Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"09" лютого 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1152/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Антонова О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув,
від відповідача: Яценко В.М. - керівник,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання Виконавчого комітету Малинської міської ради
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія тепла"
про стягнення 240376,10 грн
Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання Виконавчого комітету Малинської міської ради звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача 240376,10грн по оплаті послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення.
Ухвалою від 24.09.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.10.2020.
Протокольною ухвалою від 21.10.2020 підготовче засідання відкладено на 11.11.2020.
У зв'язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, справа №906/1152/20, призначена на 11.11.2020 о 10 год. 00 хв., в судове засідання не вносилась.
Ухвалою від 24.11.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та призначив підготовче засідання на 15.12.2020 о 10:00.
Ухвалою суду від 15.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по сутні на 12.01.2021.
У судовому засіданні 12.01.2021 оголошувалась перерва до 09.02.2021.
Представник позивача в судове засідання 09.02.2021 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 12.01.2021 та підписом представника позивача на розписці суду (а.с. 129-131).
Представник відповідача позовні вимоги заперечив, з викладених у відзиві на позовну заяву мотивів. Зокрема зауважив, що згідно зі ст.13 Закону України "Про теплопостачання", до повноважень органу місцевого самоврядування віднесено перегляд тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок) за власною ініціативою та/або за зверненням суб'єкта господарювання.
Враховуючи наявні у справі матеріали, а також те, що явка представника позивача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд
16.01.2019 між управлінням освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради (споживач, позивач) та ТОВ "Енергія тепла" (виконавець, відповідач) укладено Договір№4 про надання послуги з постачання теплової енергії.
23.01.2020 сторони уклали Договір №22 про надання послуги з постачання теплової енергії.
Згідно даних договорів відповідач зобов'язувався надати позивачу послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення відповідної якості, а споживач зобов'язувався оплатити дані послуги в порядку передбаченому Договором. Ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Позивач стверджує, що оскільки відповідач, згідно вимог ст. 20 ЗУ "Про теплопостачання" із заявою щодо перерахунку тарифу до уповноваженого органу не звертався, то розрахунок тарифу повинен був здійснювати самостійно відповідно до встановлених норм Закону.
Вказує, що за результатами проведеного управлінням освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради перерахунку встановлено, що нездійснення розрахунку тарифу відповідно до встановлених норм Закону з урахуванням середньозважених тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, що опубліковані на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива призвело до зайвих витрат по оплаті послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення в сумі 240376,10 грн.
Зазначає, що направляв відповідачу претензію, згідно якої просив відповідно до ст. 20 ЗУ "Про теплопостачання" провести коригування та перерахунок платежів за надані послуги з теплопостачання у період з 01.04.2019 по 30.04.2020 та повернути на рахунки управління надміру перераховані кошти у розмірі 240376,10грн.
Оскільки у відповіді на претензію відповідач відмовився повернути зазначені кошти, вказане стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зсилається на ст. 20 ЗУ "Про теплопостачання" та ст. 4, 162 ГПК України.
Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 45-46), позовні вимоги заперечив. Пояснив, що при досудовому врегулюванні спору, в порядку ст.222 ГК України, своєчасно надав відповідь на претензію позивача та, із зсиланням на законодавчі акти, детально роз'яснив, що внаслідок несвоєчасного коригування відповідачем тарифу та не звернення до уповноваженого органу, саме ТОВ "Енергія Тепла" недоотримано платежі, не враховуючи 2018 рік, за період 2019- 2020 роки на загальну суму 199272,18 грн.
Зазначив, що погоджується з твердженнями позивача щодо необхідності розрахунку тарифів на послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення з урахуванням середньозважених тарифів, затверджених Держенергоефективності на відповідний період. Також відповідач погоджується, що ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Вказує, що за 2018 рік перерахунок ним не проводився, зважаючи на проблеми місцевого бюджету і саме з цієї ж причини не подає зустрічного позову до позивача.
Довідково зазначив, що середньозважений тариф на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, її транспортування та постачання по Житомирській області у 2018 році становив: на 1-й квартал - 1500,90 грн.; 2-й квартал - 1577,20 грн.; 4-й квартал - 1580,71 грн.
Вважає, що при застосуванні ст.20 Закону України "Про теплопостачання", у 2018 році ТОВ "Енергія Тепла" мало застосовувати тарифи на рівні 1350,81 - 1422,64 грн./Гкал, а не 1230,71 грн./Гкал.
Зауважив, що позивач не додав до позовної заяви відповідь ТОВ з детальними розрахунками, та документи (середньозважені тарифи), на яких повинні ґрунтуватися розрахунки. Більш того, позивач не повідомив суд про те, що ще у червні 2020, на запит заступника міського голови, Товариством було надано детальний розрахунок економічно обґрунтованого тарифу на теплову енергію, яка виробляється котельнями, що обслуговують споживача.
За вказаного, відповідач вважає, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження розрахунку існуючої, на його думку, переплати.
Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповіді на відзив (а.с. 63-64), позивач зауважив, що відповідно до ЗУ "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 % середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу для потреб відповідної категорії споживачів, а відповідно до розрахунку відповідача, борг управління розраховано із зазначенням середньо зваженого тарифу із врахуванням транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідач, у запереченнях на відповідь на відзив (а.с. 94), пояснив, що ТОВ "Енергія тепла" користується котельнею та мережами на підставі Договору спільної діяльності від 19.09.2014, укладеного з територіальною громадою м. Малина в особі Малинської міської ради в рамках державно-приватного партнерства, згідно якого товариству передані в т.ч. теплові мережі від котельні до споживача, які потребують постійного обслуговування та ремонту. Зауважив, що ТОВ "Енергія тепла" має ліцензії на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Вважає, що правовідносини сторін, в першу чергу, регулюються ЗУ "Про державно-приватне партнерство".
У відповіді на заперечення на відзив (а.с. 116-118) позивач зауважив, що в рамках державно-приватного партнерства відповідачу передавалося приміщення котельні, а не теплові мережі.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до Розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 16.01.2018 №14 (а.с. 109), відповідачу надано дозвіл на переоформлення на безстрокову ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії та на отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами.
Матеріали справи містять підписаний сторонами Договір №4 від 16.01.2018 про закупівлю послуг за державні кошти (діяв до 31.12.2019) а.с. 7-9)) та №22 від 23.01.2020 про надання послуги з постачання теплової енергії (строк дії з 01.01.2020 до 31.12.2020 (а.с. 10-22)), згідно яких відповідач зобов'язався надати позивачу послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення відповідної якості, а споживач зобов'язався оплатити дані послуги в порядку передбаченому Договором.
Відповідно до п. 4.1. Договору №4, розрахунки проводяться шляхом:
- оплати замовником після пред'явлення учасником акту приймання-передачі наданих послуг;
- оплати послуг за діючими на день оплати тарифами, затвердженими рішенням виконавчого комітету Малинської міської ради.
Відповідно до п. 41 Договору №22, споживач вносить плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи із розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги.
Згідно п. 42 Договору №22, ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії...У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену комунальну послугу, виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору, новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію з внесенням сторонами додаткових змін до цього договору.
Тобто, укладеними Договорами сторони погодили, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, що спростовує твердження позивача в цій частині.
Зважаючи, що згідно позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 340376,10грн як різницю між сплаченою сумою по оплаті послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення (за період з квітня 2019 по березень 2020), суд враховує таке.
Відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-IV (далі - ЗУ "2633-IV (в редакції станом на квітень 2019 рік), укладеними між сторонами Договорами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст.13 Закону України "Про теплопостачання", до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством; перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб'єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал.
Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ч. 1 ст. 20).
Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими (ч. 2 ст. 20).
Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством (ч. 3 ст. 20).
Тарифи на теплову енергію для суб'єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб'єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб'єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів (ч. 4 ст. 20).
Тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб'єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб'єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб'єкта господарювання встановлених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів тарифи на транспортування та постачання теплової енергії визначаються на рівні середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії (ч. 5 ст. 20).
Розрахунок середньозважених тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, здійснюється за адміністративно-територіальними одиницями (Автономною Республікою Крим, областями, містами Києвом чи Севастополем) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 20).
Розрахунок середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, як середньозважених для всієї території України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 20).
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органи місцевого самоврядування щокварталу, до 10 числа останнього місяця кожного кварталу, надають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, інформацію, необхідну для розрахунку середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифів на транспортування та постачання теплової енергії (ч. 8 ст. 20).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, щокварталу, до 25 числа останнього місяця кожного кварталу, розраховує та оприлюднює середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифи на транспортування та постачання теплової енергії (ч. 9 ст. 20).
Середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифи на транспортування та постачання теплової енергії, опубліковані на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, станом на 25 число останнього місяця кожного кварталу, використовуються суб'єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для розрахунку тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії на наступний квартал (ч. 10 ст. 20).
Для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб'єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті (ч. 11 ст. 20).
Якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті, або не надає вмотивовану відмову у його встановленні, вважається, що суб'єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб'єктом господарювання відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті та поданий у заяві. Копія заяви (опису документів) з відміткою про дату їх надходження є підтвердженням подання уповноваженому органу заяви та розрахунків розміру тарифу (ч. 12 ст. 20).
Тариф на теплову енергію для споживача визначається як с у м а тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ч. 13 ст. 20).
Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб'єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи (ч. 14 ст. 20).
Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається (ч. 15 ст. 20).
Спори щодо формування та встановлення тарифів на теплову енергію вирішуються в судовому порядку (ч. 19 ст.20).
Тобто, з вищенаведеного вбачається, що зазначені позивачем правові норми стосуються договірних відносин між сторонами саме на стадії формування та встановлення тарифів на теплову енергію.
Натомість, матеріали справи містять підписані сторонами Акти прийому-передачі теплової енергії від 22.01.2019, 19.02.2019, 21.03.2019, 22.04.2019, 22.11.2019, 10.12.2019, 04.02.2020, 02.03.2020, 01.04.2020.
Оскільки зазначені Акти підписані відповідачем без зауважень, вказане, на думку суду, свідчить про узгодження сторонами вартості поставленої теплової енергії. Крім того, як зазначив позивач та не заперечувалося відповідачем, розрахунки, згідно підписаних сторонами актів проведено у повному обсязі, що підтверджує відсутність між сторонами не врегульованих питань щодо вартості послуг на час проведення їх оплати.
При цьому, ні укладеними сторонами договорами, ні приписами законодавства, що регулює спірні відносини, не передбачено обов'язку відповідача сплачувати заявлену позивачем різницю із сплаченої суми по оплаті послуг з постачання теплової енергії.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем на доведено здійснення ним зайвих витрат по оплаті послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення в сумі 240376,10грн, тому у задоволені позову слід відмовити.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання Виконавчого комітету Малинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія тепла" відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 18.02.21
Суддя Вельмакіна Т.М.
1- до справи;
2,3 - сторонам (рек. з пов.).