.2020 за вх. № 9702/20 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
18.12.2020 за вх. № 9700/20 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, який призначено на 28.12.2020.
28.12.2020 за вх. № 9938/20 від позивача надійшла відповідь на відзив.
28.12.2020 за вх. № 9895/20 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, який призначено на 28.02.2020.
22.01.2021 за вх. № 477/21 від позивача надійшло клопотання про призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 26.01.2021 підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 11.02.2021 року.
11.02.2021 за вх. № 2/321/21 та 2/319/21 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке не скріплене електронним підписом представника відповідача, у зв'язку з чим залишається без розгляду.
В призначене судове засідання 11.02.2021 представник відповідача не з'явився, представник позивача підтримав позов, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні судом проголошено вступне та резолютивну частину рішення.
Позиція та докази позивача
Правовими підставами позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) до Дочірнього підприємства «Теплотехсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Теплотехніка» (відповідач) про стягнення за спірним договором основного боргу у сумі 200 000,00 грн., пені у сумі 41 595,76 грн., три проценти річних у сумі 29 079,73 грн., інфляційних втрати у сумі 92 762,74 грн. вказано ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, а в якості обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги зазначено про порушення відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати природного газу за договором постачання природного газу №2127/16-БО-33 від 15.12.2015, через що у позивача, в силу закону та договору, виникло право на нарахування заявлених до стягнення грошових сум пені, річних та інфляційних втрат.
На підтвердження вказаних у позовній заяві обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, у позовній заяві зазначено та подано разом з нею:
- належним чином завірена копія Договору № 2127/16-БО-33 від 15.12.2015 та додаткових угод до нього;
- розрахунок заборгованості Відповідача перед Позивачем, неустойки, трьох процентів річних, інфляційних втрат;
- належним чином завірені копії актів приймання-передачі природного газу; Сальдо по підприємству;
- довідка по операціях за договором.
28.12.2020 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, за якою позивач вказує про необґрунтованість доводів відзиву та просить задовольнити позов повністю, з підстав:
1) необґрунтованості доводів відповідача про неправомірність нарахування 3% річних, у зв'язку з відсутністю в договорі домовленості сторін про застосування річних, зазначає, що відповідно до ст. 625 ЦК України, розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають при відсотка річних від простроченої суми за весь час прострочення.;
2) щодо клопотання відповідача про зменшення пені заперечував, мотивуючи тим, що вказані у клопотанні відповідача обставини є безпідставними та не можуть бути підставою для зменшення пені. Зазначив про те, що укладаючи з позивачем Договір постачання природного газу, відповідач взяв на себе зобов'язання у разі прострочення виконання умов договору нести відповідальність у вигляді пені у розмірі визначеному цим Договором. Зазначив, що виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів. Не міститься і в умовах договору умови, що виконання умов договору ставиться у залежність від третіх осіб. Позивач зазначив, що відповідач не надав жодних належних доказів, які б підтверджували неспроможність відповідача виконати взяті на себе зобов'язання.
Позиція та докази відповідача
Згідно з відзивом на позовну заяву відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, стверджує, що повністю розрахувався за поставлений газ за спірним договором. Зазначає, що в договорі відсутня домовленість про застосування 3% річних, а тому нарахування є неправомірним. Відповідач просить суд зменшити розмір неустойки - пені, яку позивач заявляє до стягнення, до мінімально можливого розміру (1 грн.). У відзиві зазначено, що відповідач є соціально орієнтованим підприємством м. Херсона, яке забезпечує централізоване теплопостачання населення, підприємств і установ бюджетної сфери в місті Херсоні, що прострочка з оплати газу за договором виникла через значну заборгованість населення та хронічні затримки бюджетних організацій з оплати послуг постачання теплової енергії, несвоєчасне відшкодування держави різниці в тарифах за надані відповідачем послуги з теплопостачання, а також, несвоєчасне надходження компенсації за поставлену відповідачем теплову енергію громадянам, яким надаються пільги та субсидії і яка, у разі її надходження, негайно перераховувалась на рахунок позивача в якості оплати за отриманий газ за спірним договором, а застосування до відповідача штрафних санкцій у стовідсотковому розмірі може призвести до ще більшого погіршення його фінансового становища.
Так, Ввідповідач просить суд знайти оптимальний баланс інтересів сторін спору, запобігти, в певній мірі, настанню незворотних наслідків (таких як неплатоспроможність, банкрутство, зрив опалювального сезону, понесення збитків від інфляційних процесів в економіці), з урахуванням того, що виробництво та надання теплової енергії, є єдиним видом діяльності, яким займається підприємство Дочірнє підприємство «Теплотехсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Теплотехніка».
Обставини, які встановлено судом
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» яке на теперішній час має назву - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), як постачальник (надалі - позивач) та Дочірнє підприємство «Теплотехсервіс» Закритого Акціонерного Товариства «Теплотехніка», як споживач (надалі - відповідач), 15.12.2015 року уклали договір №2127/16-БО-33 постачання природного газу (далі - Договір).
Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін в межах даного спору між ними, є наступні:
- постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ (надалі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. (п.1.1.);
- право власності на газ переходить від Постачальника до Споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п.3.1.);
- приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п.3.4.);
- ціна на природний газ на дату укладання договору визначається відповідно до п.5.2 цього Договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання Сторонами відповідних додаткових угод до Договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника (п.5.1.);
- загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п.5.4.);
- оплата за природний газ проводиться Споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у п. 5.2 цього договору або у відповідних додаткових угодах (п. 5.1 даного договору). Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1.);
- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинними законодавством України та даним договором (п.8.1.);
- у разі невиконання Відповідачем п. 6.1 Договору, Відповідач сплачує Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу (п.8.2.);
- строк, у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за даним договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років (п.10.3);
- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 березня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1).
До вказаного договору сторонами вносилися зміни та доповнення відповідно до додаткових угод №1 від 31.12.2015, №2 від 29.01.2016, №3 від 22.02.2016, №4 від 28.03.2016.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов даного договору позивач передав відповідачеві, а останній, в свою чергу, прийняв за актами приймання-передачі природний газ на суму 857 506,79 грн. (акт приймання-передачі від 31.01.2016 на суму 363727,80 грн., від 29.02.2016 на суму 277817,95 грн., від 31.03.2016 на суму 215961,04 грн.)
Позивач стверджує, що оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не у повному обсязі, зокрема, сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складає 200 000,00 грн.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором, позивач нарахував пеню за неналежне виконання Відповідачем умов Договору у розмірі 41 595,76 грн., інфляційні втрати у розмірі 92 762,74 грн. та 3% річних від основного боргу у розмірі 29 079,73 грн.
Під час розгляду справи відповідач не надав доказів сплати а ні повністю, а ні частково, заявлених до стягнення з нього основного боргу у сумі 200 000,00 грн., пені у сумі 41 595,76 грн.; три проценти річних у сумі 29 079,73 грн.; інфляційних втрат у сумі 92 762,74 грн.
Правові норми, що підлягають застосуванню
Щодо підстав виникнення та загального порядку виконання зобов'язань
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.6 ст.265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 с.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Щодо наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
За ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору
1. Щодо виконання сторонами своїх господарських зобов'язань
Наявність укладеного між сторонами справи договору постачання природного газу №2127/16-БО-33 від 15.12.2015 свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Позивач виконав встановлені для нього договором постачання природного газу №2127/16-БО-33 від 15.12.2015 та нормами закону (за ч.1 ст.265 Господарського кодексу України), як для постачальника, зобов'язання перед відповідачем в частині передачі (поставки) відповідачеві протягом періоду дії даного договору природного газу на загальну суму 857 506,79 грн., у зумовлені цим договором строки та у передбачених цим договором обсягах, що підтверджується складеними між сторонами даної справи актами приймання-передачі природного газу на цю суму. Вказані акти підписано відповідачем, з скріпленням відповідного підпису посадової особи відповідача відбитком печатки відповідача, без будь-яких зауважень та заперечень. Докази іншого у справі відсутні. Проте, відповідач не виконав передбачені для нього умовами вказаного договору та нормами закону (за ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України), як для споживача, зобов'язання перед позивачем в частині здійснення оплати природного газу позивача на умовах даного договору, у зв'язку з чим сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складає 200 000,00 грн.
2. Щодо нарахування та стягнення пені
Неустойка (штраф, пеня) має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
Відповідач не надав контррозрахунків заявленої до стягнення з нього пені.
Розрахунок заявленої до стягнення 41595,76 грн. пені судом перевірено, цей розрахунок відповідає положенням п.8.2. укладеного між сторонами справи договору постачання природного газу, приписам ст.ст.230, 231 Господарського кодексу України, ст.549 Цивільного кодексу України.
3. Щодо нарахування річних та інфляційних втрат
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію містить у собі п.3.1. та п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Відповідач не надав контррозрахунків заявлених до стягнення з нього річних (3%) та інфляційних втрат.
Розрахунки заявлених до стягнення інфляційних та процентів річних судом перевірено, ці розрахунки не містять арифметичних помилок, а також не є завищеним, оскільки виконані у відповідності до положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а розрахунок інфляційних витрат ще й, додатково, у відповідності до положень листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
Висновки суду
Відповідач порушив строки оплати природного газу, який був отриманий відповідачем від позивача на підставі договору постачання природного газу №2127/16-БО-33 від 15.12.2015 року. Через прострочення виконання відповідачем зазначених грошових зобов'язань перед позивачем, у позивача виникло право на нарахування відповідачеві заявлених до стягнення грошових сум пені, інфляційних втрат та річних (3%).
Cума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складає 200 000,00 грн.
За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання його договірного зобов'язання за договором №2127/16-БО-33 від 15.12.2015 року постачання природного газу, в частині оплати товару позивача на умовах даного договору, позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 200 000,00 грн., пені у сумі 41 595,76 грн.; три проценти річних у сумі 29 079,73 грн.; інфляційних втрат у сумі 92 762,74 грн. - підлягають задоволенню.
2. Щодо клопотання про зменшення пені
Клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1 грн. підлягає частковому задоволенню. Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення на 50 % суми заявленої до стягнення пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 25.01.2018 року у справі № 911/3165/16.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме - справедливості, добросовісності, розумності, суд мав право зменшити суму належної до стягнення пені.
Суд зазначає, що зменшення розміру пені до 1 грн. фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Так, судом при вирішенні питання про застосування свого права зменшити розмір неустойки, беруться до уваги наступні виняткові обставини: в матеріалах справи відсутні докази понесення іншими особами збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати поставлено-отриманого газу за договором; в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати поставлено-отриманого газу за договором.
Крім того, майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Природний газ використовується відповідачем для виробництва теплової енергії, споживачами послуг з теплопостачання є населення, тобто підприємство створене для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні, є соціально орієнтованим підприємством м. Херсона. Так, плата штрафних санкцій в повному обсязі, у даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси Відповідача, а і інші інтереси щодо можливості забезпечувати теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг з теплопостачання м. Херсона.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50%, а саме до 20 797,88 грн.
При цьому, враховуючи зменшення розміру штрафних санкцій, у задоволенні вимог про стягнення 20 797,88 грн. пені суд відмовляє.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору за платіжним дорученням від 12.11.2020 № 0000011723 у сумі 5451,57 грн., які відповідно до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, а саме "у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог" підлягають стягненню з відповідача.
Цей висновок суду узгоджується з роз'ясненнями, що містять положення п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7, за якими, коли господарський суд, ухвалюючи рішення у справі, користуючись наданим йому за законом правом зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала би задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст.ст. 129, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Теплотехсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Теплотехніка» (73008, Херсонська обл., м. Херсон, провулок Смоленський, буд. 2а; код ЄДРПОУ: 34457654) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ: 20077720) борг у загальній сумі 342 640,35 грн., у тому числі: основний борг у сумі 200 000,00 грн.; пеня у сумі 20 797,88 грн.; три проценти річних у сумі 29 079,73 грн.; інфляційні втрати у сумі 92 762,74 грн. та компенсацію по сплаті судового збору в розмірі 5 451,57 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Дата складання повного тексту рішення 19.02.2021.
Суддя В.П.Ярошенко