Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
10 лютого 2021 рокуСправа № 912/2957/20
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)
до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№6) в особі голови комісії з припинення Поваги І.І. (вул. Яновського, б. 50, м. Кропивницький, 25006)
про включення вимог до проміжного ліквідаційного балансу,
секретар судового засідання Солдатова К.І.
Представники сторін:
від позивача - Музика С.М., свідоцтво адвоката №1751 від 18.04.02, довіреність № 14-344 від 22.12.20 (в режимі відеоконференції);
від відповідача - участі не брав;
в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№6) в особі голови комісії з припинення Поваги І.І. про включення вимог до ліквідаційного балансу на суму 758 431,27 грн з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначило, що відповідач безпідставно ухиляється від розгляду та включення до проміжного балансу кредиторських вимог позивача, тому позов підлягає задоволенню.
Ухвалою від 15.09.2020 господарський суд залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків.
Судом встановлено та підтверджується позивачем, що ухвала про залишення позовної заяви без руху надійшла до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 30.09.2020. Отже, строк встановлений судом на подання заяви про усунення недоліків закінчився 05.10.2020.
Поза межами строку, визначеного судом, позивачем 07.10.2020 надано до суду докази усунення недоліків позовної заяви.
Разом з доказами усунення недоліків позовної заяви, позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на подання заяви про усунення недоліків до позовної заяви.
Ухвалою від 12.10.2020 господарський суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про поновлення строків на подання заяви про усунення недоліків позовної заяви. Продовжив позивачу строк на подання заяви про усунення недоліків позовної заяви до 07.10.2020 за ініціативою суду. Прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 12.11.2020.
12.11.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 03.12.2020.
Ухвалою від 03.12.2020 господарський суд продовжив підготовче провадження у справі на 30 днів за ініціативою суду та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 24.12.2020.
17.12.2020 від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Ухвалою від 24.12.2020 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 11.01.2021.
11.01.2021 до суду електронною поштою від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії довіреності представника.
11.01.2021, 02.02.2021 в судовому засіданні оголошувалися перерви до 10.02.2021.
09.02.2021 до суду електронною поштою від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії довідки від 02.02.2021 Дніпровського районного суду м. Києва про неможливість проведення відеоконференції 02.02.2021.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду з невідомих причин не подав.
Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача участі в судовому засіданні не брав, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується роздруківкою з вебсайту "Укрпошти" про отримання ухвали-повідомлення від 02.02.2021 (т. 2 а.с. 47).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив таке.
14.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№6) укладено договір постачання природного газу №1623/1617-БО-18 (далі -Договір №1623/1617-БО-18) (т. 1 а.с. 34-42).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перейменовано в АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Дата набрання чинності постанови - 20.03.2019.
Відповідно до п.1.1. Договору №1623/1617-БО-18, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.
За п.1.2. Договору №1623/1617-БО-18, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.
Згідно з положеннями п. 5.4. Договору №1623/1617-БО-18, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості щомісячних поставок природного газу.
Відповідно до п. 6.1 Договору №1623/1617-БО-18, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно із абз. 6 п. 7.2. Договору №1623/1617-БО-18, споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Пунктом 8.2 Договору №1623/1617-БО-18 визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За п. 12.1 Договору №1623/1617-БО-18, останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Договір №1623/1617-БО-18 підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Також, до Договору №1623/1617-БО-18 підписані Додаткові угоди: №1 від 22.09.2016, № 2 від 28.10.2016, № 3 від 28.10.2016, № 4 від 22.11.2016, № 5 від 30.12.2016, № 6 від 23.01.2017, № 7 від 20.02.2017 (т. 1 а.с. 43-53).
На виконання умов Договору №1623/1617-БО-18, позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 146 588,43 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (т. 1 а.с. 54-58).
Згідно з твердженнями позивача, оплату за переданий газ відповідачем було здійснено несвоєчасно, чим порушено умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 6.1 Договору.
З урахуванням суми та терміну прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору складає 304,84 грн, 3% річних - 43,56 грн.
Отже, загальна сума боргу відповідача, за розрахунком позивача, що підлягає стягненню за Договором №1623/1617-БО-18 складає 348,40 грн. (т. 1 а.с. 59-60).
12.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№6) укладено договір постачання природного газу №5078/1718-ТЕ-18 (далі -Договір №5078/1718-ТЕ-18) (т. 1 а.с. 63-74).
Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.
За п.1.2. Договору №5078/1718-ТЕ-18, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з положеннями п.5.4. Договору №5078/1718-ТЕ-18, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості щомісячних поставок природного газу.
Відповідно до п. 6.1 Договору №5078/1718-ТЕ-18, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно із абз. 6 п. 7.2. Договору №5078/1718-ТЕ-18, споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Пунктом 8.2 Договору №5078/1718-ТЕ-18 визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За п. 12.1 Договору №5078/1718-ТЕ-18, останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Договір №5078/1718-ТЕ-18 підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Також, до Договору №5078/1718-ТЕ-18 підписані Додаткові угоди: №1 від 15.01.2018, № 2 від 06.04.2018 (т. 1 а.с. 73-75).
На виконання умов Договору №5078/1718-ТЕ-18, позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 1 782 927,32 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (т. 1 а.с. 76-82).
Згідно з твердженнями позивача, оплату за переданий газ відповідачем було здійснено несвоєчасно, чим порушено умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 6.1 Договору.
З урахуванням суми та терміну прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором 5078/1718-ТЕ-18, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору складає 9 278,32 грн, 3% річних - 1 819,27 грн та 2 456,59 грн інфляційних втрат.
Отже, загальна сума боргу відповідача, за розрахунком позивача, що підлягає стягненню за Договором 5078/1718-ТЕ-18 складає 13 554,18 грн. (т. 1 а.с. 83-85).
06.11.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№6) укладено договір постачання природного газу №5419/18-ТЕ/Г-122-18 (далі -Договір №5419/18-ТЕ/Г-122-18) (т. 1 а.с. 89-98).
Відповідно до п. 1.1. Договору 5419/18-ТЕ/Г-122-18, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.
За п.1.2. Договору №5419/18-ТЕ/Г-122-18, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з положеннями п.5.4. Договору №5419/18-ТЕ/Г-122-18, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості щомісячних поставок природного газу.
Відповідно до п. 6.1 Договору №5419/18-ТЕ/Г-122-18, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно із абз. 6 п. 7.2. Договору №5419/18-ТЕ/Г-122-18, споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Пунктом 8.2 Договору №5419/18-ТЕ/Г-122-18 визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За п. 12.1 Договору №5419/18-ТЕ/Г-122-18, останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.11.2018 по 31.11.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Договір №5419/18-ТЕ/Г-122-18 підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Також, до Договору №5419/18-ТЕ/Г-122-18 підписані Додаткові угоди: №1 від 28.11.2018, № 2 від 28.02.2019 (т. 1 а.с. 99-109).
На виконання умов Договору №5419/18-ТЕ/Г-122-18, позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 2 299 212,12 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (т. 1 а.с. 110-115).
Згідно з твердженнями позивача, оплату за переданий газ відповідачем було здійснено несвоєчасно, чим порушено умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 6.1 Договору.
З урахуванням суми та терміну прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору складає 49 865,21 грн, 3% річних - 12 648,62 грн, 5 946,83 грн інфляційних втрат, 3 177,91 грн збитків за квітень 2019 року та 52 988,10 грн збитків за березень 2019 року.
Отже, загальна сума боргу відповідача, за розрахунком позивача, що підлягає стягненню складає 124 566,67 грн. (т. 1 а.с. 116-118, 122-126).
01.10.2019 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№6) укладено договір постачання природного газу №6090/1920-ТЕ-18/Г-21 (далі -Договір №6090/1920-ТЕ-18/Г-21) (т. 1 а.с. 127-136).
Відповідно до п. 1.1. Договору №6090/1920-ТЕ-18/Г-21 постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.
За п.1.2. Договору №6090/1920-ТЕ-18/Г-21 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з положеннями п. 4.4. Договору №6090/1920-ТЕ-18/Г-21 загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування..
Відповідно до п. 5.1 Договору №6090/1920-ТЕ-18/Г-21 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно із абз. 6 п. 6.2. Договору №6090/1920-ТЕ-18/Г-21 споживач зобов'язаний прийняти газ в кількості, зазначеній в п. 2.1 даного Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
Пунктом 7.2 Договору №6090/1920-ТЕ-18/Г-21 визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктами 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За п. 11.1 Договору №6090/1920-ТЕ-18/Г-21 останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу до 30.04.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Також, до Договору №6090/1920-ТЕ-18/Г-21 підписані Додаткові угоди: №1 від 22.10.2019, № 2 від 12.11.2019, №3 від 09.12.2019, № 4 від 27.12.2019, № 5 від 28.01.2020, (т. 1 а.с. 137-141).
На виконання умов Договору №6090/1920-ТЕ-18/Г-21, позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 1 352,603,83 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (т. 1 а.с. 142-147).
Згідно з твердженнями позивача, оплату за переданий газ відповідачем було здійснено несвоєчасно, чим порушено умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 5.1 Договору.
З урахуванням суми та терміну прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором №6090/1920-ТЕ-18/Г-21, розмір основного боргу складає 595 441,54 грн, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору складає 17 857,11 грн, 3% річних - 3 370,82 грн та 1867,19 грн інфляційних втрат.
Отже, загальна сума боргу відповідача, за розрахунком позивача, що підлягає стягненню складає 618 936,66 грн. (т. 1 а.с. 148-150).
01.10.2019 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№6) укладено договір постачання природного газу №6091/1920-БО-18/Г-20 (далі -Договір №6091/1920-БО-18/Г-20) (т. 1 а.с. 153-161).
Відповідно до п. 1.1. Договору №6091/1920-БО-18/Г-20 постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.
За п.1.2. Договору №6091/1920-БО-18/Г-20 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Згідно з положеннями п. 4.4. Договору №6091/1920-БО-18/Г-20 загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування..
Відповідно до п. 5.1 Договору №6091/1920-БО-18/Г-20 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно із абз. 6 п. 6.2. Договору №6091/1920-БО-18/Г-20 споживач зобов'язаний прийняти газ в кількості, зазначеній в п. 2.1 даного Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
Пунктом 7.2 Договору №6091/1920-БО-18/Г-20 визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктами 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За п. 11.1 Договору №6091/1920-БО-18/Г-20 останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу до 30.04.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Договір №6091/1920-БО-18/Г-20 підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Також, до Договору №6091/1920-БО-18/Г-20 підписані Додаткові угоди: №1 від 22.10.2019, № 2 від 12.11.2019, №3 від 09.12.2019, № 4 від 27.12.2019, № 5 від 28.01.2020, (т. 1 а.с. 162-166).
На виконання умов Договору №6091/1920-БО-18/Г-20, позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 111 112,80 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (т. 1 а.с. 167-172).
Згідно з твердженнями позивача, оплату за переданий газ відповідачем було здійснено несвоєчасно, чим порушено умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 5.1 Договору.
З урахуванням суми та терміну прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором №6091/1920-БО-18/Г-20, розмір основного боргу складає 37,02 грн, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору №6091/1920-БО-18/Г-20 складає 83,52 грн, 3% річних - 17,65 грн.
Отже, загальна сума боргу відповідача, за розрахунком позивача, що підлягає стягненню складає 138,19 грн (т. 1 а.с. 173-174).
06.11.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№6) укладено договір постачання природного газу №5429/18-БО/Г-121-18 (далі -Договір №5429/18-БО/Г-121-18) (т. 1 а.с. 177-186).
Відповідно до п. 1.1. Договору №5429/18-БО/Г-121-18 постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.
За п.1.2. Договору №5429/18-БО/Г-121-18 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Згідно з положеннями п.5.4. Договору №5429/18-БО/Г-121-18, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Відповідно до п. 6.1 Договору №5429/18-БО/Г-121-18, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно із абз. 6 п. 7.2. Договору №5429/18-БО/Г-121-18, споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Пунктом 8.2 Договору №5429/18-БО/Г-121-18 визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За п. 12.1 Договору №5429/18-БО/Г-121-18, останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.11.2018 по 31.11.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Договір №5429/18-БО/Г-121-18 підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Також, до Договору №5429/18-БО/Г-121-18 підписані Додаткові угоди: №1 від 21.11.2018, № 2 від 28.02.2019 та № 3 від 01.04.2019 (т. 1 а.с. 187-197).
Згідно з твердженнями позивача, у зв'язку з тим що відповідачем використано природний газ в обсязі, меншому від замовленого, відповідно до п. 3.1.3, 5.7. Договору, Державному підприємству "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№6) нарахована сума збитків за березень 2019 року в розмірі 334,02 грн та за квітень 2019 року в розмірі 553,15 грн.
Отже, загальна сума збитків нанесена відповідачем, за розрахунком позивача, що підлягає стягненню складає 887,17 грн. (т. 1 а.с. 204-209).
При розгляді даного спору господарський суд враховує такі положення чинного законодавства.
Відповідно до ст. 194 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 264 ГК України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1 ст. 692 ЦК України)
За приписами ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором №6090/1920-ТЕ-18/Г-21 в частині основного боргу в сумі 595441,54 грн. Вказана заборгованість відповідачем не спростована, доказів сплати заборгованості відповідачем до суду не надано. Вказана заборгованість також підтверджується довідкою по операціям за Договором №6090/1920-ТЕ-18/Г-21 (т. 1, а.с. 151).
Також, судом встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором №6091/1920-БО-18/Г-20 в частині основного боргу в сумі 37,02 грн. Вказана заборгованість відповідачем не спростована, доказів сплати заборгованості відповідачем до суду не надано. Вказана заборгованість також підтверджується довідкою по операціям за Договором №6090/1920-ТЕ-18/Г-20 (т. 1, а.с. 175).
Щодо заявлених позивачем до стягнення збитків у розмірі 3 117,91 грн за квітень 2019 року і 52 988,10 грн за березень 2019 за Договором № 5419/18-ТЕ/Г-122-18 та стягнення збитків у розмірі 553,15 грн за квітень 2019 року і 334,02 грн за березень 2019 за Договором № 5429/18-БО-Г-121-18 суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1,2 додаткової угоди № 2 від 28.02.2019 до Договору № 5419/18-ТЕ/Г-122-18, пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2 підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз.5 підп.5 п.6.2, підп.8 п.6.2, підп.4 п.6.3, абз.3 підп.2 п.6.4 цього договору застосовуються з 01.03.2019 та втрачають чинність пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1., абз. 1 підп. 392, п.3 9, абз. 4 підп. 5 п. 6.2., абз. 2 підп. 2 п. 6.4. Договору.
Пунктами Договору № 5419/18-ТЕ/Г-122-18, що застосовуються з 01.03.2019, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 28.11.2018 передбачено, зокрема, таке.
Пунктом 3.13 Договору, передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7 Договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
3.13.1. Якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
3.13.2. Якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К,
де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;
Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору;
Ц- ціна природного газу за цим договором;
К- коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Пунктом 5.7 Договору передбачено, що відшкодування постачальнику збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 Договору, здійснюється наступним чином:
- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 Договору;
- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до підп.8 п.6.2 Договору, споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 договору.
Відповідно до підп.4 п.6.3 Договору, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п.2.1 договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Вказані пункти договору, що почали діяти з 01.03.2019, узгоджується з положеннями п.1 Розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 (із змінами), а саме: відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу"), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К,
де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;
Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;
Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;
К- коефіцієнт, який визначається постачальникові та не може перевищувати 0,5.
Аналогічні зміни внесені і в Договір № 5429/18-БО-Г-121-18 додатковими угодами № 1 від 21.11.2018 та №2 від 23.02.2019.
Відповідно до п. 2.1 Договору № 5419/18-ТЕ/Г-122-18 Постачальник передає Споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 40 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 54,163 тис.куб.м.
Таким чином, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 14,163 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.
03.06.2019 позивачем складено Акт-претензію за вих.№ 26-672-19, яким позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 52 988,10 грн за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за Договором (т. 1 а.с. 125-126).
Відповідно до п. 2.1 Договору № 5419/18-ТЕ/Г-122-18 Постачальник передає Споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 20 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 30.04.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 5,852 тис.куб.м.
Таким чином, відповідач в квітні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 14,148 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.
03.06.2019 позивачем складено Акт-претензію за вих.№ 26-1634-19 (з урахуванням розрахунку 26-3832-19 від 21.11.2019), яким позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 3 117,91 грн за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019 природного газу за Договором (т. 1 а.с. 122-124).
Станом на момент звернення із цим позовом до суду збитки в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, одним з правових наслідків порушення зобов'язання є встановлене договором або законом відшкодування збитків.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).
Перевіривши розрахунок збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем п. 2.1 договору, розрахований на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 розділу VI Правил, суд дійшов висновку про правомірність розміру обґрунтованих збитків в сумі 56 106,01 грн за Договором № 5419/18-ТЕ/Г-122-18.
Відповідно до п. 2.1 Договору № 5429/18-БО-Г-121-18 Постачальник передає Споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 6,0 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 4,540 тис.куб.м.
Таким чином, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 1,46 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.
14.05.2019 позивачем складено Акт-претензію за вих.№ 26-673-19(з урахуванням розрахунку 26-3833-19 від 21.11.2019), яким позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 334,02 грн за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за Договором (т. 1 а.с. 204-206).
Відповідно до п. 2.1 Договору № 5429/18-БО-Г-121-18 Постачальник передає Споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 3,0 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 30.04.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 0,490 тис.куб.м.
Таким чином, відповідач в квітні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 2,51 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.
03.06.2019 позивачем складено Акт-претензію за вих.№ 26-1633-19 (з урахуванням розрахунку 26-3801-19 від 21.11.2019), яким позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 553,15 грн за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019 природного газу за Договором (т. 1 а.с. 207-209).
Станом на момент звернення із цим позовом до суду, збитки в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.
Перевіривши розрахунок збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем п. 2.1 договору, розрахований на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 розділу VI Правил, суд дійшов висновку про правомірність розміру обґрунтованих збитків в сумі 887,17 грн за Договором № 5429/18-БО-Г-121-18.
Суд враховує висновки викладені у пунктах 40-42 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, а саме: "При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).
Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
З огляду на таке, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до ст. 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступає від висновків касаційного суду у постановах від 21.05.2019 у справі №916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі №924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах."
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. (ст. 611 ЦК України)
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.
Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунки позивача 3 % річних та пені судом встановлено правильність визначення періоду та нарахування 3 % річних та пені за Договорами, а тому вимоги про наявність заборгованості відповідача перед позивачем 3 % річних у загальній сумі 18 299,92 грн та пені в загальній сумі 26 020,25 грн є обґрунтованими.
Щодо здійснених позивачем інфляційних нарахувань за період січень - лютий 2019 на суму 1 019,89 грн, суд враховує таке.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Перевіривши розрахунки позивача інфляційних втрат судом встановлено правильність розрахунків, а тому вимоги позивача щодо втрат від інфляції є обґрунтованими в заявленому позивачем розмірі, а саме: 10 270,61 грн.
Як встановлено судом, 21.05.2020 позивач звернувся до ліквідаційної комісії відповідача із вимогою № 14/7-3426-20, в якій просив на підставі ст. 104, 105, 106, 107, 112 Цивільного кодексу України погасити вимоги у розмірі 758 431,27 грн (т. 1 а.с. 15-26).
У зв'язку з тим, що відповідач перебуває у стані припинення, позивач просив погасити вимогу шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.
Матеріалами справи встановлено, що вказана вимога була надіслана на адресу відповідача 21.05.2020 за номером відправлення "0100180101106", яка була вручена відповідачу 27.05.2020, що підтверджується роздруківкою із сайту Укрпошти (т. 1 а.с. 33). Однак, вказана вимога залишена відповідачем без розгляду та задоволення.
Таким чином, як зазначав позивач у позові, кредиторські вимоги останнього до ліквідаційного балансу повністю не включені, що і зумовило звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Відповідно до ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно з ч. 1 ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.
Частинами 3, 5, 6 ст. 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 110 ЦК України визначено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Згідно з ч. 8 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Статтею 112 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;
2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);
4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.
У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 26.03.2020 відповідач перебуває у стані припинення, строк на пред'явлення кредиторських вимог встановлено до 26.05.2020, а тому у відповідності до ч. 3, 5, 6 ст. 105 ЦК України граничний строк заявлення позивачем вимог до відповідача, які виникли з умов договору, сплинув 26.05.2020.
В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що вимога позивача надійшла до ліквідаційної комісії відповідача поза межами визначеного строку.
Разом з тим, з положень ст. 112 ЦК України вбачається, що кредиторські вимоги можуть бути заявлені і після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення.
З огляду на положення ст. 112 ЦК України, несвоєчасне заявлення кредитором грошових вимог у процедурі ліквідації боржника не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.08.2013 у справі N 38/343пн.
21.05.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою на суму 758 431,27 грн, яку просив задовольнити. Зазначену заяву позивачем відповідачу направлено 21.05.2020 листом з описом вкладення, тобто в межах строку для пред'явлення кредиторських вимог.
Однак, в порушення наведених положень ЦК України, відповідач не надав позивачу відповіді на його кредиторську вимогу, отже має місце ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача.
При цьому, зважаючи на наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором, що встановлена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позивач був для відповідача явним (відомим) кредитором.
Відповідно до ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.
Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Однак матеріали справи не місять доказів затвердження ліквідаційного балансу та доказів розгляду вимог позивача відповідачем.
Отже, ліквідаційна комісія відповідача заяву позивача про визнання вимог кредитора не розглядала, відмови позивачу у розгляді його вимог не надавала, як і не відмовляла у задоволенні його вимог.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідач письмового відзиву, контррозрахунку суми позовних вимог не надав, стверджувань позивача не спростував.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подачу позову покладається на відповідача.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№6) (25006, м. Кропивницький, вул. Яновського, б. 50, ідентифікаційний код 08680253) в особі голови комісії з припинення Поваги І.І. включити грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) в сумі 758 431,27 грн до проміжного ліквідаційного балансу.
Стягнути з Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№6) (25006, м. Кропивницький, вул. Яновського, б. 50, ідентифікаційний код 08680253) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 2 102,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень одночасно з врученням (надсиланням/видачею) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601) та Державному підприємству "Підприємство державної виконавчої служби України (№6)" в особі голови комісії з припинення Поваги І.І. (вул. Яновського, б. 50, м. Кропивницький, 25006).
Повне рішення складено 19.02.21.
Суддя М.С. Глушков