10 лютого 2021 року м. ТернопільСправа № 921/710/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
за участі секретаря судового засідання Бега В.М.
розглянув справу
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601
до відповідача Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго”, вул. Київська, буд. 3а, м. Тернопіль, 46016
про стягнення 7 444 921,91 грн
За участі представників:
позивача: Єгорова В.С. - адвоката
відповідача: не прибув
В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Для розгляду справи в режимі відеоконференцзв'язку використовуються засоби для здійснення фіксації судового процесу в режимі відеоконференції "EasyCon".
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи:
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго”, надалі - відповідач, про стягнення 7 444 921,91 грн, з яких: 6 247 762 грн 54 коп. - основний борг; 689 289 грн 65 коп. - пеня; 300 760 грн 66 коп. - 3% річних; 207 109 грн 06 коп. - інфляційні втрати.
Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору № 7384/18-БО-30 від 10.10.2018.
В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору постачання природного газу за №7384/18-БО-30 від 10.10.2018 та додаткових угод до нього: №1 від 26.10.2018, №2 від 29.10.2018, №3 від 05.11.2018, №4 від 27.11.2018, №5 від 14.03.2019, №6 від 20.03.2019, №7 від 29.03.2019 та №8 від 24.04.2019; актів приймання-передачі природного газу за період з листопада місяця 2018 року по квітень місяць 2019 року (включно); довідку по операціях за Договором №7384/18-БО-30; оборотно-сальдову відомість, розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань за Договором №7384/18-БО-30 від 10.10.2018 тощо.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 12.11.2020, головуючим суддею для розгляду справи №921/710/20 визначено суддю Гирилу І.М.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2020 зазначену вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі 921/710/20; постановлено розгляд справи 921/710/20 здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі № 921/710/20 призначено на 11:00 год. 09.12.2020; запропоновано сторонам у справі подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
Ухвалою суду від 26.11.2020 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за №3915-3446-20 від 24.11.2020 (вх. №8614 від 25.11.2020) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; визначено, що учасником судового процесу, який братиме участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2020 підготовче засідання у справі № 921/710/20 було відкладено на 14:00 год. 04.01.2021; постановлено останнє проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; визначено, що учасником судового процесу, який братиме участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду є Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України. Окрім того, судом було задоволено клопотання відповідача про продовження строку подання відзиву на позов та, відповідно, продовжено останній до 16.12.2020; повторно запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
04.01.2021 відповідачем через відділ діловодства господарського суду долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву за №1/03 від 04.01.2021 з доказами його надіслання на електронну адресу позивача у справі.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.01.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/710/20 на тридцять днів; відкладено підготовче засідання у справі № 921/710/20 на 11:00 год. 20.01.2021; запропоновано сторонам у справі подати/надіслати суду: належним чином засвідчені копії первинних бухгалтерських/банківських документів, які підтверджують факт часткової оплати відповідачем вартості отриманого протягом листопада місяця 2018 року - квітня місяця 2019 року природного газу; заяви з процесуальних питань (при наявності).
11.01.2021 (згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті) позивач долучив до матеріалів справи відповідь на відзив за №3915-108-21 від 11.01.2021.
Ухвалою суду від 16.01.2021 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за №3915-225-21 від 15.01.2021 (вх. №332 від 15.01.2021) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; визначено, що учасником судового процесу, який братиме участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
20.01.2021 відповідач через канцелярію суду подав клопотання за №39/03 від 20.01.2021 про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій. В обґрунтування даного клопотання зазначив, що за умовами укладеного правочину природний газ, що постачався позивачем, використовувався підприємством виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" за № 2633-ІУ від 02.06.2005 визначено, що "Оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок, гарантованого постачальника. Вказаним Порядком також визначено механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.
Стверджує, що відповідно до вимог чинного законодавства підприємство уклало договір банківського рахунку з уповноваженим банком та з врахуванням вимог Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 "Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу. Тому уповноважений банк здійснював перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті підприємством, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходили як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію, що затверджується Комісією до 12 години кожного банківського дня на рахунки гарантованого постачальника Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Договірне списання (перерахування) коштів за спожитий газ для виробництва теплової енергії для постачання її бюджетним установам/організаціями відповідно до договору № 7384/1718-БО-30 постачання природного газу від 10.10.2018 проводилися за наявності коштів на відповідному рахунку. Тому підприємство не має можливості на власний розсуд користуватись коштами на таких рахунках, у тому числі перераховувати їх самостійно на рахунки позивача. А тому розрахунок за договором здійснювався незалежно від волі відповідача, шляхом автоматичного списання та розподілу, відповідно до встановленого алгоритму розподілу коштів. Тому, підприємство об'єктивно не має можливості впливати на строк та порядок розрахунків з позивачем.
Наведене вище, на думку відповідача, свідчить про те, що рівень розрахунків підприємства за спожитий природний газ залежить виключно від платіжної дисципліни споживачів теплової енергії, оскільки підприємство отримувало кошти за вироблену теплову енергію не повністю, що, в свою чергу, призвело до виникнення заборгованості та здійснення несвоєчасної оплати за отриманий газ згідно з договором №7384/1718-БО-30 від 10.10.2018.
Окрім того, звертає увагу на приписи ст. 233 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та ст. 551 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Зауважує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
На підставі наведеного просить зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 50%. До вказаного клопотання долучив належним чином засвідчені копії балансу (Звіту про фінансовий стан) на 30.09.2020, звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2020 року та виписку з ЄДРЮО ФОП та ГФ.
В підготовчому засіданні 20.01.2021, яке відбулось в режимі відеоконференції за участі повноважного представника позивача, суд, зважаючи на те, що відповідачем відзив на позов за №1/03 від 04.01.2021 подано з порушенням встановлено строку, без клопотання про його поновлення, суд залишив останній без розгляду. Також, враховуючи залишення відзиву на позовну заяву без розгляду, суд залишив без розгляду і подану позивачем відповідь на відзив за №3915-108-21 від 11.01.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Окрім того, в підготовчому засіданні 20.01.2021 суд долучив до матеріалів справи клопотання відповідача за №39/03 від 20.01.2021 про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/710/20 до судового розгляду по суті на 10:00 год. 10.02.2021.
Ухвалою суду від 22.01.2021 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за №3915-558-21 від 22.01.2021 (вх. №563 від 22.01.2021) про участь в судовому засіданні 10.02.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; визначено, що учасником судового процесу, який братиме участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
22.01.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшли заперечення за №3915-557-21 від 22.01.2021 (вх. №564) щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій. Згідно з вказаними запереченнями позивач просить відмовити в задоволенні вказаного вище клопотання відповідача. Зазначає, що жодним нормативним актом не передбачено обов'язку здійснювати розрахунки між продавцем і постачальником природного газу виключно із застосуванням рахунків зі спеціальним режимом використання. Умовами Договору сторони встановили обов'язок вчинення усіх належних дій у разі виявлення заборгованості. Стверджує, що відповідач мав передбачену умовами Договору та нормативними актами можливість впливу на стан розрахунків, проте її не використав. Посилається на приписи ст. 617 ЦК України, згідно з якою відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань. Просить врахувати, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором постачання природного газу. Зауважує, що несвоєчасність оплат контрагентами позивача прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів. Окрім того, вважає, що наведені відповідачем в обґрунтування клопотання по зменшення розміру штрафних санкцій доводи не підтверджуються належними та допустимими доказами.
В судовому засіданні 10.02.2021, яке відбулось в режимі відеоконференції за участі повноважного представника позивача, суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово представника позивача, з'ясував обставин справи та дослідив надані сторонами докази, заслухав заключне слово учасника справи та оголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи письмові докази. Клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми пені вважає необґрунтованим та не підтвердженим жодними належними та допустимими доказами. Вважає, що відповідачем до матеріалів справи не надано документів, які б свідчили про тяжкий матеріальний стан підприємства, оскільки долучені останнім до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій звіти про фінансовий стан підприємства підтверджують його фінансовий стан у 2020 році, в той час як предметом судового розгляду є заборгованість відповідача за отриманий природний газ протягом грудня місяця 2018 року - квітня місяця 2019 року. Просить суд врахувати, що розмір нарахованих та заявлених до стягнення сум штрафних санкцій не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором постачання природного газу. При цьому термін прострочки є значним. Остання оплата зі сторони відповідача мала місце в листопаді місяці 2019 року. З моменту звернення позивача з даним позовом до суду та розгляду спору в суді відповідачем не сплачено жодної гривні в рахунок погашення існуючого боргу.
Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 10.02.2021 не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення від 22.01.2021 про вручення 26.01.2021 рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду від 22.01.2021.
Ч. 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, застосовуючи згідно з ч. 2 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді даної справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989)
За даних обставин, зважаючи на те, що: відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак своїм правом брати участь в судовому засіданні не скористався; явка останнього не визнавалась судом обов'язковою; справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, за наявними в ній доказами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважного представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:
10.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", має місце зміна типу та перейменування на АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постанова Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019), як Постачальником, з однієї сторони, та Комунальним підприємством теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", як Споживачем, з другої сторони, укладено Договір постачання природного газу №7384/18-БО-30, надалі - Договір, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Споживачеві у 2018 році природній газ, а Споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).
Згідно з п. п. 1.2-1.3 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в п. 2.1 цього Договору, споживач визначає самостійно.
П. 2.1 Договору передбачено, що Постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 87,5 тис. куб. м.
Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п. 3.7 цього Договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному періоді постачання газу. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. п. 2.4, 3.1, 3.7 Договору).
Відповідно до п. 3.10 Договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за період постачання означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному періоді.
Р. р. 5, 6 Договору сторони погодили ціну природного газу, встановили порядок та умови проведення розрахунків. Зокрема, ціна за 1000 куб. м газу за цим договором на дату його укладання становить 7 907,20 грн, крім того ПДВ - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 9 488,64 грн. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числі (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30.09.2015 року поширювалася дія статті 191 Закону України "Про теплопостачання";
2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30.09.2015 року не поширювалася дія статті 191 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
П. 12.1 Договору визначено, що останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 17.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у п. 2.3, 11.4, 11.5 цього Договору (п. 11.3 Договору).
З метою узгодження періоду та обсягів поставки природного газу, його вартості, порядку та умов передачі газу, строку дії Договору між сторонами у справі було укладено Додаткові угоди до нього: №1 від 26.10.2018, №2 від 29.10.2018, №3 від 05.11.2018, №4 від 27.11.2018, №5 від 14.03.2019, №6 від 20.03.2019, №7 від 29.03.2019 та №8 від 24.04.2019.
Так, Додатковою угодою №1 від 26.10.2018 сторони визначили орієнтовані обсяги поставки природного газу з 01 жовтня 2018 року по 26 жовтня 2018 року (включно) - 259,0 тис. куб. м; змінили редакцію п. 12.1 Договору "Строк дії договору" та встановили, що останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 по 26.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Дана додаткова угода набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення підпису постачальника печаткою, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.10.2018.
Додатковою угодою №2 від 29.10.2018 сторони, зокрема, визначили орієнтовані обсяги поставки природного газу з 01 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року - 346 тис. куб. м; змінили редакцію п. 12.1 Договору "Строк дії договору" та встановили, що останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 31.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Дана додаткова угода набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення підпису постачальника печаткою, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.10.2018.
Додатковою угодою №3 від 05.11.2018 сторони, зокрема, визначили орієнтовані обсяги поставки природного газу з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року - 760,0 тис. куб.м; встановили, що ціна газу за 1 000 куб. м з 01.11.2018 становить 6 235,51 грн, крім того ПДВ. Усього до сплати разом з ПДВ - 7 482,61 грн. Встановили, що в частині реалізації природного газу договір діє з 01.10.2018 до 30.11.2018. Дана додаткова угода набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення підпису постачальника печаткою, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.11.2018.
Додатковою угодою №4 від 27.11.2018 сторони виклали розділи 1-12 цього Договору у новій редакції, зокрема:
Постачальник зобов'язався поставити Споживачеві природній газ, а Споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України (п. п. 1.1-1.3 Договору).
П. 2.1 Договору сторони передбачили, що Постачальник передає Споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 4 764,5 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях: жовтень 2018 р. - 0 тис. куб. м; листопад 2018 р. - 760,5 тис. куб. м; грудень 2018 р. - 1 022,0 тис. куб. м; січень 2019 р. - 1 114,0 тис. куб. м; лютий 2019 р. - 945,0 тис. куб. м; березень 2019 р. - 853,0 тис. куб. м та квітень 2019 р. - 70,0 тис. куб. м.
Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. п. 4.2, 4.3 Договору ціна за 1 000 куб. м газу становить 6 235,51 грн, крім того ПДВ - 20%. Усього разом з ПДВ - 7 482,61 грн. Загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу.
Згідно з п. 5.1 Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
П. п. 5.3, 5.4 Договору сторони передбачили, що оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;
2) в будь-якому випадку, Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1 цього Договору;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; Кошти, які надійшли від Споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних і судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу Споживачем: 1 ) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ, компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків.
Відповідно до пп. 6 п. 6.2 Договору Споживач зобов'язаний прийняти газ в кількості, зазначеній в п. 2.1 даного Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
Згідно з п. 11.1 Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріпленні підпису Постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. З укладенням цього Договору попереднє листування та документація щодо предмета Договору втрачають юридичну силу. Усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються у формі додаткової угоди про внесення змін до цього Договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 10.4 та 10.5 цього Договору (п. п. 10.2, 10.3 Договору).
20.03.2019 між сторонами у справі укладено Додаткову угоду №6 до Договору №7384/18-БО-30, якою визначено обсяги поставки природного газу у період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року - 3063,950 тис. куб.м, в тому числі по місяцях: жовтень 2018 р. - 0 тис. куб. м; листопад 2018 р. - 531,072 тис. куб. м; грудень 2018 р. - 721,792 тис. куб. м; січень 2019 р. - 766,182 тис. куб. м; лютий 2019 р. - 574,904 тис. куб. м; березень 2019 р. - 400 тис. куб. м та квітень 2019 р. - 70,0 тис. куб. м. Даною Додатковою угодою встановлено, що вона поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.10.2018.
29.03.2019 між сторонами у справі укладено Додаткову угоду №7 до Договору №7384/18-БО-30, відповідно до якої, у зв'язку із тим, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 за №266 було перейменовано у АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", сторони домовились по тексту договору слова "Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" замінити словами "Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відповідному відмінку. Дана додаткова угода поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 21 березня 2019 року.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (п. 1 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Ч. 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Приписами з ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов укладеного правочину позивач за період з листопада місяця 2018 року по квітень місяць 2019 року (включно) передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 3 058,188 тис. куб. м на загальну суму 22 883 234 грн 23 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями підписаних повноважними представниками сторін актів приймання-передачі природного газу. Зокрема:
- газ спожитий у листопаді місяці 2018 року оформлений актом приймання-передачі від 30.11.2018 на суму 3 973 805,72 грн;
- газ спожитий у грудні місяці 2018 року оформлений актом приймання-передачі від 31.12.2018 на суму 5 400 889,48 грн;
- газ спожитий у січні місяці 2019 року оформлений актом приймання-передачі від 31.01.2019 на суму 5 733 042,62 грн;
- газ спожитий у лютому місяці 2019 року оформлений актами приймання-передачі від 28.02.2019 на суму 4 301 783,57 грн;
- газ спожитий у березні місяці 2019 року оформлений актом приймання-передачі від 31.03.2019 на суму 2 883 746,29 грн;
- газ спожитий у квітні місяці 2019 року оформлений актом приймання-передачі від 30.04.2019 на суму 589 966,55 грн.
Як вже зазначалось вище, умовами укладеного правочину (п. 5.1) сторони передбачили, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числі (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Однак, як стверджує позивач та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого протягом листопада місяця 2018 року - квітня місяця 2019 року (включно) природного газу виконував неналежним чином. Зокрема, вартість природного газу поставленого у листопаді місяці 2018 року оплатив лише 27.12.2018; вартість природного газу поставленого у грудні місяці 2018 року - 14.03.2019; вартість природного газу поставленого у січні місяці 2019 року - 17.05.2019; вартість природного газу поставленого у лютому місяці 2019 року оплатив частково, - на суму 1 527 733,87 грн (остання сплата здійснена 13.11.2019); вартість природного газу поставленого у березні та квітні місяці 2019 року залишилась неоплаченою.
Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Зокрема, позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 6 247 762 грн 54 коп., з якої: 2 744 049,70 грн - залишок боргу за газ поставлений у лютому місяці 2019 року, 2 883 746,29 грн - борг за газ поставлений у березні місяці 2019 року та 589 966,55 грн - борг за газ поставлений у квітні місяці 2019 року.
Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної, своєчасної та повної оплати вартості отриманого протягом листопада 2018 року-квітня 2019 року природного газу.
За даних обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 247 762 грн 54 коп. основного боргу суд визнає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст. 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
Ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з вимогами ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст. ст. 546-551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.
Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
П. 7.2 Договору, в редакції Додаткової угоди №4, сторони передбачили, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
На підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов укладеного правочину, зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості отриманого природного газу, з врахування здійснених відповідачем часткових оплат, позивачем заявлено до стягнення:
- пеню в сумі 689 289 грн 65 коп., з яких: 37 933,11 грн - пеня, яка нарахована за період з 26.01.2019 по 13.03.2019 за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті вартості природного газу, отриманого у грудні місяці 2018 року, 104 537,51 грн - пеня, яка нарахована за період з 26.02.2019 по 16.05.2019 за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті вартості природного газу, отриманого у січні місяці 2019 року, 280 104,65 грн - пеня, яка нарахована за період з 26.03.2019 по 25.09.2019 за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті вартості природного газу, отриманого у лютому місяці 2019 року, 221 210,99 грн - пеня, яка нарахована за період з 26.04.2019 по 25.10.2019 за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті вартості природного газу, отриманого у березні місяці 2019 року та 45 503,39 грн - пеня, яка нарахована за період з 28.05.2019 по 27.11.2019 за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті вартості природного газу, отриманого у квітні місяці 2019 року;
- 3% річних в сумі 300 760 грн 66 коп., з яких: 7 437,86 грн - річні нараховані за період з 26.01.2019 по 13.03.2019 за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті вартості природного газу, отриманого у грудні місяці 2018 року, 20 497,55 грн - річні нараховані за період з 26.02.2019 по 16.05.2019 за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті вартості природного газу, отриманого у січні місяці 2019 року, 133 525,04 грн - річні нараховані за період з 26.03.2019 по 31.08.2020 за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті вартості природного газу, отриманого у лютому місяці 2019 року, 116 929,98 грн - річні нараховані за період з 26.04.2019 по 31.08.2020 за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті вартості природного газу, отриманого у березні місяці 2019 року та 22 370,23 грн - річні нараховані за період з 28.05.2019 по 31.08.2020 за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті вартості природного газу, отриманого у квітні місяці 2019 року;
- інфляційні втрати в сумі 207 109 грн 06 коп., з яких: 4 114,93 грн - інфляційні втрати нараховані за лютий місяць 2019 року на заборгованість по оплаті вартості природного газу поставленого у грудні місяці 2018 року; 45 175,66 грн - інфляційні втрати нараховані за період березень-квітень 2019 року на суми заборгованості по оплаті вартості природного газу поставленого у січні місяці 2019 року; 99 634,05 грн - інфляційні втрати нараховані за період з квітня місяця 2019 року по серпень місяць 2020 року включно на заборгованість по оплаті вартості природного газу поставленого у лютому місяці 2019 року; 51 768,19 грн - інфляційні втрати нараховані за період з травня місяця 2019 року по серпень місяць 2020 року включно на заборгованість по оплаті вартості природного газу поставленого у березні місяці 2019 року та 6 416,23 грн - інфляційні втрати нараховані за період з червня місяця 2019 року по серпень місяць 2020 року включно на заборгованість по оплаті вартості природного газу поставленого у квітні місяці 2019 року.
Згідно із усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань "господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості".
Судом досліджено проведений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що останній проведено у відповідності до норм чинного законодавства та умов укладеного правочину. При здійсненні нарахувань позивачем взято до уваги проведені відповідачем оплати. Заявлені до стягнення суми нараховано в межах визначеного чинним законодавством можливого періоду нарахування таких.
За наслідками перевірки проведених позивачем розрахунків суд прийшов до висновку, що нарахування 689 289 грн 65 коп. пені, 300 760 грн 66 коп. - 3% річних та 207 109 грн 06 коп. інфляційних втрат є правомірним.
Як вже зазначалось вище, 20.01.2021 відповідачем долучено до матеріалів справи письмове клопотання за №39/03 від 20.01.2021 (вх. №484) про зменшення розміру нарахованої позивачем суми штрафної санкції (пені). Вказане клопотання обґрунтоване встановленою державою специфікою проведення розрахунків теплопостачальних компаній, низькою дисципліною розрахунків споживачів теплової енергії та приписами ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При цьому обов'язок доведення наявності підстав для зменшення пені покладений саме на відповідача.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Розглянувши вказане клопотання представника відповідача, дослідивши матеріали справи, зважаючи на те, що:
- термін прострочки виконання зобов'язань по оплаті вартості поставленого позивачем протягом грудня місяця 2018 року-квітня місяця 2019 року природного газу є значним;
- з моменту порушення провадження у даній справі та станом на день проведення даного судового засідання відповідачем не здійснено жодного платежу в рахунок погашення існуючої заборгованості, при цьому остання сплата мала місце у листопаді місяці 2019 року;
- вказуючи на низьку платіжну дисципліну розрахунків споживачів теплової енергії та неможливість вплинути на порядок проведення розрахунків, зокрема, порядок розчеплення коштів, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження обставин щодо вжиття ним заходів по отриманню заборгованості від споживачів теплової енергії (боржників);
- відповідачем не надано у встановленому чинним процесуальним законодавством порядку доказів на підтвердження доводів про важке фінансове становище підприємства в період існування договірних відносин за вказаним вище правочином;
- в обґрунтування своїх доводів та заперечень відповідач не надав суду доказів поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення;
- належні до сплати штрафні санкції не є надмірно великими, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання та зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення суми пені.
Окрім того, суд погоджується із доводами представника позивача про те, що долучені відповідачем до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій звіти про фінансовий стан підприємства не можуть бути доказами, які підтверджують неможливість виконання зобов'язань, які виникли протягом грудня місяця 2018 року- квітня місяця2019 року.
За даних обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 689 289 грн 65 коп. пені, 300 760 грн 66 коп. - 3% річних та 207 109 грн 06 коп. інфляційних втрат суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 111 673,83 грн відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 73-74, 76-79, 80, 86, 123, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго”, вул. Київська, буд. 3а, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 03353590, на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, ідентифікаційний код 20077720:
- 6 247 762 грн 54 коп. - основного боргу;
- 689 289 грн 65 коп. - пені;
- 300 760 грн 66 коп. - 3% річних;
- 207 109 грн 06 коп. - інфляційних втрат;
- 111 673 грн 83 коп. - в повернення сплаченого позивачем судового збору.
3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.02.2021
Суддя І.М. Гирила