пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
17 лютого 2021 року Справа № 903/967/20
Господарський суд Волинської області складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, справу №903/967/20
за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Волинської філії, м. Луцьк
до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради, м. Володимир-Волинський
третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Володимир-Волинське управління Державної казначейської служби України
про стягнення 36 974,63 грн.,
за участю представників:
від позивача: Вознячук Л.Є. (дов. №6194 від 12.01.2021),
від відповідача: н/з,
від третьої особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: н/з,
22.12.2020 року на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява № 425-13-199/20 від 10.12.2020 Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Волинської філії про стягнення з Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради 36 974,63 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії осіб.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо відшкодування витрат за встановлення та користування телефоном громадянами, які користуються пільгами.
Ухвалою суду від 28.12.2020 позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Волинської філії залишено без руху; встановлено Публічному акціонерному товариству “Укртелеком” в особі Волинської філії строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5-ти днів з дня одержання цієї ухвали шляхом надання Господарському суду Волинської області доказів відправлення (опису вкладення у цінний лист) відповідачу копії позовної заяви.
05.01.2021 представник позивача - ПАТ “Укртелеком” в особі Волинської філії подав до суду заяву №01-13-199/20 від 04.01.2021 про усунення недоліків позовної заяви.
До заяви додано копію довіреності на ім'я Вознячук Л.Є., оригінали фіскальних чеків від 21.12.2020, оригінали накладних ПАТ “Укрпошта” від 24.12.2020, опис вкладення у цінний лист від 21.12.2020, в якому отримувачем зазначено Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради (44700, м.Володимир-Волинський, вул. І.Франка, 8).
В позовній заяві позивач також просив залучити третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, Володимир-Волинське управління Державної казначейської служби України, оскільки позивачем заявляються грошові вимоги, які пов'язані з відшкодуванням коштів з місцевого бюджету.
Ухвалою суду від 08.01.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи було призначено на 03.02.2021; залучено третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Володимир-Волинське управління Державної казначейської служби України.
26.01.2021 на електронну пошту суду, 28.01.2021 по пошті від Володимир-Волинського управління Державної казначейської служби України надійшли пояснення на позовну заяву № 02-53/106 від 25.01.2021, в яких Управління зазначило про те, що за даними звітності станом на 01.01.2021 по Управлінню соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради відсутня прострочена кредиторська заборгованість за надані телекомунікаційні послуги громадянам, які відповідно до законодавства України отримують їх на пільгових умовах.
02.02.2021 відповідач на електронну пошту суду надіслав відзив №239 від 02.02.2021 на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що управління соціального захисту населення не є розпорядниками бюджетних коштів щодо наданих телекомунікаційних пільг, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 №426 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256” внесені зміни до “Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, якими виключено положення про регулювання правовідносин щодо визначення головного розпорядника бюджетних коштів щодо телекомунікаційних послуг, оскільки відповідні пільги підлягають фінансуванню із місцевих бюджетів у відповідності до пункту 20-4 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України. Позивачем до матеріалів справи не були надані акти звірок. Надані позивачем розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг не є належними доказами, які підтверджують сам факт надання телекомунікаційних послуг громадянам, оскільки позивачем не вказано яким саме громадянам були надані послуги, з яких підстав, та не доведено, що такі особи є його абонентами. Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир- Волинської міської ради до Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Волинської філії направлявся лист-запит з проханням надати дані відносно громадян, яким, відповідно до чинного законодавства, надаються послуги зв'язку на пільгових умовах, та копії договорів, які підтверджують законність та обґрунтованість надання таких послуг. Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Волинської філії таких даних не надало, та документально не підтвердило факт реального надання громадянам послуг зв'язку на пільгових умовах, що спростовує факт надання таких послуг.
Як вбачається із копій фіскальних чеків, доданих до відзиву, відповідач надіслав відзив на позов іншим учасникам справи 02.02.2021.
В судовому засіданні 03.02.2021 представник позивача повідомила про те, що станом на 03.02.2021 позивач відзиву відповідача не отримував, просила відкласти розгляд справи та надати час для підготовки відповіді на відзив на позов.
Клопотання представника позивача судом було задоволено.
Ухвалою суду від 03.02.2021 розгляд справи було відкладено на 17.02.2021; продовжено позивачу процесуальний строк для подання відповіді на відзив.
16.02.2021 представник позивача подала до суду відповідь на відзив №22-13-199/21 від 10.02.2021, в якій з доводами відповідача, викладеними у відзиві, не погоджується, просить позов задовольнити.
В судове засідання 17.02.2021 представники відповідача, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не з'явилися. Факт належного повідомлення відповідача та третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №4301039336302, №4301039336299.
В судовому засіданні 17.02.2021 представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Враховуючи те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору, судом 17.02.2021 було вирішено спір за відсутності представників відповідача та третьої особи, зважаючи на їх належне повідомлення про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
ПАТ “Укртелеком”, відокремленим підрозділом якого є Волинська філія ПАТ “Укртелеком”, є оператором з надання телекомунікаційних послуг споживачам.
Відповідно до ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Позивач у справі - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Волинської філії є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам, які мають право на пільги та на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства".
За період з жовтня по грудень 2019 року позивач надав телекомунікаційні послуги пільговій категорії громадян, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства", що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з нарахуванням пільг.
Факт надання послуг підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з нарахуванням пільг (форма № 2-пільга), актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, між ВФ ПАТ «Укртелеком» та головним розпорядником коштів місцевого бюджету Управління соціального захисту населення виконкому Володимир-Волинської міської ради (форма 3-пільга) за спірний період - жовтень - грудень 2019 року.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо, зокрема надання компенсаційних виплат за пільгове користування телефонним зв'язком за рахунок субвенцій з державного бюджету чи місцевого бюджету, визначений Положенням про Єдиний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117.
Відповідно до п. 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. №117 (надалі - Положення) управління праці та соціального захисту населення організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації та забезпечують її автоматичне використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами, що надають послуги, для розрахунків за них.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 року № 535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг « 2-пільга» та Інструкції про порядок її заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 року за №1172/14439, затверджено форму для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг « 2-пільга», за якою підприємства та організації, що надають послуги, формують та надають до управлінь праці та соціального захисту населення розрахунки на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, у вигляді файлів DBF або ТХТ-формату.
Позивач направляв відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з нарахуванням пільг форми № 2-пільга та акти звіряння з сумою заборгованості, що підтверджується описами вкладень та повідомленнями про вручення поштових відправлень, доданих до матеріалів справи (а.с. 32, 55, 77). Проте, відповідач не оплачував рахунки форми “2-пільга”; акти звіряння розрахунків не підписував і не повертав на адресу позивача.
ПАТ «Укртелеком» не має доступу до Реєстру пільговиків, а отже єдиною підставою для внесення змін в розрахунки за формою №2-пільга є отримана від органів соціального захисту інформація про виявлені розбіжності.
Відповідач в процесі судового розгляду не спростував відомостей, зазначених позивачем у вказаних документах.
Також позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату заборгованості в розмірі 36 974,63 грн. (а.с.78). Проте відповідач добровільно заборгованості не перерахував.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення, за відповідачем утворилась заборгованість за надані телекомунікаційні послуги громадянам, які відповідно до законодавства України отримують їх на пільгових умовах, за період жовтень - грудень 2019 в розмірі 36 974,63 грн. (розрахунок - а.с. 9).
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно приписів ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 174 ГК України та статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів Місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно із п. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Цим Законом та Правилами не передбачено обмежень щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Законом України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України” № 1789-VIII від 20.12.2016 було внесено зміни до Бюджетного кодексу України, зокрема, частину першу статті 91 було доповнено пунктом 20-4.
Відповідно до підпункту 20-4 ст. 91 Бюджетного кодексу України пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці: жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям - інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, належать до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.
Зазначена вище норма передбачає, що пільгове надання послуг зв'язку фінансується за рахунок видатків місцевих бюджетів будь-якого рівня шляхом визначення у відповідному місцевому бюджеті коштів.
Згідно із ст. 70 Бюджетного кодексу України видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтями 89-91 цього кодексу.
При дефіциті кошів на покриття витрат, пов'язаних із здійсненням державної програми соціального захисту населення та надання пільг, встановлених державою проводиться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам (ст.94 Бюджетного кодексу України).
На виконання вимог статті 102 Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256 було затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі - Порядок №256) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2 Порядку).
Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Частиною 1 пункту 8 Порядку № 256 було передбачено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п.8 Порядку).
Постановою Кабінету Міністрів України №1101 від 24.12.2019 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» було скасовано постанову Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002.
Відповідач у відзиві посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 №426 були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 щодо виключення з переліку державних програм соціального захисту населення компенсаційних виплат на пільги з послуг. Однак, при цьому на підставі Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 № 1789-VIII доповнено ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України пунктом 20-4, відповідно до якого до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку.
Отже, з 01.01.2017 фактично відбулася зміна джерела фінансування визначених законодавством пільг на послуги зв'язку - замість фінансування з державного бюджету вказані витрати мають фінансуватись з місцевих бюджетів.
Також відповідно до положень ч.1 ст.61 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Частиною 1 ст. 66 Закону України “Про місцеве самоврядування” передбачено, що місцеві бюджети мають бути достатніми для виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб.
Законодавством не визначено залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог законодавства України.
Пільги, що передбачені ст. 63 Закону України “Про телекомунікації”, належать до загальнодоступних послуг, та входять до групи мінімальних соціальних потреб.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).
Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказує на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі “Кечко проти України (заява №63134/00)”, Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду).
У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 та у справі “Бакалов проти України” від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного Бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).
Враховуючи вищевикладене, відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки з ПАТ “Укртелеком” в особі Волинської філії ПАТ “Укртелеком” на підставі поданих ним щомісячних розрахунків за формою “2-пільга” щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, з жовтня 2019 року по грудень 2019 року, а зазначені відповідачем обставини щодо відсутності бюджетних призначень на відповідні видатки в 2019 році не є підставами для звільнення останнього від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання, оскільки певне право виникає у особи, а у держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання, не із Закону України “Про Державний Бюджет України” та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правового акта, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі №927/291/17 та від 17.04.2018 у справі №906/621/17.
Затримка бюджетного фінансування не може бути підставою для не оплати наданих послуг, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для звільнення від виконання вказаних зобов'язань.
Зі змісту статті 617 Цивільного кодексу України випливає, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Аналогічні правові висновки викладені й у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №911/4249/16.
Чинне законодавство України не передбачає обов'язкової наявності договірних відносин сторін для здійснення відшкодування витрат за послуги, надані пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін виникають безпосередньо із наведених нормативних актів і не залежать від волевиявлення постачальників послуг та відповідних органів .
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, що передбачено ч. 3 ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Тобто, відповідач, як юридична особа, відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не залежить від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
У встановленому законодавством порядку станом на час розгляду справи відповідач свій обов'язок щодо відшкодування позивачу витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, не виконав. За період жовтень - грудень 2019 його заборгованість перед позивачем за витратами, понесеними внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, становить 36 974,63 грн.
Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, а тому уповноважений державою орган - відповідач у справі в силу закону має відшкодувати понесені позивачем витрати.
Відповідач в процесі судового розгляду доказів виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не надав.
У зв'язку із задоволенням позову на відповідача на підставі ст. 129 ГПК України покладаються судові витрати у справі.
Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради ( Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Івана Франка, 8 код ЄДРПОУ 03190768) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Волинської філії (43005, м. Луцьк, пр. В.Мойсея, 2, код ЄДРПОУ 21560766) 36 974 грн. 63 коп. заборгованості з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення; 2 102 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено: 19.02.2021.
Суддя І. О. Якушева