вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.02.2021м. ДніпроСправа № 904/6999/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.
за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"
до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА"
про стягнення 30114992,80грн., з яких 22145949,47грн. основної заборгованості; 4482582,37грн. пені; 1100387,47грн. трьох процентів річних; 948087,94грн. інфляційних втрат; 1437985,55грн. збитків (договір №3493/18-КП-5/ПТ від 05.10.2018 постачання природного газу)
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 30114992,80грн., з яких 22145949,47грн. основної заборгованості; 4482582,37грн. пені; 1100387,47грн. трьох процентів річних; 948087,94грн. інфляційних втрат; 1437985,55грн. збитків (договір №3493/18-КП-5/ПТ від 05.10.2018 постачання природного газу).
Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6999/20 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2020.
Ухвалою від 04.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 21.01.2021.
14.01.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від 11.01.2021 за вих.№б/н у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Ухвалою від 21.01.2021 відзив від 11.01.2021 за вих.№б/н з доданими до нього документами прийнято до розгляду.
18.01.2021 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла відповідь на відзив від 16.01.2021 за вих.№39/5-270-21 у якій позовні вимоги підтримано в повному обсязі, а заперечення відповідача визнано безпідставними. Ухвалою від 21.01.2021 відповідь на відзив від 16.01.2021 за вих.№39/5-270-21 з доданими до неї документами прийнято до розгляду.
18.01.2021 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 16.01.2021 за вих.№39/5-279-21 про проведення судового засідання без участі уповноваженого представника позивача у якому просить суд провести судове засідання, призначене на 21.01.2021, без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти закриття підготовчого провадження і переходу до розгляду справи по суті. Ухвалою від 21.01.2021 клопотання позивача від 16.01.2021 за вих.№39/5-279-21 про проведення судового засідання без участі уповноваженого представника позивача задоволено.
19.01.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов лист від 19.01.2021 за вих.№б/н у якому просить суд закрити підготовче провадження без участі представника відповідача та призначити справу до розгляду по суті. Ухвалою від 21.01.2021 заяву відповідача від 19.01.2021 за вих.№б/н про проведення судового засідання без участі уповноваженого представника та про закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті задоволено.
Ухвалою від 21.01.2021 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті на 11.02.2021.
22.01.2021 (електронною поштою) через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява від б/д за вих.№б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою від 27.01.2021 у задоволенні заяви позивача від б/д за вих.№б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.
10.02.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 04.02.2021 за вих.№б/н у якому просить суд відкласти розгляд справи через неможливість представника відповідача прийняти участь у судовому засіданні.
11.02.2021 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання у якому просить суд здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін.
ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Аналізуючи фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що неучасть представників позивача та відповідача у судовому засіданні не перешкоджає провадженню у справі. Крім цього, господарський суд наголошує, що явка в судове засідання повноважних представників учасників справи визнана НЕ обов'язковою, а неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає провадженню у справі.
В судове засідання, яке відбулося 11.02.2021, учасники процесу не забезпечили явку представників.
Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
В судовому засіданні, яке відбулося 11.02.2021, здійснено розгляд справи по суті.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні, яке відбулося 11.02.2021, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, складено вступну та резолютивну частину рішення.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
05.10.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір №3493/18-КП-5/ПТ постачання природного газу (далі - договір).
Позивач вказав, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» перейменовано в АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року природний газ на загальну суму 25981349,85грн., що підтверджується актами приймання-передачі.
Позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково та не виконав зобов'язання у строк визначений договором, чим порушив взяті на себе зобов'язання закріплені пунктом 6.1 договору.
В результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачу:
- пеню за загальний період прострочення з 27.12.2018 по 30.09.2020 на загальну суму 4482582,37грн.;
- три проценти річних за загальний період прострочення з 27.12.2018 по 30.09.2020 на загальну суму 1100387,47грн.;
- інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2019 року по вересень 2020 року на загальну суму 948087,94грн.
Відповідно до пункту 2.1 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №6 від 20.03.2019 постачальник передає споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 266,00тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у березні 2019 року в обсязі 615,767тис.куб.м.
Таким чином, відповідач у березні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі більшому на 349,767тис.куб.м (на 131,49%) ніж було узгоджено сторонами відповідно до пункту 2.1 договору.
16.05.2019 позивачем на адресу відповідача відправлено Акт-претензію за вих..№26-1287-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі пунктів 3.13, 5.7 договору та пункту 1 Розділу IV Правил у розмірі 1308585,03грн. за різницю між замовленим у березні 2019 року та фактичним обсягом використаного відповідачем у березні 2019 року природного газу.
Листом від 18.06.2019 №1966/12 відповідач повідомив про відмову здійснювати оплату за вищезазначеним актом-претензією.
Крім цього, відповідно до того ж пункту 2.1 договору, у редакції Додаткової угоди №6 від 20.03.2019 постачальник передає споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу у кількості 23,0тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 30.04.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у квітні 2019 року в обсязі 57,587тис.куб.м.
Таким чином, відповідач у квітні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі більшому на 34,587тис.куб.м (на 150,38%) ніж було узгоджено сторонами відповідно до пункту 2.1 договору.
13.06.2019 позивачем на адресу відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№26-2243-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі пунктів 3.13, 5.7 договору та пункту 1 Розділу IV Правил у розмірі 129400,52грн. за різницю між замовленим у квітні 2019 року та фактичним обсягом використаного відповідачем у квітні 2019 року природного газу.
Листом від 11.07.2019 №2195/12 відповідач повідомив про відмову здійснювати оплату за вищезазначеним актом-претензією.
Таким чином, загальний розмір збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем пункту 2.1 договору, розрахований на підставі пункту 3.13 та пункту 5.7 договору і пункту 1 Розділу VI Правил, складає 1437985,55грн.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Позовні вимоги частково не визнає посилаючись на таке.
Щодо стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Позивач посилається на положення пункту 15 Розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким закріплено, що тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнити від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газ пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності.
Щодо стягнення збитків.
Відповідач просить суд звернути увагу на норми матеріального права вказані позивачем в якості обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме пункт 1 розділ 6, пункт 10 розділ 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 в редакції, яка діяла до моменту звернення відповідача до адміністративного суду з позовом про визнання їх незаконними та скасувати.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2020 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020 по справі №640/12090/19 встановлено факт, що з 12.10.2019 положення пункту 1 розділу VI пункт 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015, №2496 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827 та відповідно пункту 10 розділу ІІ Правил не підлягають застосуванню до відповідача, оскільки не є для нього юридичною значимими.
Крім цього, відповідач просить суд застосувати вимоги статті 58 Конституції України, якою встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи та звернути увагу на застосування позивачем до спірних правовідносин положення пункту 1 розділу VI і пункт 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015, в редакції, яка діяла до жовтня 2019 року, з огляду на скасування відповідальності відповідача в частині сплати збитків.
Також, відповідач просить суд звернути увагу на лист НКРЕКП від 03.09.2019, яким доведено до відома учасників справи те, що при розрахунку розміру відхилення фактично спожитого обсягу природного газу від підтвердженого (замовленого), позивач має враховувати загальний обсяг спожитого природного газу за ЕІС-кодом.
Відповідачем встановлено, що у березні-квітні 2019 року загальне відхилення фактично спожитого обсягу природного газу від підтвердженого (замовленого) не виходило за межі 5% договірного відхилення.
Суму основного боргу відповідач визнає.
ДОВОДИ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.
Щодо стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Позивач наголошує, що нарахування пені у справі №904/6999/20 здійснено за період, що не перевищує 6 місяців, відповідно до статті 232 Господарського процесуального кодексу України, по 27.11.2019, тобто за період до введення в Україні обмежувальних заходів, пов'язаних з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Нарахування за статтею 625 Цивільного кодексу України не є штрафною санкцією та не обмежується жодним строком, тому таке нарахування здійснено позивачем на весь період прострочення виконання зобов'язань за договором.
Щодо стягнення збитків.
Умовами договору сторони погодили обов'язок відповідача відшкодувати збитки у разі відхилення планових обсягів природного газу від фактично спожитих.
Правилами постачання природного газу передбачено підстави та механізм розрахунків збитків, відповідно до якого обсяг природного газу вираховується за договором на постачання природного газу.
Щодо посилань відповідача на висновки, викладені у справі №640/12090/19.
Судом у справі №640/12090/19 зазначено, що у редакції від 12.10.2019 пункт 1 розділу 6 Правил постачання природного газу не застосовуються до відповідача.
Проте, на момент спірних відносин - березень та квітень 2019 року - діяла редакція Правил постачання природного газу іншого змісту.
Щодо незворотності в часі законів та інших нормативних актів.
Позивач наголошує, що на час спірних взаємовідносин має застосовуватись законодавство чинне на даний момент.
Як на аналогічну в частині стягнення збитків, позивач посилається на справу №904/3639/20.
ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА ЩОДО НЕЗГОДИ З АРГУМЕНТАМИ ПОЗИВАЧА ВИКЛАДЕНИМИ У ВІДПОВІДІ НА ВІДЗИВ.
Заперечення не надано; підготовче засідання закрито, зокрема за клопотанням відповідача (а.с. 235 том 1).
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Обставини укладання договору. 2. Природа договору. 3. Факт поставки товару. 4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості. 5. Правомірність нарахування пені. 6. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат. 7. Правомірність вимог про стягнення збитків.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
1. Обставини укладання договору.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).
Між позивачем, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №7 від 29.03.2019, (далі - позивач, постачальник) та відповідачем (далі - відповідач, споживач) укладено договір №3493/18-КП-5/ПТ від 05.10.2018 постачання природного газу (далі - договір).
Предмет договору. Постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (пункт 1.1 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №4).
Відповідно до пункту 1.2, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №4 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем (відповідачем) виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Ціна договору. Ціна (без урахуванням тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням.
У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (пункт 4.1 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №4).
Ціна за 1000 куб.м. газу становить 6235,51грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7482,61грн. (пункт 4.2 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №4).
Загальна вартість цього договору, відповідно до пункту 4.3 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №4, дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу.
Строк. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (пункт 11.1 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №4).
Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
2. Природа договору.
Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
В даному випадку предметом договору є природний газ.
3. Факт поставки товару.
Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Як зазначено у пункті 3.8 договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 25981349,85грн., що підтверджується:
- Актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2018 на суму 3481943,70грн.
- Актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 на суму 5480631,67грн.
- Актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 на суму 6209430,60грн.
- Актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2019 на суму 5770897,16грн.
- Актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 на суму 4607545,55грн.
- Актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2019 на суму 430901,17грн.
Отже, факт поставки природного газу визнається підтвердженим.
4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Господарський суд констатує, що зазначений вид договорів є оплатним, і обов'язку постачальника за договором поставити природний газ відповідає обов'язок покупця оплатити його вартість.
Строк оплати за спірними Актами приймання-передачі природного газу є таким, що настав.
Доказів оплати природного газу в сумі 22145949,47грн. відповідач не надав, позовні вимоги в частині наявності основної заборгованості відповідач визнав.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 22145949,47грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
5. Правомірність нарахування пені.
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Щодо розрахунку пені.
Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 27.12.2018 по 27.11.2019 на суму 4482582,37грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; вимоги не заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок пені та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Господарський суд відхиляє заперечення відповідача щодо неправомірності стягнення пені, з огляду на таке.
Пунктом 15 Розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначено, що тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), звільнити від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” від 11.03.2020 №211, відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінет Міністрів України постановлено установити з 12.03.2020 на усій території України карантин. З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано пеню за період з 27.12.2018 по 27.11.2019, тобто до введення Постановою Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” від 11.03.2020 № 211 карантину на усій території України.
6. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо розрахунку трьох процентів річних.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення 27.12.2018 по 30.09.2020 на суму 1100387,47грн.
Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав; вимоги не заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо розрахунку інфляційних втрат.
Позивач нарахував інфляційні втрати за період прострочення з січня 2019 року по вересень 2020 року на суму 948087,94грн.
Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав; вимоги не заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
7. Правомірність вимог про стягнення збитків.
Право позивача на нарахування збитків, а також порядок розрахунку таких збитків передбачено пунктами 3.13, 5.7, 6.2, 6.3 договору.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач у березні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 349,767тис.куб.м. (на 131,49%), ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору, а у квітні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 34,587тис.куб.м. (на 150,38%), ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
Суд відхиляє доводи відповідача про незастосування до нього положень пункту 1 розділу VI та пункт 10 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП з огляду на таке.
Так, відповідно до пункту 17 частини 3 статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" НКРЕКП 30.09.2015 прийняла постанову №2496 "Про затвердження Правил постачання природного газу", якою затвердила Правила постачання природного газу.
Пунктом 1 розділу VI та пунктом 10 розділу II Правил постачання природного газу (які кореспондуються з пунктом 3.13 договору) встановлений обов'язок споживача контролювати власне газоспоживання для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу та обов'язок споживача відшкодовувати постачальнику збитки, які останній поніс внаслідок споживання природного газу споживачем поза договірними величинами.
НКРЕКП відповідно до положень статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" 07.10.2019 винесено постанову №2081 "Про внесення змін до Правил постачання природного газу", якою внесено до розділу VI Правил постачання природного газу, зміни. Зокрема, абзац перший пункту 1 після слів та знака "споживачем, що не є побутовим" доповнено словами: "крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2020 у справі №640/12090/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020, встановлено, що з 12.10.2019 положення пункту 1 розділу VI та пункт 10 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827 та, відповідно, пункту 10 розділу ІІ вказаних Правил не підлягають застосуванню до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", а отже не є для нього юридично значущими.
Враховуючи, що предметом спору у цій справі є збитки, які поніс постачальник внаслідок споживання відповідачем природного газу більш ніж встановлено пунктом 2.1 договору обсяг газу у березні та квітні 2019 року, тобто до 12.10.2019, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у сумі 1437985,55грн.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 14, 73, 74-80, 86, 91, 129, 194, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ.
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (Місцезнаходження юридичної особи: 01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6; Ідентифікаційний код юридичної особи: 20077720) до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (Місцезнаходження юридичної особи: 50000, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ПРОВУЛОК ДЕЖНЬОВА, будинок 9; Ідентифікаційний код юридичної особи: 03342184) про стягнення 30114992,80грн., з яких 22145949,47грн. основної заборгованості; 4482582,37грн. пені; 1100387,47грн. трьох процентів річних; 948087,94грн. інфляційних втрат; 1437985,55грн. збитків (договір №3493/18-КП-5/ПТ від 05.10.2018 постачання природного газу) задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (Місцезнаходження юридичної особи: 50000, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ПРОВУЛОК ДЕЖНЬОВА, будинок 9; Ідентифікаційний код юридичної особи: 03342184) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (Місцезнаходження юридичної особи: 01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6; Ідентифікаційний код юридичної особи: 20077720) 22145949,47грн. (двадцять два мільйони сто сорок п'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять грн. 47 коп.) основної заборгованості; 4482582,37грн. (чотири мільйони чотириста вісімдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят дві грн. 37коп.) пені; 1100387,47грн. (один мільйон сто тисяч триста вісімдесят сім грн. 47 коп.) трьох процентів річних; 948087,94грн. (дев'ятсот сорок вісім тисяч вісімдесят сім грн. 94 коп.) інфляційних втрат; 1437985,55грн. (один мільйон чотириста тридцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять грн. 55 коп.) збитків; 451724,89грн. (чотириста п'ятдесят одна тисяча сімсот двадцять чотири грн. 89 коп.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Складання повного рішення відкладено на строк не більш як десять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дата підписання та складення повного судового рішення - 19.02.2021.
Суддя І.В. Петренко