01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"15" квітня 2010 р. Справа № 9/021-10
За позовом Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства
«Агрокомбінат «Калита»
До Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
Про визнання договору недійсним
Суддя Сокуренко Л.В.
Представники:
від позивачаПилипчук Л.В. (дов. № 07-10 р. від 07.01.2010 р.),
від відповідачане з'явився
На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» (далі - позивач) до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - відповідач) про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення з правом викупу № 236 від 20.11.03 р. та визнання недійсним акту прийому-передачі Торгового блоку від 25.12.03 р.
Ухвалою від 01.02.2010 року порушено провадження у справі № 9/021-10 та призначено її до розгляду на 16.02.2010 року; зобов'язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини.
Ухвалою суду від 01.02.2010 р. явку представників сторін в судове засідання визнано обов'язковою.
В судове засідання 16.02.10 р. представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду від 01.02.2010 р. не виконали, про причини неявки в судове засідання не повідомили, в зв'язку з чим ухвалою суду від 16.02.10 р. розгляд справи відкладено на 16.03.10 року.
25.02.2010 р. через загальний відділ канцелярії суду від представника відповідача надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Київської області від 01.02.2010 р. про порушення провадження у справі № 9/021-10.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.03.2010 р. відповідачу відмовлено в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 01.02.2010 р. по справі № 9/021-10 з підстав, зазначених в ухвалі.
29.03.2010 р. справу № 9/021-10 направлено до господарського суду Київської області та згідно резолюції курівництва господарського суду Київської області від 29.03.2010 р. передано до відома та для подальшого розгляду судді Сокуренко Л.В.
Ухвалою суду від 29.03.2010 р. розгляд справи призначено на 15.04.2010 р., зобов'язано сторони виконати вимоги ухвали суду від 01.02.2010 р.
В судове засідання 15.04.2010 р. представник відповідача вдруге не з'явився, не виконав вимоги ухвали суду від 29.03.2010 р., про причини неявки в судове засідання не повідомив.
Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином (підтверджується поштовим повідомленням про вручення), відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-
У зв'язку зі зміною складу правління Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» (позивач) в грудні 2008 року, на підприємстві була проведена ревізія діючих договорів фінансово-господарської діяльності товариства укладених в минулі роки.
За ствердженням позивача, під час перевірки були виявлені факти укладання договорів, зміст яких не відповідає інтересам акціонерів та трудового колективу Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита»та спрямованих на створення умов для безоплатного строкового використання майна і подальшого його відчуження в інтересах третіх осіб, зокрема зазначене стосувалось договору оренди з правом викупу № 236 від 20.11.2003 р.
20.11.2003 між Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Агрокомбінат «Калита»(позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 укладено договір оренди з правом викупу № 236 (договір).
Відповідно до п. 1.1 договору позивач передає у тимчасове користування частину нежитлового приміщення торгового блоку, що належить позивачу на праві власності.
Адреса будинку, в якому знаходиться приміщення, що орендується: вул. Леніна,53, смт. Калита, Броварського району; загальна площа приміщення, що орендується становить 261,37 кв.м. (п.п. 1.2, 1.3 договору).
Згідно з п. 3.2 договору передача приміщення, що орендується, здійснюється за актом здачі-прийняття, підписання якого свідчить про фактичну передачу його в оренду.
25.12.03 р. сторони підписали та скріпили печатками Акт прийому-передачі частини приміщення Торгового блоку згідно з договором (належним чином засвідчена копія долучена до матеріалів справи).
Відповідно до п. 5.1 договору розмір орендної плати встановлений в розмірі 4,08 грн. без ПДВ за 1 кв.м. Орендна плата сплачується готівкою в касу позивача або на його розрахунковий рахунок наперед не пізніше 25 числа кожного місяця.
Враховуючи факт несплати відповідачем орендної плати та невиконання інших умов договору, позивачем ініційовано розірвання договору в судовому порядку (справа господарського суду Київської області № 18/164-09 ).
За ствердженням позивача, під час розгляду зазначеної справи про розірвання договору, відповідачем, в обґрунтування правомірності відсутності підстав для сплати орендних платежів, в судове засідання було подано договір оренди з правом викупу № 236 від 20.11.2003 р. з істотними відмінностями від тексту договору, який є в наявності у позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідповідність п.п. 2.2, 4.1, 4.4, 6.3, розділ 9, а також на той факт, що договір не міг бути скріплений печаткою відповідача, оскільки станом на момент укладення договору відповідач не мав печатки.
В якості нормативно-правового обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на приписи статті 209, 216 та 793 ЦК України, відповідно до яких спірний договір підлягає нотаріальному посвідченню, а оскільки договір оренди з правом викупу № 236 від 20.11.2003 р. не посвідчений нотаріально, він, за ствердженням позивача, є нікчемним.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати недійсним договір оренди з правом викупу № 236 від 20.11.2003 р. (в редакції відповідача).
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позовні вимоги Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита»не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Пунктом 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Пунктом 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/612 від 23.08.1994 р. „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” передбачено,що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що спір непідвідомчий господарському суду (стаття 12 ГПК);
Пунктом 5 листа Вищого арбітражного суду України від 17.06.93 р. N 01-8/683 "Про окремі недоліки у вирішенні господарських спорів", спір не підлягає вирішенню в господарських судах, якщо спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється ст. 12 ГПК.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2008 у справі № 48/400.
Відповідно до постанови Вищого господарського суду України № 7/022-08 від 20.11.09 р. акти, переліки, відомості та інші документи, які засвідчують передачу майна не можуть вважатись правочинами в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, оскільки, зазвичай, є додатками до правовстановлюючих документів.
У даному випадку, оспорюваний акт приймання-передачі частини приміщення Торгового блоку є додатком до договору оренди з правом викупу № 236 від 20.11.2003 р., що також виключає можливість оспорювання цього документу виходячи з приписів пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (визнання правочину недійсним).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині визнання недійсним акту приймання-передачі частини приміщення Торгового блоку від 25.12.2003 р. згідно з договором від 20.11.03 р. в редакції відповідача підлягає припиненню на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову покладається на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, господарський суд Київської області,-
1. В частині визнання недійсним договору оренди з правом викупу № 236 від 20.11.2003 р. в редакції відповідача відмовити повністю.
2. В частині визнання недійсним акту приймання-передачі частини приміщення Торгового блоку від 25.12.2003 р. згідно з договором від 20.11.03 р. в редакції відповідача припинити провадження.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Л.В. Сокуренко