Провадження № 22-ц/803/1752/21 Справа № 203/300/20 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 48
18 лютого 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: управління-служба у справах дітей Центральної в місті Дніпрі ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку спілкування з дитиною, -
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа: управління-служба у справах дітей Центральної в місті Дніпрі ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку спілкування з дитиною.
19 жовтня 2020 року судом у справі було ухвалене рішення про часткове задоволення заявленого позову.
23 жовтня 2020 року на адресу суду надійшла заява позивача про ухвалення у справі додаткового рішення про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн..
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2020 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 ..
Ухвала суду мотивована тим, що відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При цьому, суд не взяв до уваги, надані позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу документів (договір про надання правової допомоги від 20.01.2020 №20/01-20 з додатковою угодою №1, акт виконаних робіт від 20.10.2020 та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 20.10.2020), оскільки вони не відображають механізму утворення витребуваної позивачем суми, а саме не містять докладного погодинного розрахунку вартості наданих послуг.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу та ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідачки судових витратна правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн..
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розмір правничої допомоги є співмірним зі складністю справи, виконаною роботою та великим значенням справи для позивача, так як це стосується життя та виховання його дитини.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2020 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, суд першої інстанції виходив з відсутності оригіналу оспорюваного договору, необхідного для проведення судової почеркознавчої експертизи.
Колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1 - 6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат позивачем були надані: договір про надання правової допомоги від 20 січня 2020 року №20/01-20 з додатковою угодою №1, акт виконаних робіт від 20 жовтня 2020 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 20 жовтня 2020 року, які відображають механізму утворення витребуваної позивачем суми та, які в повному обсязі не спростовані відповідачкою. Більш того, відповідачка просила суд здійснити розподіл судових витрат з урахуванням частковості задоволення позовних вимог по справі та зменшити заявлені позивачем судові витрати.
Колегія суддів зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у стягненні з відповідачки витрат, пронесених позивачем на правову допомогу.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що розглядаючи питання про ухвалення додаткового рішення по справі, суд першої інстанції порушив вимоги процесуального закону, а тому ухвала як незаконна підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до вимог ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 268, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2020 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлений 18 лютого 2021 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко