01032, м. Київ-32, вул. Комінтерну, 16
19.04.10 Справа 19/028-10
За позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах
держави в особі Бориспільської районної ради Київської області, м. Бориспіль
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс»,
м. Бориспіль;
2) фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Бориспіль;
3) Бориспільської міської ради Київської області, м. Бориспіль;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Житлово-
комунальний комбінат», с. Щасливе;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації»,
м. Бориспіль;
про скасування рішенІ? визнання недійсними договорів, визнання права власності
та витребування майна з незаконного володіння
Суддя Т.П. Карпечкін
Представники:
від прокуратури: Василюк О.Т. (посвідчення № 143 від 24.11.2009 р.);
від позивача: Мотрич А.С. (довіреність № 1-17/89 від 11.03.2010 р.);
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: ОСОБА_4 (довіреність № 733 від 16.03.2010 р.);
від третьої особи 1: Гудим І.П. (рішення № 323-27-ІV від 07.12.2005 р.);
від третьої особи 2: не з'явився.
Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс»(далі -відповідач 1), ОСОБА_1 (далі -відповідач 2) та Бориспільської міської ради Київської області (далі -відповідач 3), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Комунального підприємства «Житлово-комунальний комбінат»(далі -третя особа 1) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації»(далі -третя особа 2)
- про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 377 від 14.04.2009 р. «Про оформлення права власності ТОВ «Бориспільпобутсервіс»на цілісний майновий комплекс, розташований по вул. Київський шлях, 79 у м. Бориспіль», №550 від 23.06.2009 р. «Про надання поштової адреси об'єктам нерухомого майна ТОВ «Бориспільпобутсервіс»по вул. Київський шлях у м. Бориспіль», № 551 від 23.06.2009 р. «Про оформлення права власності ТОВ «Бориспільпобутсервіс», № 929 віл 13.10.2009 р. «Про оформлення права власності громадянину ОСОБА_1 на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, № 889 від 13.10.2009 р. «Про оформлення права власності Бориспільській територіальній громаді в особі Бориспільської міської ради на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2;
- про визнання недійсними договору міни, укладеного 13.08.2009 р. між ТОВ «Бориспільпобутсервіс»та гр. ОСОБА_1 щодо об'єктів нерухомого майна, розміщених за адресою: АДРЕСА_2, та договір міни, укладений 13.08.2009 р. між ТОВ «Бориспільпобутсервіс»та Бориспільською міською радою щодо об'єктів нерухомого майна, розміщених за адресою: АДРЕСА_2;
- про визнання права власності на будинок побуту 4-х поверховий з підвальним приміщенням, площею 2.702,9 кв. м., будинок побуту 2-х поверховий, площею 693,3 кв. м., пральню самообслуговування, площею 112,3 кв. м. та трансформаторну підстанцію, площею 23,6 кв. м., які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 за територіальною громадою сіл Бориспільського району в особі Бориспільською районною радою;
- про витребування на користь Бориспільської районної ради з незаконного володіння гр. ОСОБА_1 та Бориспільської міської ради наступних приміщень - будинок побуту 4-х поверховий з підвальним приміщенням, площею 2.702,9 кв. м., будинок побуту 2-х поверховий, площею 693,3 кв. м., пральню самообслуговування, площею 112,3 кв. м. та трансформаторну підстанцію, площею 23,6 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, загальною вартістю 23520611,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.04.1996 р. був укладений Договір № 5 купівлі-продажу державного майна між відповідачем 1 та представництвом регіонального відділення Фонду державного майна України в Бориспільському районі, відповідно до умов якого передано відповідачу 1, майно цілісного майнового комплексу з його обладнанням та інвентарем, а не цілісний майновий комплекс з його приміщеннями та іншими об'єктами нерухомості, розташованих по вул. Київський шлях, 79, у м. Бориспіль, що підтверджується Договором оренди патентного права (споруди, приміщення) від 17.05.1996 р., загальною площею 677, 2 кв. м., укладеного між цими сторонами. Тому прокурор вважає, що спірні капітальні споруди і приміщення належать на праві власності територіальній громаді сіл Бориспільського району в особі Бориспільської районної ради, яка, в свою чергу, рішенням № 323-27-ІУ від 07.12.2005 р. передала їх в розпорядження Комунальному підприємству Бориспільської районної ради «Житлово-комнуальний комбунат», у зв'язку з чим рішення про оформлення права власності та передачу спірних будівель і споруд гр. ОСОБА_1 та Бориспільській міській раді є незаконними та такими, що порушують права належного власника.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2010 р. порушено провадження у справі № 19/028-10 та призначено її до розгляду на 18.03.2010 р.
Представники прокуратури, позивача, відповідачів та третьої особи 2 у судове засідання 18.03.2010 р. не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час і місце проведення судового засідання, витребувані судом документи не подали та не надіслали.
Від відповідача 2 надійшло клопотання б/н від 16.03.2010 р., в якому він просить відкласти розгляд справи на інший день і час, у зв'язку з його хворобою.
Ухвалою від 18.03.2010 р. суд відклав розгляд справи на 19.04.2010 р., у зв'язку з неявкою в засідання суду представників сторін та неподанням витребуваних судом документів.
На адресу господарського суду від третьої особи 1 надійшли клопотання за № 248 від 17.03.2010 р. та № 261 від 29.03.2010 р. про розгляд справи без участі представника КП «Бориспільське бюро технічної інвентаризації».
12.04.2010 р. від відповідача 2 через загальний відділ господарського суду Київської області надійшли заперечення на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки після відчуження цілісного майнового комплексу з 30.04.1996 р. право власності позивача на спірне майно припинилося. Тлумачення поняття «цілісного майнового комплексу», на яке посилається позивач, як на підставу своїх вимог, не відповідає законодавчим актам України. Відповідачі правомірно набули майно, є добросовісними набувачами, в яких витребувати майно немає правових підстав.
Присутні у судовому засіданні 19.04.2010 р. представник прокуратури, позивача та третьої особи 1 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача 2 проти позову заперечив, з підстав раніше вказаних у відзиві на позовну заяву.
Представники відповідачів 1 та 3 своїх представників у судове засідання не направили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце проведення судового засідання, витребувані ухвалами суду від 05.03.2010 р. та від 18.03.2010 р. документи не подали та не надіслали.
Крім того, виходячи з приписів ч. 3 ст. 24 ГПК України, суд вважає за необхідне здійснити заміну відповідача 2 -громадянина ОСОБА_1 на належного відповідача -фізичну особу -підприємця ОСОБА_1, який зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_1.
На підставі ст. 69 ГПК України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, а тому вважає, що у відповідності до ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами без участі представників відповідачів 1 та 3, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, за згодою представників сторін у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -
Рішенням Київської обласної ради народних депутатів від 21.12.1993 р. підприємство «Бориспільпобутсервіс», що розташоване в АДРЕСА_2, було передано з обласної комунальної власності до власності Бориспільського району.
02.02.1996 р. Бориспільська районна державна адміністрація видала розпорядження № 51 «Про перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 1996 році», у пункті 4 якого було зазначено як один з об'єктів, що підлягає приватизації у 1996 році, -Бориспільське державне комунальне виробничо-комерційне підприємство побутових послуг «Бориспільпобутсервіс», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
12.03.1996 р. було створено товариство покупців членів трудового колективу підприємства «Бориспільпобутсервіс», зареєстрованого на підставі свідоцтва № 13-ТП про державну реєстрацію товариства покупців за реєстраційним № 13-ТП, відповідно до наказу № 13-ТП представництва Фонду державного майна України в Бориспільському районі.
Відповідно до наказу № 7-МП від 22.03.1996 р. представництва Фонду державного майна України в Бориспільському районі, на підставі Указу Президента України «Про заходи прискорення процесу приватизації в Україні»та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств», комісією з інвентаризації та оцінки вартості майна підприємства «Бориспільпобутсервіс»проведено інвентаризацію та здійснено оцінку вартості майна вказаного підприємства, про що складено інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, що підлягають приватизації, та складено Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 23.04.1996 р.
24.04.1996 р. наказом № 10-МП представництва Фонду державного майна України в Бориспільському районі був затверджений акт оцінки майна цілісного майнового комплексу державного комунального виробничо-комерційного підприємства побутового обслуговування населення «Бориспільпобутсервіс», без будівель комплексних приймальних пунктів району, загальною вартістю 5.874.324.000,00 крб.
30.04.1996 р. між представництвом регіонального відділення Фонду державного майна України в Бориспільському районі та товариством покупців членів трудового колективу підприємства «Бориспільпобутсервіс» був укладений Договір № 5 купівлі-продажу державного майна, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця державне майно цілісного майнового комплексу підприємства «Бориспіль побутсервіс», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, на земельній ділянці 0,5 га, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар і обладнання та інше майно, згідно з актом інвентаризації (п. 1.1. договору).
04.09.2000 р. за актом прийому-передачі викуплене майно Бориспільського державного комунального виробничо-комерційного підприємства побутового обслуговування населення «Бориспільпобутсервіс»продавець передав, а покупець прийняв, станом на 01.04.1996 р., згідно укладеному Договору купівлі-продажу № 5 від 30.04.1996 р., посвідченого державним нотаріусом Бориспільської державної контори Сіпко Л.М. та зареєстровано в реєстрі за № 836.
04.09.2000 р. регіональним відділенням Фонду державного майна по Київській області товариству покупців членів трудового колективу видано Свідоцтво № 7-МП-КВ про власність на майно цілісного майнового комплексу підприємства «Бориспільпобутсервіс», розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
Будівлі (споруди, приміщення) приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації, крім випадків відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, або якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної ради Автономної республіки Крим чи місцевої ради відповідного рівня.
Не можуть бути об'єктами малої приватизації будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.
Зазначені норми ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»кореспондуються з нормами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
В матеріалах справи відсутні докази відмови покупця від приватизації будівель (споруд, приміщень), розташованих за адресою: АДРЕСА_2, або прямої заборони відповідних органів на їх приватизацію.
При цьому, як вбачається з п. 1.3. Договору № 5 купівлі-продажу державного майна від 30.04.1996 р., згідно з актом оцінки цілісного майнового комплексу, затвердженим Представництвом Фонду державного майна України в Бориспільському районі від 24 квітня 1996 року вартість відчуженого цілісного майнового комплексу становить 5874324 тис. крб. Вказаний у цьому договорі об'єкт продано за 5874324 тис. крб. (п. 1.4. договору).
Також з Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 23.04.1996 р. вбачається, зокрема, у рядку 13 визначено вартість цілісного майнового комплексу, а в рядку 14.4 відсутні відомості про вилучення вартості майна, яке не підлягає приватизації.
Крім того, за змістом ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992 р., цілісним майновим комплексом е господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.
За умовами п.п. 14-57 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 р. № 396/3689 .... у статті «Основні засоби»за п. 16 «Балансу»наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які внесені до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів. У цій статті наводяться окремо первісна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів (у дужках) та їх залишкова вартість. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу.
Активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується приведе до надходження економічних вигод в майбутньому. Необоротні активи - всі активи, що не є оборотними.
Згідно п.п. 21 - 36 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», оборотні активи -це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Пасиви, згідно п.п. 36 - 57 «Балансу», складаються із статутного, пайового, додаткового вкладеного і іншого додаткового капіталу, резервного капіталу, нерозподіленого прибутку, неоплаченого і вилученого капіталу.
Наведені умови визначення майна цілісного майнового комплексу підприємства, співпадають також з приписами статті 139 Господарського кодексу України, у відповідності з якою, майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.
Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.
Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.
Таким чином, виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та враховуючи показники, визначені в Акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 23.04.1996 р., складеного під час підготовки обєкта до приватизації, суд дійшов висновку, що товариством покупців членів трудового колективу «Бориспільпобутсервіс»за Договором № 5 купівлі-продажу від 30.04.1996 р. і актом прийому-передачі від 04.09.2000 р. було придбано і передано майно цілісного майнового комплексу з основними спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна, обладнанням та інвентарем.
Відповідно до ст. 329 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припиненню речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 вищезазначеного Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, юридичних осіб, а саме: право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Приписами ч. 1 ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Прокурор у своєму позові посилається на порушення відповідачами приписів ст. 387 та п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, проте зазначені норми стосуються захисту прав власника майна, тоді як до матеріалів справи не додано належних доказів, що підтверджують право власності територіальної громади сіл Бориспільського району в особі Бориспільської районної ради на спірні об'єкти нерухомого майна.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Таким чином, спірне майно з 30.04.1996 р. перебуває у власності ТОВ «Бориспільпобутсервіс», придбаного ними у спосіб приватизації шляхом викупу, що підтверджується Свідоцтвом про власність цілісного майнового комплексу підприємства «Бориспільпобутсервіс»№ 7-МП-КВ від 04.09.2000 р., виданого регіональним відділенням Фонду державного майна України по АДРЕСА_2. Отже, посилання прокурора на Договір купівлі-продажу патенту на право оренди від 17.05.1996 р. та договори оренди приміщення комунальної власності від 01.03.2008р., як на докази, що підтверджують право власності на спірне майно, є безпідставними, оскільки право передання майна у найм, згідно з приписами ст. 761 ЦК України та ст. 283 ГК України, належить власнику речі або особі, якій належить майнові права.
Таким чином, виходячи з вищенаведених обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя
Рішення підписано 26.04.2010 р.