Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3431/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олбрідж", м.Чугуїв Харківської області
про стягнення 207 812,00грн.
за участю представників:
від позивача: Гур'єв А.А., довіреність
від відповідача: Явтух О.Г., ордер серія ХВ№000036 від 05.09.2018
Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" (надалі - позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олбрідж" (надалі - відповідач) про стягнення 250000,00грн. збитків.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що ним у публічному закладі, в якому здійснює господарську діяльність відповідач, було виявлено факти використання ряду фонограм музичних творів без укладання відповідного договору про використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, обов'язок укладення якого покладений на відповідача в силу приписів частини третьої статті 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
Ухвалою від 02.11.2020 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.11.2020.
У підготовчому засіданні 24.11.2020 судом постановлено ухвалу, якою було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а також відкладено підготовче засідання на 15.12.2020.
07 грудня 2020 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач змінив розмір заявлених до стягнення сум та просив стягнути з відповідача 207812,00грн.
Пунктом 2 частини 2 статті 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 5 статті 46 ГПК України встановлено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.
Враховуючи те, що вищевказана заява відповідає вимогам процесуального законодавства та позивачем надано докази направлення її копії на адресу відповідачу, вона визнана судом такою, що підлягає задоволенню. У зв'язку з цим, у даній справі розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 207812,00грн.
Ухвалою від 15.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20.01.2021.
У судовому засіданні 20.01.2021 судом залишено без розгляду усне клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи письмових пояснень, в яких було викладено заперечення щодо позовних вимог.
При цьому, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Зокрема, згідно з частиною 1 статті 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Таким чином, письмові пояснення, які були подані представником відповідача у судовому засіданні 20.01.2021 та в яких наведено заперечення проти вимог позивача, фактично є відзивом на позов.
Частиною 8 статті 165 ГПК України визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 02.11.2020 у даній справі відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позов в п'ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали.
З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.88) вбачається, що ухвала від 02.11.2020 була отримана відповідачем 04.11.2020.
Отже, останнім днем строку на подання відзиву було 19.11.2020.
Згідно з частиною 2 статті 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Таким чином, оскільки відповідач подав відзив у формі письмових пояснень лише у судовому засіданні 20.01.2021 та не навів поважних причин, з яких відзив не було ним заявлено в підготовчому провадженні, усне клопотання відповідача про долучення таких пояснень було залишено судом без розгляду.
Також, у судовому засіданні 20.01.2021 судом оголошено перерву до 09.02.2021.
У призначеному на 09.02.2021 судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в позовній заяві, та просив позов задовольнити з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача у даному судовому засіданні проти позову заперечила, просила у його задоволенні відмовити. При цьому, зазначила, що позивачем не було доведено, що у нього з управління не були вилучені майнові права щодо творів, виконання яких було зафіксовано представниками позивача у публічному закладі відповідача. Також, вказала про необхідність застосування норми пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо неможливості застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру збитків, які просить стягнути позивач.
У судовому засіданні 09.02.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" є акредитованою організацією колективного управління у сфері розширеного колективного управління "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою", що підтверджено наказом Мінекономрозвитку № 912 від 29 травня 2019 року. Строк акредитації 3 роки з 29 травня 2019 року, що підтверджується витягом № 4 з Реєстру організацій колективного управління від 31 травня 2019 року, наданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (перейменоване на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) супровідним листом № 2301-07/23003-07 від 03 червня 2019 року.
02 січня 2020 року позивачем видано довіреність Стецуну Р.С. з виконання представницьких функцій щодо виявлення користувачів об'єктами авторського права та суміжних прав.
Вказаним представником було проведено збір доказів в публічному закладі магазин "Салон на канате", розташованому за адресою: 61082, м.Харків, пр.Московський, буд.190/1 та зафіксовано використання фонограм та зафіксованих у них виконань (об'єктів суміжних прав), про що було складено акти фіксації №10/07/2020 від 31.07.2020 та № 10/07/2020 2-ф від 02.09.2020.
В даних актах зазначено, що в приміщенні закладу наявні працюючі прилади/технічні засоби (в тому числі із колонками) для подання звукової хвилі в діапазоні і з частотою, які сприймаються людським слухом (тобто публічне виконання). Фіксація була здійснена за допомогою технічного засобу відеокамера Sony HDR AS20.
До вказаних актів фіксації були оформлені додатки №1, за змістом яких в закладі зафіксований факт публічного виконання 15 фонограм (7 фонограм 31.07.2020 та 8 фонограм 02.09.2020) та відповідно такої самої кількості зафіксованих у фонограмах виконань. У додатках зазначено, що після закінчення фіксації використання об'єктів суміжних прав припинення використання об'єктів суміжних прав не виявлено.
У додатку №2 вказані назви музичних творів та виконавці, які визначені безпосередньо на місці за допомогою програм Sound Hound та/або Shazam.
Також, позивачем до матеріалів справи надані копії товарного чека від 31.07.2020 та фіскального чека від 02.09.2020 на підтвердження перебування у вказаному закладі відповідача та диски з оригінальними копіями відео-звукозапису від 31.07.2020 та від 02.09.2020.
Позивач надіслав на адресу відповідача лист від 12.10.2020 з пропозицією врегулювати питання використання фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів в публічному закладі відповідача шляхом отримання дозволу від Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" та підписання договору про використання фонограм та зафіксованих у них виконань, що підтверджується описом вкладення від 12.10.2020, фіскальним чеком від 12.10.2020 та накладною 6105715675402 від 12.10.2020.
В листі позивач також повідомив відповідача про дію положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" і про те, що легалізацію використання способом публічного виконання фонограм та зафіксованих у них виконань можна здійснювати виключно через єдину в Україні акредитовану організацію колективного управління в зазначеній сфері громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав".
Відповідач залишив вищевказаний лист позивача без реагування, намірів щодо укладення відповідного договору з позивачем не висловив.
Звертаючись з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідач використовує у своїй господарській діяльності об'єкти суміжних прав без укладення договору про їх використання, а отже без отримання належного дозволу на таке використання і без сплати роялті акредитованій організації колективного управління, в зв'язку з чим спілка недоотримала суму роялті, яка випливає із базового тарифу, передбаченого тарифами громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав", що розміщені на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
У зв'язку з цим, позивач у своєму позові, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача на свою користь суму збитків в розмірі, еквівалентному 44 мінімальних місячних заробітних плат станом на перше січня 2020 року, а саме: 4723грн. х 44 = 207812,00грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Відповідно до статті 421 Цивільного кодексу України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 “Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав” визначено, що відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" внесено відповідні зміни до Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Разом з тим, згідно із п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 1 липня 2019 року, тобто Закон набрав чинності з 22.07.2018.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", організація колективного управління - громадське об'єднання зі статусом юридичної особи, зареєстроване в Установі, що не має на меті отримання прибутку, засноване виключно правовласниками, діяльність якого спрямована на колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав.
Розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.
Користувач - будь-яка юридична особа, фізична особа, фізична особа - підприємець, яка вчиняє дії, що відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" вимагають отримання згоди від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, або яка іншим чином повинна виплатити винагороду чи відрахування правовласникам.
Згідно із частиною 1 статті 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції, зокрема укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав; збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам; здійснюють моніторинг правомірності використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію, та щодо об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які передані їй в управління; здійснюють інші функції, визначені цим Законом та статутом.
Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", добровільне колективне управління майновими авторськими та суміжними правами може здійснюватися в будь-якій сфері управління правами, крім тих, у яких здійснюється розширене або обов'язкове колективне управління.
Частиною 5 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" визначено, що розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.
Розширене колективне управління передбачає право правовласників вилучати повністю або частково належні їм права на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом.
Розширене колективне управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно в таких сферах: 1) публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів; 2) публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції; 3) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою; 4) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції.
Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється розширене колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним.
За кожною сферою розширеного колективного управління визначається одна акредитована організація за умови відсутності будь-яких конфліктів інтересів між основною категорією правовласників, в інтересах якої діє така організація, та іншими категоріями правовласників, на користь яких має збиратись дохід від прав у відповідній сфері розширеного колективного управління. У випадку існування зазначеного конфлікту інтересів, Комісія визначає за критеріями та в порядку, визначеними частинами 4-10 статті 15 цього закону, додаткову акредитовану організацію для цієї сфери з-поміж організацій, які здійснюють діяльність переважно в інтересах відповідної іншої категорії правовласників. Юридично-правовий статус додаткової акредитованої організації означає, що ця організація не має права самостійно здійснювати збір доходу від прав з користувачів у відповідній сфері, але водночас має повноваження вимагати та отримати з акредитованої організації частку доходу від прав в цій сфері, яка належить категорії правовласників, в інтересах яких діє додаткова акредитована організація, для подальшого розподілу та виплати такої частки правовласникам цієї категорії. Правовласники відповідної категорії мають право відкликати свої права з додаткової акредитованої організації відповідно до розширеного колективного управління.
Одна організація колективного управління може бути акредитована на здійснення розширеного колективного управління у декількох сферах щодо декількох категорій правовласників, за умови відсутності конфлікту інтересів між різними категоріями правовласників.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" встановлено, що установа є держателем та адміністратором і забезпечує ведення Реєстру організацій колективного управління, до якого постійно забезпечується вільний доступ. Технічне забезпечення функціонування реєстру здійснює Установа. На вимогу заявника Установа безоплатно надає витяг з Реєстру організацій колективного управління протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної заяви.
Позивач - Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" є акредитованою організацією колективного управління, у сфері розширеного колективного управління право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, строк акредитації - 3 роки, з 29 травня 2019 року, що підтверджується витягом з Реєстру організацій колективного управління від 31 травня 2019 року наданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (яке перейменоване на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) супровідним листом № 2301-07/23003-07 від 03 червня 2019 року. Крім того, документом, що підтверджує право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є статут Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав", який міститься в загальному доступі на сайті спілки за посиланням - https://ulasp.com.ua/pro-nas/brochure-box.
Враховуючи підтверджений належним чином статусу позивача - єдиної в Україні акредитованої організації колективного управління в сфері діяльності передбаченої п. 3 абз. 3 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», що вбачається з Рішення щодо акредитації організації колективного управління Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав», позивач управнений здійснювати функції розширеного колективного управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав у відношенні всіх правовласників не залежно від наявності договору між ними та позивачем.
Суд зазначає, що в розглядуваному випадку охоплені розширеним колективним управлінням правовідносини між всіма правовласниками та позивачем засновані на законі та не потребують додаткового підтвердження договорами з тими, фонограми чиїх творів були використані відповідачем.
Згідно з частини 1 статті 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
За приписами частини 1 статті 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Пункт 1 частини 1 статті 433 Цивільного кодексу України визначено, що об'єктами авторського права є музичні твори (з текстом або без тексту).
Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України до майнових прав інтелектуальної власності на твір відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Згідно із положенням статті 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено що публічне виконання це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях. Цією ж статтею встановлено що публічне сповіщення (доведення до загального відома) передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Відповідно до статті 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Статтею 50 Закону України “Про авторське право і суміжні права” встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.
Відповідно до пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18 січня 2003 року "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.
У наявних в матеріалах справи актах фіксації №10/07/2020 від 31.07.2020 та №10/07/2020 2-ф від 02.09.2020, які складені представником Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав", зафіксовано факт публічного виконання музичних творів в публічному закладі - магазин "Салон на канате", розташованому за адресою: 61082, м.Харків, пр.Московський, буд.190/1. На підтвердження зазначених обставин суду надано також копію фіскального та товарного чеків, а також відповідні диски із відеофіксацією факту виконання музичних творів.
Згідно зі змістом абзацу 1 пункту 6 Постанови КМ України "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" від 18 січня 2003 року № 71 представники уповноважених організацій колективного управління можуть фіксувати факти комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.
Отже, комерційне використання музичного твору може бути зафіксоване за допомогою відеозйомки. Такий доказ самостійно або разом з іншими наявними у справі доказами, наприклад, фіскальним чеком, має свідчити про виконання у комерційному закладі відповідача відповідного об'єкта авторського права.
Судом досліджена видана Громадською спілкою "Українська ліга авторських і суміжних прав" довіреність від 02 січня 2020 року, відповідно до змісту якої Стецун Р.С. уповноважено виявляти незаконне використання творів та здійснювати фіксацію, зокрема в зазначений позивачем момент - 31.07.2020 та 02.09.2020.
Також, судом досліджено наявні в матеріалах справи копії відео-звукозапису від 31.07.2020 та 02.09.2020, з яких вбачається, що в публічному закладі - магазин "Салон на канате", розташованому за адресою: 61082, м.Харків, пр.Московський, буд.190/1, звучать відображені у актах фіксації музичні твори. Встановлення виконавців та назви музичних творів, судом здійснювалось за допомогою програми Shazam.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 910/7953/17 зазначив, що саме відповідач, який здійснює господарську діяльність у кафе, несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності, а тому відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав. До того ж, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (ст. ст. 614, 1166 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 20 Закону № 2415-VIII, користувачі зобов'язані до початку використання у своїй діяльності об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про авторське право і суміжні права", укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері, договір про використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
За змістом ст.ст. 4, 5 ГПК України, ст. 15 ЦК України та ст. 20 ГК України, можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову.
Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до примусового відшкодування збитків (недоотриманої винагороди на суму, що відповідає 44 мінімальним місячним заробітним платам) в сумі 207812,00 грн., завданих внаслідок не укладення останнім договору з акредитованою організацією колективного управління (позивачем) про використання фонограм та зафіксованих у них виконань, розрахованих на основі тарифу, передбаченого Тарифами Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав, розміщених на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, попри здійснюване відповідачем використання таких фонограм в перебігу здійснення власної господарської діяльності.
Беручи до уваги правову природу розглядуваного спору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням положень Цивільного та Господарського кодексів України, що регулюють відшкодування збитків, а також приписів Цивільного кодексу України, що регулюють правовідносини з використання права інтелектуальної власності, та інших відповідних нормативно-правових актів, зокрема, спеціальних приписів Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
Підставою для застосування заходів відповідальності у вигляді стягнення збитків в контексті ст. 611 ЦК України та ст.ст. 216, 217 ГК України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона.
При цьому, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18) кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 ЦК України).
В свою чергу, дослідивши наявні матеріали справи в контексті заявлених позовних вимог та доводів сторін, суд зазначає наступне: враховуючи підтверджений належним чином статус позивача - єдиної в Україні акредитованої організації колективного управління в сфері діяльності передбаченої п. 3 абз. 3 ч. 5 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", що вбачається з Рішення щодо акредитації організації колективного управління Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав, позивач управнений здійснювати функції розширеного колективного управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав у відношенні всіх правовласників незалежно від наявності договору між ними та позивачем.
Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" правовідносини між організаціями колективного управління та правовласниками виникають та здійснюються на підставі договору про управління майновими правами на колективній основі, що укладається в письмовій (електронній) формі із зазначенням конкретних об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, права на які передаються в управління, та конкретних способів використання таких об'єктів, або на підставі закону.
Суд зазначає, що, в даному випадку, охоплені розширеним колективним управлінням правовідносини між всіма правовласниками та позивачем засновані на законі та не потребують додаткового підтвердження договорами з тими, фонограми чиїх творів були використані відповідачем.
Тобто у розумінні ст. 421 ЦК України, позивач є суб'єктом прав інтелектуальної власності, як інша особа, відповідно до закону.
Факт використання відповідачем об'єктів інтелектуальної власності, зафіксований належними у розумінні п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" доказами, є достатнім обґрунтуванням для виникнення у останнього обов'язку в силу ч.3 ст.20 цього Закону укласти договір про надання дозволу на використання об'єктів авторських та (або) суміжних прав.
Ухилення від укладення означеного договору, враховуючи направлену 12.10.2020 позивачем пропозицію врегулювати використання фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів з акредитованою організацією колективного управління у сфері розширеного колективного управління, яка була відправлена на адресу відповідача, за висновком суду свідчить про порушення відповідачем вимог Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
Відповідач відповіді на вказану пропозицію не надав та договір з позивачем не уклав. Доказів на підтвердження факту наявності у нього прав на використання вищевказаних ліцензійних договорів фонограм і зафіксованих у них виконань музичних творів, доказів про вилучення з управління позивача оспорюваних музичних творів, які були зафіксовані у актах фіксацій 31.07.2020 та 02.09.2020, матеріали справи не містять.
Неотримання позивачем відповідного доходу (винагороди) перебуває у наслідковому зв'язку з вищезазначеним порушенням та зумовлює належність обраного ним способу захисту, адже відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" позивач має право отримувати дохід (збирати винагороду з користувачів). Вказане право кореспондується із зобов'язанням відповідача виплачувати таку винагороду за укладеним договором, на підставі ч. 3 ст.20 даного Закону.
При цьому, неприбутковість за своїм спеціальним статусом позивача жодною мірою не впливає на існування у останнього права на отримання/збирання винагороди для подальшого розподілу у встановленому порядку на користь правовласників, а отже і на судовий захист такого права, шляхом висування відповідних позовних вимог.
Частиною 2 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", зі змінами відповідно до частини 6 Прикінцевих положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", відповідно до яких суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право на виплату компенсації, що визначається судом як комісійна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
Таким чином, винагорода за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань в інтересах їх виконавців та виробників, збирання якої забезпечує організація колективного управління в межах відповідної акредитації є за своєю правовою природою комісійними платежами (роялті), які на користь виконавців та виробників фонограм і зафіксованих у них виконань музичних творів зобов'язані сплатити особи, що здійснюють їх використання без наявності на те достатніх правових підстав та при цьому збирання такої комисійної суми у вигляді винагороди є одним із різновидів розширеного колективного управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав.
Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" затверджені Тарифи щодо сфери "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою", які також розміщені на офіційному сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України http://me.gov.ua/.
Відповідно до цих Тарифів в разі, якщо користувач вже розпочав використовувати фонограму (фонограми) та/або виконання (певну кількість виконань), то неподання користувачем акредитованій організації колективного управління показників розрахунку, понижуючих коефіцієнтів і системи знижок свідчитиме про те, що договір мав би бути укладеним за базовим тарифом, який дорівнює 50 мінімальним місячним заробітним платам в розмірі, передбаченому законодавством на початок календарного року, в якому користувач розпочав зазначене використання.
Позивач, враховуючи наявне у нього право щодо самостійного визначення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача збитки із розрахунку 44 мінімальних місячних заробітних плат в розмірі передбаченому законом на початок календарного року, в якому сталось бездозвільне (бездоговірне) використання (4723,00 грн.) в загальній сумі 207812,00 грн.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Поряд із цим, суд, на виконання приписів ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", застосовує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Разом з тим, відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відтак, аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України, а також статті 13 Конвенції, які закріплюють, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
При цьому вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Таким чином, виходячи із системного аналізу наведених вище приписів законодавства, слід дійти висновку, що винагорода за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань в інтересах їх виконавців та виробників, збирання якої забезпечує організація колективного управління в межах відповідної акредитації та шляхом укладання відповідних договорів згідно вимог частини 3 статті 20 Закону України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав”, що є належним засобом захисту прав, зокрема, авторів та виконавців фонограм і зафіксованих у них виконань.
При цьому, у разі порушення таких прав, а саме - використання користувачами фонограм і зафіксованих у них виконань без укладання відповідного договору із акредитованою організацією колективного управління, якою у даному випадку є позивач, останній в силу приписів п. b) статті 240 Угоди про Асоціацію, має право на стягнення із користувача, яким є у даному разі відповідач, компенсації у вигляді паушальної суми, яка являє собою суму комісійних платежів, що обраховуються відповідно до Тарифів, затверджених позивачем з урахуванням вимог ч. 2 ст. 20 Закону № 2415-VIII, що є у даному разі, належним механізмом захисту охоронюваних законом прав та інтересів правовласників, в інтересах яких та від свого імені наділений правом виступати позивач, як акредитована організація колективного управління у відповідній сфері, в силу ч. 1 ст. 12 Закону № 2415-VIII.
Як зазначено судом вище, позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків в розмірі еквівалентному 44 мінімальних місячних заробітних плат, що становить 207812,00 грн. (4723,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати на початок 2020 року) х 44).
Відповідно до пункту b) частини 1 статті 240 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, сторони гарантують, що коли судові органи встановлюють збитки, як альтернативний варіант до підпункту (a) цього пункту, вони можуть у відповідних випадках встановити збитки як паушальну суму на базі таких елементів, як принаймні сума роялті або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного права інтелектуальної власності.
Згідно зі статтею 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи доведення факту неправомірного використання відповідачем фонограм і зафіксованих у них виконань спірних музичних творів, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача паушальної суми в розмірі 207812,00 грн. є обґрунтованими, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
Усні заперечення представника відповідача про те, що позивач не надав докази невилучення з управління організації колективного управління майнових прав на музичні твори, які були зазначені в актах, судом не приймаються з огляду на те, що обов'язок доведення відсутності у позивача права на подачу позову в силу статі 74 ГПК України лежить саме на відповідачі.
При цьому суд враховує, що відповідно до статті 1 Закону Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.
Частиною 9 статті 13 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" встановлено, що у разі подання правовласниками до організації колективного управління заяви про вилучення щодо їхніх об'єктів авторського права і (або) суміжних прав організація зобов'язана протягом шести місяців з дня отримання таких заяв виплатити правовласникам, які звернулися із заявою про вилучення, належну їм винагороду, внести відповідні зміни до договорів із користувачами, припинити управління щодо відповідних об'єктів авторського права і (або) суміжних прав (припинити дії щодо надання дозволів на використання відповідних об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, дії щодо збирання винагороди за їх використання, дії щодо звернень до суду за захистом прав правовласників щодо цих об'єктів тощо) та розмістити на своєму веб-сайті інформацію про таке вилучення із списком правовласників, які здійснили вилучення, та переліком об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, щодо яких здійснено вилучення.
Представник позивача у судовому засіданні наголосив, що таких заяв від правовласників музичних творів, зазначених в актах фіксації від 31.07.2020 та 02.09.2020, не надходило. При цьому, жодною нормою чинного законодавства не передбачено відповідного доказу (документа), який би підтверджував саме невилучення прав, а тому його неможливо надати.
В свою чергу, суд зауважує, що відповідач доказів вилучення майнових прав з управління позивача ані під час підготовчого провадження, ані під час розгляду справи по суті не надав.
Отже, матеріали справи не містять доказів вилучення майнових прав відповідних правовласників з управління ГС "УЛАСП".
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.
Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували наведені у позові відомості, судом здійснено розгляд справи з урахуванням наявних у ній матеріалів, які підтверджують правомірність вимог позивача.
Щодо посилання відповідача на необхідність застосування норми пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" суд зазначає наступне.
Вказаною нормою встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.
При цьому, слід зауважити, Законом України № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до низки законодавчих актів України, серед яких Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" або інші законодавчі акти, на підставі яких позивачем подано даний позов, відсутні.
Отже, у суду відсутні підстави для застосування пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олбрідж" (63503, Харківська область, м.Чугуїв, вул.Харківська, буд.96, кімната 1, код 40433421) на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (02002, м.Київ, вул.А.Аболмасова, буд.5, група, прм. 57, офіс 7, код 42502769) 207812,00грн. збитків, а також 3117,18грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "19" лютого 2021 р.
Суддя М.В. Калантай