ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.02.2021Справа № 910/19700/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Помол"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм"
про стягнення 21 606,13 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Помол" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм" (далі - відповідач) про стягнення 21 083,52 грн. основного боргу, 418,09 грн. пені та 104,52 грн. 3 % річних.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 13.05.2020 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм" було укладено договір поставки вапнякового борошна № 70Г/2020/3КК, на виконання умов якого позивач 26.09.2020 року поставив відповідачу товар на загальну суму 42 584,16 грн. Проте відповідач всупереч умовам цієї угоди вчасно та у повному обсязі поставлений позивачем товар не оплатив, унаслідок чого за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та 3 % річних. У зв'язку з наведеними обставинами, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2020 року відкрито провадження у справі № 910/19700/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 21.12.2020 року про відкриття провадження у справі № 910/19700/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 98, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105477140986, відповідно до якого відповідач ухвалу суду отримав 14.01.2021 року.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2020 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
13.05.2020 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки вапнякового борошна № 70Г/2020/3КК (далі - Договір), предметом якого є поставка вапнякового борошна для виготовлення комбікорму.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
За умовами пункту 2.1 Договору умови поставки товару: "DAP - DELIVERED AT PLACE" за адресою: 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, 98.
Відповідно до умов пункту 2.2 Договору строк поставки товару - 2 (два) календарні дні з моменту замовлення покупця при відвантаженні автотранспортом та 7 (сім) календарних днів при відвантаженні залізничним транспортом, якщо інше не визначено у самому замовленні покупцем. Поставка здійснюється в календарні дні тижня, без вихідних, з 8.00 години до 20.00 години дня, після 20.00 години дня заборонена.
Згідно з пунктами 2.3, 2.4 означеної угоди кількість товару зазначається в рахунках фактурах, яка визначається на підставі замовлення покупця, що направляється постачальнику засобами телефонного та/або електронного зв'язку. В разі погодження замовлення постачальник в телефонному режим дає згоду на поставку товару. Вартість товару визначається у рахунку-фактурі, що видається постачальником на кожну окрему партію товару.
Партією товару вважається кількість товару, вказана у товарно-транспортній накладній (пункт 2.5 Договору).
Пунктом 2.6 наведеного правочину передбачено перелік обов'язкових документів на товар: сертифікат якості, в якому обов'язково повинно бути вказано назву виробника (в момент поставки); товарно-транспортна накладна (в момент поставки); оригінал рахунку-фактури (протягом 1 робочого дня після отримання від покупця реєстру надходження сировини); оригінал видаткової накладної (протягом 1 робочого дня після отримання від покупця реєстру надходження сировини).
У пункті 2.7 Договору сторони погодили наступний порядок розрахунків: 80 % від вартості товару оплачується покупцем у строк 14 (чотирнадцять) робочих днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної та отримання від постачальника документів, вказаних у пункті 2.6 цього Договору; 20 % від вартості товару оплачується покупцем протягом 3 (трьох) робочих днів після того, як постачальник у строки, передбачені чинним законодавством, засобами електронного зв'язку надіслав покупцю податкову накладну, зареєстровану у Єдиному реєстрі податкових накладних, але в будь-якому разі не раніше строку, вказаного в підпункті 2.7.1 Договору.
За змістом пункту 3.1 Договору приймання кожної партії поставленого товару здійснюється уповноваженою особою покупця, повноваження якої підтверджуються довіреністю, за кількістю, встановленою на вагах покупця у присутності особи, що доставила товар, та за якістю, визначеною виробничо-технічною лабораторією покупця.
Відповідно до пункту 5.1 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2022 року без подальшої пролонгації.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Помол" посилалося на те, що на виконання умов Договору позивач згідно з видатковими накладними від 26.09.2020 року № 2270 на суму 21 083,52 грн. та від 26.09.2020 року № 2269 на суму 21 500,64 грн. поставив відповідачу товар загальною вартістю 42 584,16 грн. Проте відповідач всупереч умовам цієї угоди вчасно та у повному обсязі поставлений позивачем товар не оплатив, перерахувавши останньому грошові кошти за платіжними дорученнями від 04.11.2020 року № 970308259 на суму 17 200,51 грн. та від 04.11.2020 року № 970308260 на суму 4 300,13 грн. (що в загальній сумі становить 21 500,64 грн.), повністю оплативши таким чином товар, поставлений за видатковою накладною від 26.09.2020 року № 2269, та заборгувавши Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранд Помол" 21 083,52 грн. за товар, поставлений за видатковою накладною від 26.09.2020 року № 2270 на суму 21 083,52 грн. Враховуючи наведені обставини, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 21 083,52 грн. та виникли підстави для стягнення пені та 3 % річних, нарахованих внаслідок несвоєчасного виконання грошових зобов'язань з оплати товару, поставленого за обома вищенаведеними накладними.
Листом від 21.10.2020 року № 2110/2 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм" з вимогою про сплату наявної у покупця заборгованості за Договором. Проте означена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Враховуючи наведені обставини, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Водночас за умовами частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Обґрунтовуючи пред'явлені до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм" вимоги, позивач вказував на те, що поставка вищенаведеного товару на склад відповідача відповідно до наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Помол" товарно-супровідних документів відбулася в строки, передбачені укладеним між сторонами Договором. Крім того, позивач своєчасно зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. На підтвердження означених обставин позивачем було надано суду оригінали видаткових накладних від 26.09.2020 року № 2270 на суму 21 083,52 грн. та від 26.09.2020 року № 2269 на суму 21 500,64 грн., товарно-транспортних накладних від 26.09.2020 року № 00003896 та від 26.09.2020 року № 00003891, а також зареєстрованих позивачем податкових накладних від 26.09.2020 року № 2600002 та від 26.09.2020 року № 2600003.
Згідно із положеннями частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час оформлення відповідних накладних, - вересень 2020 року) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом - документ, який містить відомості про господарську операцію.
За умовами частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
За приписами пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як, зокрема, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (пункт 2.5 вищенаведеного Положення).
Проте судом встановлено, що надані позивачем на підтвердження його вимог до відповідача видаткові накладні від 26.09.2020 року № 2270 та від 26.09.2020 року № 2269, а також товарно-транспортні накладні від 26.09.2020 року № 00003896 та від 26.09.2020 року № 00003891 не містять відомостей про посаду і прізвище уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм", відповідальної за здійснення відповідних господарських операцій і правильність їх оформлення, особистого підпису уповноваженої особи відповідача або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні вказаних господарських операцій від імені покупця. Також означені товаросупроводжувальні документи не містять і відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм".
Інші оформлені у встановленому законом порядку первинні документи, які містять відомості про спірні господарські операції та переконливо свідчать про фактичні обставини здійснення постачання товару за цими накладними, в матеріалах справи відсутні.
У той же час стосовно наданих позивачем податкових накладних суд зазначає, що як доказ такі податкові накладні можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не можуть буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі № 916/922/19.
Враховуючи вищенаведені обставини, а також зважаючи на те, що вказані недоліки у товаросупроводжувальних документах не можуть вважатися неістотними в розумінні норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів визнання відповідачем факту здійснення, зокрема, господарської операції з поставки товару за видатковою накладною від 26.09.2020 року № 2270, суд дійшов висновку про те, що позивачем у встановленому законом порядку не було доведено суду належними і допустимими доказами факту поставки та отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм" товару, зокрема, за видатковою накладною від 26.09.2020 року № 2270 на суму 21 083,52 грн., а також конкретної дати здійснення такої поставки.
Беручи до уваги означені обставини, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи інших належних доказів на підтвердження факту поставки відповідачу товару за видатковою накладною від 26.09.2020 року № 2270, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм" заявленої суми основного боргу в розмірі 21 083,52 грн., що становить вартість товару за видатковою накладною від 26.09.2020 року № 2270, а також решти похідних вимог про стягнення нарахованих сум пені та 3 % річних у розмірі 304,99 грн. та 76,25 грн. відповідно за несвоєчасну оплату поставленого за цією накладною продукції.
Стосовно решти позовних вимог позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм" сум пені в розмірі 113,10 грн. та 3 % річних в сумі 28,27 грн., нарахованих внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем поставленого йому товару за видатковою накладною від 26.09.2020 року № 2269 на суму 21 500,64 грн., суд зазначає наступне.
Як було вказано вище, видаткова накладна від 26.09.2020 року № 2269, а також відповідна товарно-транспортна накладна від 26.09.2020 року № 00003891 не містять відомостей про посаду і прізвище уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм", відповідальної за здійснення відповідної господарської операції і правильність її оформлення, відтиску печатки та/або особистого підпису уповноваженої особи відповідача чи інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні вказаної господарської операції від імені покупця.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що вартість зазначеного у наведеній накладній товару була повністю сплачена відповідачем 04.11.2020 року згідно з платіжними дорученнями від 04.11.2020 року № 970308259 на суму 17 200,51 грн. та від 04.11.2020 року № 970308260 на суму 4 300,13 грн., які містять посилання на видаткову накладну від 26.09.2020 року № 2269. Відтак, відповідачем поставка товару за цією накладною була фактично визнана шляхом оплати вартості означеного товару.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зі змісту наведених норм вбачається, що умовою їх застосування є встановлення факту та конкретної дати прострочення виконання боржником взятого на себе зобов'язання.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У той же час, зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження конкретної дати фактичного отримання відповідачем товару за видатковою накладною від 26.09.2020 року № 2269, що позбавляє суд можливості встановити чітку дату початку можливого прострочення відповідачем виконання ним обов'язку з оплати відповідного товару, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Помол" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм" пені в розмірі 113,10 грн. та 3 % річних в сумі 28,27 грн., нарахованих за невчасне проведення розрахунків за видатковою накладною від 26.09.2020 року № 2269.
Згідно із частинами 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм", суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного позову.
На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача та відшкодуванню останньому не підлягають.
Керуючись статтями 73 - 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 237 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено та підписано 19.02.2021 року.
Суддя В.С. Ломака