61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
17.02.2021 Справа № 905/1775/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая”, м.Вугледар, Донецька область
до відповідача: Державного підприємства “Держвуглепостач” м.Київ в особі Відокремленого підрозділу “Управління з контролю якості та збагачення вугілля”, м.Вуглерад, Донецька область
про скасування актів та стягнення 2 335 442,98грн.
Представники сторін:
від позивача (в режимі відеоконференції): Карабань Л.О.
від відповідача: не з'явився
Суть справи:
Позивач, Державне підприємство “Шахта ім. М.С. Сургая”, м.Вугледар, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до відповідача Державного підприємства “Держвуглепостач” м.Київ в особі Відокремленого підрозділу “Управління з контролю якості та збагачення вугілля”, м.Вуглерад, Донецька область про скасування актів відбору проб з представником постачальника №442 від 20.02.2020, №444 від 20.02.2020, №449 від 23.02.2020 та стягнення матеріальної шкоди в розмірі 2 335 442,98грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на недотримання відповідачем ДСТУ 4096-2002 "Методи відбору та підготовки проб до лабораторних випробувань" під час виконання договору про надання послуг №89/03 від 06.03.2020.
Ухвалою від 27.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.11.2020.
Ухвалою від 24.11.2020 відкладено підготовче засідання на 15.12.2020.
Ухвалою від 15.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 20.01.2021.
Ухвалою від 20.01.2021 за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначений на 17.02.2021.
У судове засідання 17.02.2021 з'явився представник позивача (в режимі відеоконференції), яка підтримала позовні вимоги, викладені у позові, та наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідача у судове засідання 17.02.2021 не з'явився. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
У зв'язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2021 рік та відсутність знаків поштової оплати, на виконання розпорядження Господарського суду Донецької області від 21.01.2021 №3-р "Про призупинення прийняття документів для відправки за межі суду", з метою забезпечення процесуальних прав сторін на участь у засіданні суду сторони були повідомлені про місце, час та дату судового засідання шляхом направлення копії ухвали суду від 20.01.2021 на їх електронні адреси, вказані у позовній заяві, а також шляхом офіційного оприлюднення оголошення у справі на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судової влади України» в мережі Інтернет.
Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Про наявність доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу по суті, суду не повідомлялося.
Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд
12.07.2019 між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (покупець) та Державним підприємством «Шахта ім. М.С. Сургая» (постачальник) було укладено договір поставки вугілля №111/32.
Згідно п.1.1. договору постачальник поставить (передасть) у власність покупця, а покупець прийме і оплатить вугільну продукцію на зазначених у договорі умовах.
Приймання вугілля за договором здійснюється спільно вантажоотримувачем і уповноваженими представниками постачальника в місці надходження - на території і на обладнанні вантажоотримувача (пункт 3.1. договору).
Результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання умов договору, відображаються в Актах звіряння кількості і якості та Актах приймання-передачі вугілля (пункт 3.6. договору).
Згідно п.6.3. договору, якщо фактичні якісні показники вугілля відрізняються від встановлених в п.5.1 договору базових показників, ціна 1 тони вугілля визначається з врахуванням знижок за кожен відсоток відхилення від базових показників.
Пунктами 6.3.1, 6.3.2 договору визначені відсотки знижки за показниками зольності та вологості.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє по 31.12.2020р., а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 10.1. договору в редакції додаткової угоди від 12.02.2020р.).
Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
06.03.2020 між Державним підприємством «Держвуглепостач», як виконавцем послуг (відповідач) та Державним підприємством «Шахта ім. М.С. Сургая» як замовником послуг (позивач), укладено договір про надання послуг №89/03 (далі - договір), згідно з пунктом 1.1. якого виконавець на умовах, передбачених дійсним договором, зобов'язується надати послуги з контролю визначення якості та кількості вугільної продукції замовника у відповідності до діючих нормативних актів, що регулюють питання приймання вугільної продукції за кодом ДК021:2015:71610000-7 «Послуги з випробувань та аналізу складу і чистоти».
Відповідно до пункту 1.2. договору, замовник зобов'язується прийняти надані послуги відповідно до умов цього договору і сплати їх в об'ємі і в терміни, погоджені сторонами.
Згідно з підпунктом 2.1.2. пункту 2.1 договору виконавець зобов'язаний керуватися вимогами наступних нормативних документів, в тому числі: ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Метод відбору та підготовки про до лабораторних випробувань»; ДСТУ 7493:2013 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит і вугільні брикети. Правила приймання за якістю».
Прийом-передача наданих послуг здійснюється згідно акту прийому-передачі наданих послуг (пункт 3.1. договору).
У разі, якщо замовник впродовж 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання не підпише акт прийому-передачі наданих послуг і не надасть при цьому письмових претензій до якості наданих послуг, виконаних виконавцем за умовами цього договору, такий акт прийому-передачі наданих послуг вважається автоматично підписаним і приймається до розрахунку між сторонами (пункт 3.5. договору).
За умовами пункту 5.2. договору, виконавець несе відповідальність за якість та своєчасність наданих послуг, достовірність їх результатів, їх відповідність чинним нормативним документам і своєчасність надання послуг за даною угодою згідно зі статтею 231 ГК України.
Термін дії договору встановлюється з дати укладання і діє до 31.12.2020 включно, однак у будь-якому випадку до виконання сторонами усіх зобов'язань. Відповідно до ст.631 ЦК України сторони домовились, що умови дійсного договору застосовуються до відносин які виникли між сторонами з 15.02.2020р. (пункт 8.1. договору).
Договір підписаний представниками сторін, підписи скріплені печатками підприємств.
14.02.2020, 16.02.2020 та 18.02.2020 на адресу вантажоотримувача - Вуглегірської ТЕС, були відвантажені вагони з вугіллям.
При прийманні вугілля на Вуглегірській ТЕС за результатами спільного з представником постачальника відбору проб та проведених аналізів проб твердого палива, встановлений факт поставки вугілля від вантажовідправника, якість якого перевищила якісні показники, вказані в договорі, на підтвердження чого складені відповідні акти відбору проб з представником постачальника №442 та №444 від 20.02.2020, №449 від 23.02.2020, протоколи №442, №444, №449 аналізу проби твердого палива.
14.05.2020 постачальником ДП «Шахта ім. М.С. Сургая», вантажоотримувачем Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго» та покупцем ПАТ «Центренерго» складені та підписані акти №6, №7 від 14.05.2020 приймання-передачі партії вугільної продукції за договором постачання №111/32 від 12.07.2019.
Також 14.05.2020 між представниками Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго» та ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» складені та підписані акти №6, №7 від 14.05.2020 звіряння по кількості та якості.
Відбір проб твердого палива та виконання проведених аналізів проб здійснений за участю Відокремленого підрозділу «Управління з контролю якості та збагачення вугілля» Державного підприємства «Держвуглепостач» на підставі укладеного 06.03.2020 між ним, як виконавцем послуг (відповідач) та Державним підприємством «Шахта ім. М.С. Сургая» як замовником послуг (позивач), договору про надання послуг №89/03.
На виконання договору №89/03 від 06.03.2020 виконавець надав послуги з контролю визначення якості та кількості вугільної продукції, що постачається, зокрема, на ТЕС Вуглегірська, а замовник прийняв такі послуги, про що складені та підписані обома представниками сторін договору акти надання послуг №69 від 06.03.2020, №106 та №113 від 22.06.2020. Згідно наданих актів замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
При цьому, за твердженнями позивача акти відбору проб з представником постачальника №442, №444 від 20.02.2020 та №449 від 23.02.2020 оформлені з порушеннями, а саме:
- №442 від 20.02.2020, посвідчення якості №2 в обсязі 536,0т. кількість точкових проб - 16 шт.,
- №444 від 20.02.2020 посвідчення якості №5 в обсязі 938,8т. кількість точкових проб - 28шт., що є порушення ДСТУ 4096 - 2002 п.п.4.5. (табл.2) де кількість точкових проб незбагаченого палива від 500 тон до 1000 тон повинно відбиратися в об'єднану пробу не менше 32 точкових проб.
В протоколі №444 «Аналізу проби твердого палива» посвідчення якості №5 в обсязі 938,8т. та в протоколі №449 «Аналізу проби твердого палива» посвідчення якості №9 в обсязі 266,7т не обґрунтовано представник ДП «Держвуглепостач» М.В. Федосєєва не поставила свій підпис та не надала пояснення.
Позивач зазначає, що листом №01-27/20 від 28.02.2020 ДП «Держвуглепостач» звертався до ПАТ «Центренерго», з проханням здійснити приймання вугілля у партіях за посвідченнями №2, №5 та №9 за даними вантажовідправника. У вказаному листі зазначено про те, що на час перевірки зольність добутого вугілля склала 33,%. Згідно відомості про якість видобутого вугілля і джерел його засмічення породою, зольність видобутого вугілля за січень 2020 року склала 31,6%, при встановленій нормі зольності вугілля - 33,4%. Таким чином, з липня 2019р. по лютий 2020р. якість (зольність) вугілля, яке видобуває ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» є сталою. Розбіжність якісних показників (за зольністю) відправника та отримувача - Вуглегірська ТЕС можливе пояснити лише різницею у відборі проб - на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» здійснюється механізований відбір проб, на Вуглегірській ТЕС відбір проб здійснюється ручним способом, що унеможливлює не упереджений відбір, який призводить до штучного завищення зольності вугілля, що в свою чергу призводить до збитків у ДП «Шахта ім. М.С. Сургая». В акті відбору проб з представником постачальника №444 від 20.02.2020, посвідчення якості №5 в обсязі 938,8т. кількість точкових проб - 28 шт., що є порушенням ДСТУ 4096-2002 п.п.4.5 (табл.№2) де кількість точкових проб не менше 32 точкових проб, а також п.п.6.2, паливо беруть без вибору, включаючи в точкову пробу вугілля, зростки, породу у 2-3 прийоми, забезпечивши необхідну масу точкової проби пристосуванням для відбору проб вручну (додаток А). Таким чином, не дотримання ДСТУ 4096-2002 «Методи відбору та підготовки проб до лабораторних випробувань», призводить до штучного завищення зольності вугілля, що в свою чергу призводить до збитків у ДП «Шахта ім. М.С. Сургая».
Разом з тим, позивач вказує про отримання листа ДП «Держвуглепостач» №01-46/20 від 08.05.2020, який за своїм змістом суперечить вищевказаному листу ДП «Держвуглепостач» №01-27/20 від 28.02.2020 адресованому ПАТ «Центренерго», оскільки у листі №01-46/20 від 08.05.2020 зазначено про те, що в акті відбору проб за лютий 2020 року від партій ПЯ №2,5 було помилково вказано невірну кількість точкових проб відібраних від зазначених партій (меншу ніж вимагає ДСТУ 4096-2002), фактично було відібрано точкових проб не менше ніж вимагає ДСУ 4096-2002.
Таким чином, на переконання позивача, не неналежне виконання ДП «Держвуглепостач» умов договору про надання послуг в частині дотримання ДСТУ 4096-2002 «Методи відбору та підготовки проб до лабораторних випробувань», призвело до штучного завищення зольності вугілля, та в свою чергу виникнення збитків оскільки дані показники якості були прийняті до розрахунку та включені до Актів звіряння по кількості та якості №6, №7 від 14.05.2020.
Внаслідок перерахунку вартості відвантаженого вугілля ПАТ «Центренерго» за показниками якості та кількості сума за актами приймання-передачі партії вугільної продукції №6, №7 від 14.05.2020 склала 603918,65грн., що зменшило вартість поставленого вугілля на 2 353 760,19грн.
Листом №590 від 13.05.2020 позивач звертався до відповідача з вимогою компенсувати понесені збитки за договором поставки вугілля №111/32 від 12.07.2019.
В свою чергу відповідач листом №01/63/20 від 21.05.2020 пропонував позивачу надати оригінали актів відбору проб від 20.02.2020 для внесення в них за погодженням з представниками Вуглегірською ТЕС ПАТ «Центренерго» уточнюючих записів з приводу кількості відібраних точкових проб.
Претензією №697 від 05.06.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату грошових коштів за вчинену матеріальну шкоду.
Вказана претензія залишена ДП «Держвуглепостач» без задоволення з огляду на її безпідставність, про що зазначено у листі відповіді №01-101/20 від 17.07.2020.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою до ДП «Держвуглепостач» (з урахуванням заяви від 23.10.2020) про скасування актів відбору проб з представником постачальника №442 від 20.02.2020, №444 від 20.02.2020, №449 від 23.02.2020 та стягнення матеріальної шкоди 2 335 442,98грн.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:
Частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (частина 1 статті 629 ЦК України).
Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або виконують дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання.
Судом встановлено, що згідно з пунктами 1.1, 2.1. договору про надання послуг №89/03 від 06.03.2020 виконавець зобов'язується надати послуги з контролю визначення якості та кількості вугільної продукції замовника у відповідності до діючих нормативних актів, що регулюють питання приймання вугільної продукції за кодом ДК021:2015:71610000-7 «Послуги з випробувань та аналізу складу і чистоти». Виконавець зобов'язаний керуватися вимогами наступних нормативних документів, в тому числі: ДСТУ 4096/2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Метод відбору та підготовки проб до лабораторних випробувань»; ДСТУ 7493:2013 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит і вугільні брикети. Правила приймання за якістю».
В матеріалах справи наявні акти надання послуг №69 від 06.03.2020, №106 та №113 від 22.06.2020, де зафіксовано відсутність претензій до виконавця послуг.
Згідно вказаних актів послуги з контролю визначення якості та кількості вугільної продукції надавались на виконання умов договору №89/03 від 06.03.2020.
Як свідчать матеріали справи при прийнятті наданих відповідачем послуг з контролю визначення якості та кількості вугільної продукції позивачем зауважень про невідповідність якості наданих відповідачем послуг не висловлено.
У судовому засідання представник позивача, яка приймає участь в режимі відеоконференції, зазначила, що додані до позовної заяви акти надання послуг №69 від 06.03.2020, №106 та №113 від 22.06.2020 складені не у спірних правовідносинах з виконаних виконавцем послуг з контролю визначення якості та кількості вугільної продукції, що була поставлена на адресу вантажоотримувача - Вуглегірської ТЕС 14.02.2020, 16.02.2020 та 18.02.2020 та відносно якої було здійснено відбір проб і проведений аналіз, про що складені акти відбору проб з представником постачальника №442 та №444 від 20.02.2020, №449 від 23.02.2020 і протоколи №442, №444, №449 аналізу проби твердого палива.
Суд зауважує, що зі змісту актів надання послуг №69 від 06.03.2020, №106 та №113 від 22.06.2020 не вбачається, що вони складені не на виконання позивачем послуг з контролю визначення якості та кількості вугільної продукції, що була поставлена на адресу вантажоотримувача - Вуглегірської ТЕС 14.02.2020, 16.02.2020 та 18.02.2020 та відносно якої було здійснено відбір проб і проведений аналіз, про що складені акти відбору проб №442 та №444 від 20.02.2020, №449 від 23.02.2020 і протоколи №442, №444, №449 аналізу проби твердого палива.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час приймання вугілля, що надійшло на адресу вантажоотримувача - Вуглегірської ТЕС 14.02.2020, 16.02.2020 та 18.02.2020 було порушено вимоги ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Метод відбору та підготовки про до лабораторних випробувань».
Судом встановлено, що в актах відбору проб №442 від 20.02.2020, посвідчення якості №2 в обсязі 536,0т. кількість точкових проб - 16 шт.; №444 від 20.02.2020 посвідчення якості №5 в обсязі 938,8т. кількість точкових проб - 28шт., що не відповідає вимогам ДСТУ 4096 - 2002 п.п.4.5. (табл.2) де кількість точкових проб незбагаченого палива від 500 тон до 1000 тон повинно відбиратися в об'єднану пробу не менше 32 точкових проб.
Доказів внесення змін до вказаних актів та/або складання додаткових актів до спірних актів суду не надано, а наявні в матеріалах справи пояснення представників Вуглегірської ТЕС та листи відповідача не спростовують зазначені в актах дані.
Також, вбачається, що протокол №444 «Аналізу проби твердого палива» посвідчення якості №5 в обсязі 938,8т. та протокол №449 «Аналізу проби твердого палива» посвідчення якості №9 в обсязі 266,7т не містить підпису представника ДП «Держвуглепостач». Жодних пояснень або заперечень представника ДП «Держвуглепостач» з цього приводу матеріали справи не містять.
Крім того, з матеріалів справи вбачається порушення відповідачем ДСТУ 7493:2013 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит і вугільні брикети. Правила приймання за якістю», а саме п.7.5 яким визначено, що постачальник і споживач у термін до 24 години з моменту відбирання контрольної проби мають повідомити щодо одержання ними результатів.
Доказів повідомлення відповідачем постачальника - позивача про відбирання проб та наявність розбіжностей якісних показників вугілля, що було поставлено на Вуглегірську ТЕС 14.02.2020, 16.02.2020 та 18.02.2020 матеріали справи не містять, як і не містять доказів проведення лабораторних аналізів та їх результатів.
Таким чином, такі дії відповідача позбавили позивача можливості здійснити лабораторний аналіз контрольної проби, а в подальшому і лабораторний аналіз арбітражної проби, яка була знищена за закінченням терміну зберігання визначеного ДСТУ 7493:2013.
З наведених підстав, суд приходить до висновку, про неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг №89/03 від 06.03.2020р.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У відповідності до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
В свою чергу згідно з положеннями статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Тобто, обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків (шкоди), противоправна поведінка заподіювача збитків (шкоди), причинний зв'язок між збитками (шкодою) та протиправною поведінкою заподіювача та вина.
Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
При цьому, позивач в підтвердження факту понесення збитків (шкоди) посилається на розрахунок матеріальних збитків та підписані між ПАТ «Центренерго», Вуглегірською ТЕЦ та ДП “Шахта ім. М.С. Сургая” акти звіряння по кількості та якості №6 та №7 від 14.05.2020р. та акти приймання партії вугільної продукції №6 та №7 від 14.05.2020р.
Проте, вказані докази не приймаються судом в якості належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків, оскільки вказані докази лише підтверджують факт приймання передачі вугілля та здійснення звірки по кількості та якості між сторонами договору поставки вугілля №111/32 від 12.07.2019р. Розрахунок матеріальних збитків також не підтверджує факт понесення цих збитків.
Також, суд звертає увагу, що акти звіряння по кількості та якості №6 та №7 від 14.05.2020р. та акти приймання партії вугільної продукції №6 та №7 від 14.05.2020р. підписані директором ДП “Шахта ім. М.С. Сургая” без жодних зауважень та заперечень, що підтверджує факт погодження ДП “Шахта ім. М.С. Сургая” з зазначеними у вказаних актах даними.
Інших належних доказів в підтвердження факту понесення позивачем збитків в заявленому до стягнення розмірі суду не надано.
Щодо позовних вимог про скасування актів відбору проб з представником постачальника №442 від 20.02.2020, №444 від 20.02.2020, №449 від 23.02.2020 суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1. визнання права; 2. визнання правочину недійсним; 3. припинення дії, яка порушує право; 4. відновлення становища, яке існувало до порушення; 5. примусове виконання обов'язку в натурі; 6. зміна правовідношення; 7. припинення правовідношення; 8. відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9. відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10. визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
- визнання наявності або відсутності прав;
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов'язку в натурі;
- відшкодування збитків;
- застосування штрафних санкцій;
- застосування оперативно-господарських санкцій;
- застосування адміністративно-господарських санкцій;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
- іншими способами, передбаченими законом.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Суд зазначає, що предметом позову може бути певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, під якими слід розуміти заходи, прямо передбачені з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення.
В той же час, предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, скасування актів відбору проб, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність певних юридичних фактів, які входять до підстав позову.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про скасування актів відбору проб не відповідають матеріально-правовим способам захисту, які передбачені статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, а також їх задоволення не призведе до поновлення порушеного права позивача.
Заяви або клопотання про зміну предмету позову в порядку статті 46 ГПК України позивачем до суду не надано.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Таким чином, суди не повинні ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі, але не зобов'язані надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 123, 129, 231, 236-238, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позовних вимог Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая”, м.Вугледар, Донецька область до відповідача Державного підприємства “Держвуглепостач” м.Київ в особі Відокремленого підрозділу “Управління з контролю якості та збагачення вугілля”, м.Вуглерад, Донецька область про скасування актів відбору проб з представником постачальника №442 від 20.02.2020, №444 від 20.02.2020, №449 від 23.02.2020 та стягнення матеріальної шкоди в розмірі 2 335 442,98грн., відмовити.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.
У судовому засіданні 17.02.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2021.
Суддя М.О. Лейба