вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.02.2021м. ДніпроСправа № 904/6708/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя
до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення 11 408,14 грн
Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 11 408,14 грн у порядку відшкодування вартості нестачі вантажу.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані нестачею вантажу у вагоні № 64447337, прийнятого до перевезення за залізничною накладною № 47164751.
Правовою підставою позову позивач зазначає, серед іншого, статті 110, 113, 114 Статуту залізниць України.
У відзиві на позов, що надійшов до суду 19.01.2021, відповідач позов не визнає, просить у його задоволенні відмовити з наступних підстав.
Відповідач стверджує, що у комерційному акті не зазначено ознак порушень захисного маркування, які б свідчили про вину перевізника та могли бути підставою для відповідальності перевізника за незбереження вантажу.
Відповідач стверджує, що позивач має довести вину перевізника. Залізниця не зобов'язана перевіряти масу всіх вантажів, які прийняті нею до перевезення. Залізниця прийняла до перевезення вантаж, доставила та видала його одержувачу масою та у стані, в якому він був переданий їй до перевезення.
Провадження у справі відкрито ухвалою господарського суду від 21.12.2020.
Враховуючи приписи частини тринадцятої статті 8, статті 12, частини першої статті 247 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги малозначний характер справи та незначну складність, її розгляд судом вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд
Між Акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів” (далі - покупець, позивач) та Приватним акціонерним товариством “Дніпровський металургійний завод” (далі - постачальник) укладено договір поставки № 787 від 09.12.2019 (далі - договір), відповідно до пунктів 1.1, 5.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити на умовах цього договору продукцію коксохімічного виробництва.
Згідно зі специфікацією № 10 від 01.10.2020 (далі - специфікація) до цього договору сторони узгодили поставку горішку коксового 10-25 мм, марки ГК-1, ГК-2, ГК-3 10-25 мм, у кількості 1320 т (+/-10%) за ціною 5 945,21 грн за тонну у сухій вазі (без ПДВ) на загальну орієнтовану суму 9 417 212,64 грн (з ПДВ).
Оплата зазначеного вугілля здійснена позивачем на підставі рахунка-фактури Приватного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний завод” №ДМЗ00008797 від 19.10.2020 за ціною 5 956,63 грн (без ПДВ) за 1 тонну, що підтверджується платіжним дорученням № 357307 від 17.11.2020 (а.с. 45, 46).
На виконання умов договору та в межах специфікації на адресу позивача зі станції відправлення Горяіново Придніпровської залізниці до станції призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці за залізничною накладною № 47164751 було прийнято до перевезення вагон № 64447337 вантажопідйомністю 70,0 т з горішком коксовим. Відправник - Приватне акціонернетовариство “Дніпровський металургійний завод”.
На станцію призначення вагон із вантажем прибув 19.10.2020 поїздом № 2469 з наступною видачею вантажу одержувачу зі складанням комерційного акта № 460005/1352 від 21.10.2020.
У комерційному акті зафіксовано, що на підставі актів загальної форми № 45841 від 19.10.2020 станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці комісією у складі приймальник поїздів ОСОБА_1 , прийомоздавальника заводу ОСОБА_2 , у присутності слідчого ВП Дмитрієвої О.К., заступника начальника станції Тетері О.М. було проведене зважування вагона на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача № 0120, держповірка - 03.09.2020.
За документом значиться: тара 23700/24400 кг, нетто 52050 кг. Навантаження насипом вище рівня бортів, шапкою 10 см. Фактично виявилося: брутто 73560 кг, тара з документа 24400 кг, нетто 49160 кг, що менше документа на 2890 кг. У комерційному відношенні навантаження у вагоні нижче рівня бортів 10 см, шапкоподібне. Вантаж маркований 2 поздовжніми смугами, що відповідає перевізному документу. Маркування порушено. Виїмки над 1-4 люками 400х280х40 см, над 4-7 люками 500х280х40 см. Відсутній вантаж у вагоні поміститися міг. У технічному відношенні вагон справний, бездверний, люки зачинені, просипу вантажу нема. При повторному зважуванні дані не змінилися.
Причиною спору є нестача вантажу у вагоні, відповідальність за яку позивач покладає на відповідача за незбереження вантажу під час перевезення.
Предметом доказування у справі є обставини, пов'язані з виконанням/невиконанням відповідачем зобов'язань щодо перевезення вантажу.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини третьої статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, а тому мають регулюватися також Статутом залізниць України (далі - Статут), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (із змін. і доп.) та визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.
Згідно зі статтею 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Зазначені в комерційному акті № 460005/1352 від 21.10.2020 відомості свідчать про незбереження вантажу під час перевезення.
З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що вагон з вантажем був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень до відправника, вантаж прибув у технічно справному вагоні, враховуючи дані, наведені в комерційному акті щодо порушення маркування та цілісності вантажу, відповідальність за його збереження з часу прийняття до перевезення й до моменту видачі одержувачу покладається на залізницю.
Відповідно до статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу. Зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, - при перевезенні вантажів у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, - для мінерального палива.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту).
Вартість нестачі вантажу визначена позивачем у сумі 11 408,14 грн (з ПДВ) з урахуванням нестачі вантажу у кількості 2890 кг, природної втрати ваги 2% - 1041 кг (52050 х 2% = 1041), відповідальної нестачі вантажу - 1849 кг (2890 - 1041 = 1849) та вартості спірного вантажу у сумі 5956,63 грн (без ПДВ) за 1 тонну.
За результатом перевірки здійсненого розрахунку правові підстави для зменшення визначеної позивачем до стягнення суми вартості нестачі вантажу відсутні.
Заперечення відповідача проти позову не відповідають обставинам справи й спростовуються викладеним.
За таких обставин позовні вимоги є законними й обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судовий збір у сумі 2102,00 грн покладається на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 11 408,14 грн задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40081237; місцезнаходження: 49602, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (ідентифікаційний код 00186542; місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11) збитки у сумі 11 408,14 грн, судовий збір у сумі 2 102,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI “Перехідні положення” цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 19.02.2021.
Суддя І.І. Колісник