іменем України
18 лютого 2021 року
м. Харків
справа № 641/9387/18
провадження № 22-ц/818/1086/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,
за участю секретаря - Огар І.В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2020 року в складі судді Курганникової О.А.,
14 вересня 2020 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Заява мотивована тим, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини від усіх видів доходу щомісяця, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 20 грудня 2018 року та до закінчення навчального закладу чи до досягнення ним 23-х річного віку.
На виконання зазначеного рішення Комінтернівським районним судом м. Харкова 03 липня 2019 року видано виконавчий лист № 641/9387/18, який був пред'явлений до виконання за місцем працевлаштування заявника.
Постановою Харківського апеляційного суду від 17 березня 2020 року заочне рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 07 травня 2019 року змінено, зменшено розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини до 1/6 частини від усіх видів доходу щомісяця, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 20 грудня 2018 року та до закінчення навчального закладу чи до досягнення ним 23-х річного віку. На даний час з ОСОБА_1 за місцем його роботи на АТ «Укргазвидобування» ГПУ «Шебелинкагазвидобування» з липня 2019 року здійснюється утримання коштів із заробітної плати за виконавчим листом № 641/9387/18, виданим Комінтернівським районним судом м. Харкова 03 липня 2019 року, що є незаконним, таким, що порушують права та законні інтереси сторони виконавчого провадження. У зв'язку з чим, просив визнати виконавчий лист виданий Комінтернівським районним судом м. Харкова 03 липня 2019 року за № 641/9387/18 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2020 року у задоволені заяви відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять, а заявником не надано беззаперечних доказів про те, що стягування аліментів проводиться саме за виконавчим листом №641/9387/18, виданим 03 липня 2019 року, без урахування постанови Харківського апеляційного суду від 17 березня 2020 року.
10 листопада 2020 року ОСОБА_3 - представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова по цивільній справі № 641/9387/18 не набрало законної сили у зв'язку із відкриттям апеляційного провадження. На підставі недійсного виконавчого листа від 07 травня 2019 року з ОСОБА_1 безпідставно стягуються на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 в розмірі ј частини усіх видів доходу щомісяця.
ОСОБА_2 ухвалу суду першої інстанції не оскаржила, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України).
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з огляду на таке.
Матеріали справи свідчать, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини від усіх видів доходу щомісяця, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 20 грудня 2018 року та до закінчення навчального закладу чи до досягнення ним 23-х річного віку (а. с. 26-28).
24 червня 2019 року на виконання зазначеного рішення Комінтернівським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 641/9387/18 ( а. с. 37-38).
07 серпня 2019 року виконавчий лист повернуто до суду на підставі пункту 6 статті четвертої Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 51).
03 липня 2019 року на виконання зазначеного рішення Комінтернівським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 641/9387/18, який було пред'явлено до виконання за місцем роботи заявника ( а. с. 37-38).
Постановою Харківського апеляційного суду від 17 березня 2020 року заочне рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 07 травня 2019 року змінено, зменшено розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини від усіх видів доходу щомісяця, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 20 грудня 2018 року та до закінчення навчального закладу чи до досягнення ним 23-х річного віку (а. с. 104- 107).
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
За положеннями статей 1 та 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Згідно з частиною другою статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
На суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Крім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так и часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.
Враховуючи, що виконавчий лист був виданий на виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2019 року, яке було змінено постановою Харківського апеляційного суду від 17 березня 2020 року, суд першої інстанції дійшов помилково висновку щодо відмови у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова 03 липня 2019 року за № 641/9387/18, таким, що не підлягає виконанню.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Враховуючи викладене, ухвала Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення заяви ОСОБА_3 - представника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та встановленню, що виконавчий лист № 641/9387/18 виданий Комінтернівським районним судом м. Харкова від 03 липня 2019 року, підлягає виконанню в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу щомісяця, починаючи з 07 травня 2019 року та до закінчення навчального закладу чи до досягнення ним 23-х річного віку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Заяву ОСОБА_3 - представника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати виконавчий лист, виданий Комінтернівським районним судом м. Харкова від 03 липня 2019 року за № 641/9387/18 таким, що не підлягає виконанню, частково.
Встановити, що виконавчий лист № 641/9387/18 виданий Комінтернівським районним судом м. Харкова від 03 липня 2019 року, підлягає виконанню в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу щомісяця, починаючи з 07 травня 2019 року та до закінчення навчального закладу чи до досягнення ним 23-х річного віку.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текс постанови складено 19 лютого 2021 року.
Головуючий - А.В. Котелевець
Судді - І.В. Бурлака
О.М. Хорошевський