вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" лютого 2021 р. Справа № 910/18223/20
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Андрух Д.В., розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елопт»
про стягнення 129 989, 57 грн
за участю представника позивача: Хаупшева Л.М. (наказ №40-ОД від 02.02.2021)
15.12.2020 до канцелярії Господарського суду Київської області з Господарського суду міста Києва за встановленою підсудністю надійшли матеріали позовної заяви Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елопт» про стягнення 129 989, 57 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було перераховано на поточний рахунок відповідача кошти на загальну суму 122 795,70 грн на виконання умов договору № 1204-18 від 04.12.2018, який в подальшому було визнано недійсним рішенням Господарського суду Харківської області 27.05.2019 у справі № 922/460/18, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача перераховані грошові кошти з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до результатів автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформлених протоколом автоматизованого розподілу б/н від 15.12.2020 вказану позовну заяву передано до розгляду судді Горбасенку П.В.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.12.2020 у справі № 910/18223/20 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 22.01.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.01.2021 у справі № 910/18223/20 відкладено підготовче засідання на 05.02.2021.
05.02.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла довідка № 09-15/169 від 04.02.2021 (вх. № 2730/21), згідно якої позивач повідомив суд про те, що за період з 19.08.2019 по 04.02.2021 грошові кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Омікрон ЕК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Елопт» не надходили.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2021 закрито підготовче провадження у справі № 910/18223/20 та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 19.02.2021.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 165 ГПК України, та відзив на позовну заяву не надав.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд
30.01.2015 між Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» (позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омікрон ЕК» (відповідач-2, Постачальник) укладено договір № 18, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язувався передати у власність, а Покупець - прийняти й оплатити електричне та електронне обладнання, вказане у видаткових накладних надалі - продукція, на умовах, передбачених даним договором (надалі - Договір поставки).
Окрім інших істотних умов, сторони в п. 10.10 Договору поставки визначили, що жодна із сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права та обов'язки за даним договором без письмової згоди іншої сторони.
04.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Омікрон ЕК» (відповідач-1, Новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омікрон ЕК» (відповідач-2, Первісний кредитор) укладено договір № 1204-18 про відступлення права вимоги (надалі - Договір про відступлення права вимоги).
Пунктом 1.1. договору про відступлення права вимоги визначено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором по договору № 18 від 30.01.2015, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Омікрон ЕК» та Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод».
Відповідно до п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора, вимагати від боржника (позивача) належного виконання наступних зобов'язань, а саме погашення боржником своїх боргових зобов'язань, які виникли у сумі - 102 329, 75 грн, ПДВ (20%) - 20 465, 95 грн, всього - 122 795, 70 грн, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточних рахунок нового кредитора до 30.04.2019 або проведення розрахунків із застосуванням векселів.
Згідно з п. 5.1 договору про відступлення права вимоги, даний договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами.
21.12.2018 Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Омікрон ЕК» отримано повідомлення № 1217/22 про відступлення права вимоги від 17.12.2018 року, яким було повідомлено позивача про те, що відповідно до договору про відступлення права вимоги № 1204-18 від 04.12.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю «Омікрон ЕК» (Первісний кредитор) відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Омікрон ЕК» (Новий кредитор) право вимоги в сумі 122 795, 70 грн, що виникло на підставі договору № 18 від 30.01.2015 року, укладеного між Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» та первісним кредитором.
На виконання умов договору, Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» перераховано на поточний рахунок Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Омікрон ЕК» кошти на загальну суму 122 795, 70 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 4775 від 14.01.2019 на суму 23 840, 70 грн, № 439 від 29.01.2019 на суму 3 067, 20 грн, № 442 від 29.01.2019 на суму 20 000, 00 грн та № 1432 від 02.04.2019 на суму 75 887, 80 грн.
У лютому 2019 року Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Омікрон ЕК» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Омікрон ЕК», в якому просило визнати недійсним договір № 1204-18 про відступлення права вимоги від 04.12.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Омікрон ЕК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Омікрон ЕК» та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омікрон ЕК» на користь Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» неустойку у вигляді штрафу в розмірі 321 387, 24 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.05.2019 у справі № 922/460/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2019, позовні вимоги задоволено у повному обсязі; визнано недійсним договір № 1204-8 про відступлення права вимоги від 04.12.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Омікрон ЕК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Омікрон ЕК», стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омікрон ЕК» на користь Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» неустойку у вигляді штрафу у розмірі 321 387, 24 грн та судовий збір у сумі 3 370, 90 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 у справі № 922/460/18 залишено без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Омікрон ЕК» - без задоволення.
Як зазначено позивачем, з огляду на те, що рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2019 у справі № 922/460/18 набрало законної сили, з метою досудового врегулювання спору, 16.08.2019 Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Омікрон ЕК» претензію № 02/2743, згідно якої позивач просив у семиденний строк повернути Державному підприємству «Житомирський бронетанковий завод» кошти в сумі 122 795, 70 грн, відповіді на яку позивачем не отримано.
Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб, юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Омікрон ЕК» (ідентифікаційний код 40191844) змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Елопт» (ідентифікаційний код 40191844).
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 ЦК України.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного за недійсним правочином.
Верховний Суд в постанові від 25.01.2018 у справі № 910/11210/16 зробив правовий висновок з питання застосування ст. 1212 ЦК України про те, що конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчать про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 по справі № 910/9055/17.
Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Згідно зі ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, враховуючи, що договір № 1204-18 від 04.12.2018 визнано недійсним, то грошові кошти у розмірі 122 795, 70 грн, які перераховані позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Омікрон ЕК» на виконання умов цього договору, набуті відповідачем безпідставно, тоді як доказів повернення відповідачем одержаних від позивача коштів суду не надано, суд дійшов висновку що, відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 122 795, 70 грн безпідставно набутих коштів.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв'язку з тим, що відповідачем не повернуті Державному підприємству «Житомирський бронетанковий завод» кошти в сумі 122 795, 70 грн, які перераховані позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Омікрон ЕК» на виконання умов договору № 1204-18 від 04.12.2018, який визнано недійсним, позивачем за період з 17.09.2019 по 27.10.2020 нараховано 4 099, 44 грн 3 % річних та 3 094, 43 грн інфляційних втрат.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 визначено, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Здійснивши обрахунок вказаних сум за відповідні періоди, суд встановив, що арифметично вірний розмір 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням норм закону та встановлених обставин, складає 4 099, 47 грн та 4 096, 29 грн відповідно, а, оскільки, суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 4 099, 44 грн 3 % річних та 3 094, 43 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 122 795, 70 грн грошових коштів, які перераховані позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Омікрон ЕК» на виконання умов договору № 1204-18 від 04.12.2018, який визнано недійсним, 4 099, 44 грн 3 % річних та 3 094, 43 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елопт» про стягнення 129 989, 57 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елопт» (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Соборна, 63; ідентифікаційний код 40191844) на користь Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» (12441, Житомирська обл., смт. Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, 1; ідентифікаційний код 07620094) 122 795 (сто двадцять дві тисячі сімсот дев'яносто п'ять гривень) 70 коп. безпідставно набутих коштів, 4 099 (чотири тисячі дев'яносто дев'ять гривень) 44 коп. 3 % річних, 3 094 (три тисячі дев'яносто чотири гривні) 43 коп. інфляційних втрат та 2 102 (дві тисячі сто дві гривні) 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено: 19.02.2021.
Суддя П.В.Горбасенко