65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" лютого 2021 р. м. Одеса № 916/385/21
Господарський суд Одеської області у складі судді - Петрова В.С., розглянувши матеріали позовної заяви № 400/21 Компанії “Джастера Лімітед” (Британські Віргінські острови) до Закритого акціонерного товариства “Одесакондитер” та ТОВ “Юг Спецстрой” про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, -
Компанія “Джастера Лімітед”, що діє через адвоката Адвокатського об'єднання “Лігал Юніон” Тарадай К.В., звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства “Одесакондитер” та ТОВ “Юг Спецстрой” про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу № 383 від 03.08.2018 року;
- застосування наслідків недійсності правочину, а саме: у вигляді повернення ТОВ “Юг Спецстрой” Закритому акціонерному товариству “Одесакондитер” нежитлового приміщення дитячого садку, об'єктів житлової нерухомості загальною площею 982,30 кв.м, що знаходяться за адресою: вул. Середньофонтанська, буд. 14-В, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1610396151101, номер об'єкта в РПВН 6153370.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що Компанія “Джастера Лімітед” є акціонером ЗАТ “Одесакондитер”, що володіє 90,58% статутного капіталу ЗАТ “Одесакондитер”, а договір купівлі-продажу № 383 від 03.08.2018 р., за яким було відчужено нерухоме майно, яке належало на праві приватної власності ЗАТ “Одесакондитер”, а саме: нежитлове приміщення дитячого садку, загальною площею 982,30 кв.м, що знаходяться за адресою: вул. Середньофонтанська, буд. 14-В, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1610396151101, не відповідає вимогам закону, оскільки укладений відповідачем-1 та відповідачем-2 всупереч обмеженням, встановленим пунктом 7.15.8.1 статуту, а саме без рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ “Одесакондитер” або рішення спостережної (Наглядової ради) товариства про надання згоди на укладення такого правочину. Таким чином, за ствердженнями позивача, оспорюваний правочин порушує корпоративні права позивача на управління товариством.
Відповідно до ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем вказано в якості відповідача-2 - ТОВ “Юг Спецстрой”, що не є повним найменуванням товариства. При цьому, як встановлено судом, позивачем не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
До того ж згідно ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач посилається на те, що Компанія “Джастера Лімітед” є акціонером ЗАТ “Одесакондитер”, що володіє 90,58% статутного капіталу ЗАТ “Одесакондитер”. Водночас, доказів на підтвердження обставин володіння Компанією “Джастера Лімітед” 90,58% статутного капіталу ЗАТ “Одесакондитер”, а відтак перебування в числі акціонерів ЗАТ “Одесакондитер” матеріали поданої позовної заяви не містять. Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.01.2021 р., наданого позивачем, у переліку засновників (учасників) ЗАТ “Одесакондитер” Компанія “Джастера Лімітед” не значиться. При цьому позивач зауважує, що спірне нерухоме майно знаходилось на праві приватної власності Закритого акціонерного товариства “Одесакондитер” на підставі свідоцтва про право власності САА № 429592 від 07.06.2004 р., однак зазначеного свідоцтва, на яке позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, заявником до матеріалів позову не додано. Про неможливість подання таких доказів позивачем не зазначено у позові.
Крім того, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Положеннями ст. 73 Закону України “Про міжнародне приватне право” іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.
Згідно ст. 74 Закону України “Про міжнародне приватне право” процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. На вимогу суду який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням ст. 13 цього закону документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Так, в Роз'ясненнях Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій” від 31.05.2002 р. N 04-5/608 (з наступ. змінами і доповнен.) зазначено, що з метою дотримання вимог законодавства щодо правосуб'єктності сторін спору господарський суд вживає заходів для встановлення статусу іноземного підприємства чи організації, яка є учасником судового процесу. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має подати оформлений з урахуванням статті 13 Закону України “Про міжнародне приватне право” документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з
торгового реєстру тощо).
Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем не надано доказів, що підтверджують правовий статус Компанії “Джастера Лімітед” (Британські Віргінські острови) як юридичної особи за законодавством країни, де її створено, саме на момент звернення до суду. Так, додана до позовної заяви копія свідоцтва про перереєстрацію від 23.08.2006 р. свідчить лише про перереєстрацію Компанії на Британських Віргінських островах у 2006 році, проте не підтверджує правовий статус Компанії на теперішній час.
Відтак, відсутність вказаних документів унеможливлює встановлення судом статусу позивача як юридичної особи та відповідних осіб, наділених повноваженнями діяти від імені Компанії, на момент звернення до суду із заявленим позовом.
Також відповідно до ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Вказану позовну заяву подано до суду та підписано представником - адвокатом Тарадай К.В., що діє на підставі ордеру № 1058778.
Згідно ч. 1, 2 ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
В ч. 1, 2, ст. 56 ГПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
За приписами ч. 1, 2 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями п. 3 ч. 4 ст. 247 ГПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, зокрема, у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій).
Як вбачається із заявленого позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу, даний спір відноситься до спорів, які виникають з корпоративних правовідносин. Отже, даний позов підлягає розгляду виключно в порядку загального позовного провадження.
Частиною 1 ст. 60 ГПК України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (ч. 4 ст. 60 ГПК України).
Згідно ч. 3, 4 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
В частині першій зазначеної статті законодавчо визначений перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
При цьому суд звертає увагу на те, що положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках:
1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);
2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.
Таким чином, господарський суд зазначає, що системний аналіз положень статей 26 та 27 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” дозволяє дійти висновку, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається, окрім випадків, передбачених частиною другою статті 27 вказаного Закону. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 р. у справі № 817/66/16. Однак, як встановлено судом, відповідний договір про надання правової допомоги до матеріалів позовної заяви не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Компанією “Джастера Лімітед” при зверненні до господарського суду з поданою позовною заявою не виконано вимоги ст. 162 та ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
1. Позовну Компанії “Джастера Лімітед” до Закритого акціонерного товариства “Одесакондитер” та ТОВ “Юг Спецстрой” про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину залишити без руху.
2. Встановити Компанії “Джастера Лімітед” 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити Компанії “Джастера Лімітед”, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили 19.02.2021 року та оскарженню не підлягає.
Суддя В.С. Петров