01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" квітня 2010 р. Справа № 9/053-10
За позовомДержавного підприємства Дослідне господарство Панфильської дослідної станції національного наукового центру «Інституту землеробства Української академії аграрних наук»
ДоПриватного підприємства «Агрофірма «Данилівська»
Про повернення майна
Суддя Сокуренко Л.В.
Представники:
Від позивачаБакум П.А. (дов. б/н від 03.03.2010 р.)
Від відповідачане з'явився
На розгляд господарського суду Київської області передані позовні вимоги Державного підприємства Дослідне господарство Панфильської дослідної станції національного наукового центру «Інституту землеробства Української академії аграрних наук»(позивач) до Приватного підприємства «Агрофірма «Данилівська»(відповідач) про стягнення 19 730,17 грн., з яких 10 426,00 грн. основного боргу, 3059,00 грн. -3 % річних та інфляційні збитки у сумі 6245,17 грн.
Ухвалою від 09.03.2010 року порушено провадження у справі № 9/053-10 та призначено її до розгляду на 25.03.2010 року; зобов'язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини.
Ухвалою суду від 09.03.2010 р. явку представників сторін в судове засідання визнано обов'язковою.
В судове засідання 25.03.2010 р. представник відповідача не з'явився, у зв'язку з чим ухвалою суду від 25.03.2010 р. розгляд справи відкладено на 08.04.2010 р.
В судове засідання 25.03.2010 р. представник відповідача вдруге не з'явився, не виконав вимоги ухвали суду від 09.03.2010 р., про причини неявки в судове засідання не повідомив; представник позивача подав в судове засідання уточнення позовних вимог, зі змісту яких вбачається, що позивач просить зобов'язати відповідача повернути елітне насіння сої сорт «Київська-98»в кількості 1,2 тони; елітне насіння ячменю сорт «Султан»в кількості 2,5 тонн; елітне насіння пшениці ярої сорт «Рання-93»в кількості 2,5 тонн; мішкотару в кількості 124 штуки на загальну суму 10 426,00 грн.; позивач відмовився від позову в частині нарахування 3 % річних та інфляційних збитків у сумі 6245,17 грн.
Враховуючи те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розміру позовних вимог, суд прийняв вказану заяву позивача до розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).
Враховуючи відповідь Головного управління статистики в Київській області на запит суду від 09.03.2010 р. та те, що ухвали суду від 09.03.2010 р. та 25.03.2010 р. були направлені за адресою, яка вказана у відповіді, а саме: Київська область, Васильківський район, село Данилівка, але відповідач двічі не з'явився на виклик суду, не направив своїх уповноважених представників, а також не надав та не надіслав відзив на позовну заяву, суд вважає, що відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
В судовому засіданні 08.04.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином (підтверджується поштовим повідомленням про вручення), відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-
12 квітня 2007 року між Державним підприємством Дослідне господарство Панфильської дослідної станції національного наукового центру «Інституту землеробства Української академії аграрних наук»(позивач) та Приватним підприємством «Агрофірма «Данилівська»(відповідач) укладено договір про реалізацію елітного насіння ярих та озимих культур з урожаю 2006-2007 р.р. (договір).
Відповідно до п. 1 договору позивач зобов'язується відпустити відповідачу з урожаю 2006 року елітне насіння сої сорт «Київська-98»в кількості 1,2 тони; елітне насіння ячменю сорт «Султан»в кількості 2,5 тонн; елітне насіння пшениці ярої сорт «Рання-93»в кількості 2,5 тонн; мішкотару в кількості 124 штуки на загальну суму 10 426,00 грн. в борг до 10 травня 2007 року.
Згідно з п. 2 договору якість насіння, яке продає позивач повинна відповідати вимогам ДСТУ, що підтверджується результатами аналізу насіннєвою інспекцією і актами апробації.
У разі невідповідності якості поставленої продукції умовам стандарту, договірні сторони мають право пред'являти претензії згідно законодавства (п. 2 договору).
На виконання п. 1 договору, 12.04.07 р. позивач передав відповідачу елітне насіння сої сорт «Київська-98» в кількості 1,2 тони; елітне насіння ячменю сорт «Султан»в кількості 2,5 тонн; елітне насіння пшениці ярої сорт «Рання-93»в кількості 2,5 тонн; мішкотару в кількості 124 штуки на загальну суму 10 426,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 80 від 12.04.07 р., підписаною уповноваженими представниками сторін (належним чином засвідчена копія долучена до матеріалів справи).
Відповідно до видаткової накладної № 80 від 12.04.07 р. елітне насіння сої сорт «Київська-98»в кількості 1,2 тони; елітне насіння ячменю сорт «Султан»в кількості 2,5 тонн; елітне насіння пшениці ярої сорт «Рання-93»в кількості 2,5 тонн; мішкотару в кількості 124 штуки прийняв представник відповідача Гнатенко І.В. за довіреністю від 11.04.07 р. Серія ЯНО № 657244.
Згідно п. 1 зазначену сільськогосподарську продукцію відповідачу відпущено в борг до 10.05.07 р., тобто 10.05.07 р. відповідач повинен був перерахувати на рахунок позивача 10 426,00 грн. або повернути прийняте елітне насіння сої сорт «Київська-98»в кількості 1,2 тони; елітне насіння ячменю сорт «Султан»в кількості 2,5 тонн; елітне насіння пшениці ярої сорт «Рання-93»в кількості 2,5 тонн; мішкотару в кількості 124 штуки.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем 23.12.09 р. було направлено позивачу претензійний лист № 32, відповідно до якого позивач звернувся до відповідача з проханням погасити заборгованість по оплаті за отриманий посівний матеріал до 01.01.2010 р.
За ствердженням позивача, відповідачем станом на 08.04.2010 р. претензія залишена без відповіді та задоволення, оскільки відповідач не повернув зазначену сільськогосподарську продукцію та перерахував на рахунок позивача 10 426,00 грн.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається зі змісту договору про реалізацію елітного насіння ярих та озимих культур з урожаю 2006-2007 р.р. від 12.05.07 р., зазначений договір за своєю юридичною природою є договором позики.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в судових засідання жодного разу не з'явився; вимоги ухвал суду від 09.03.2010 р. та 25.03.2010 р. не виконав, відзив на позовну заяву не надав, доказів щодо розірвання договору чи визнання його недійсним в судовому порядку також не надав та не надіслав.
З огляду на вищевикладене, господарський суд Київської області дійшов висновку про задоволення позовної вимоги Державного підприємства Дослідне господарство Панфильської дослідної станції національного наукового центру «Інституту землеробства Української академії аграрних наук»(позивач) щодо повернення йому елітного насіння сої сорт «Київська-98»в кількості 1,2 тони; елітного насіння ячменю сорт «Султан»в кількості 2,5 тонн; елітного насіння пшениці ярої сорт «Рання-93»в кількості 2,5 тонн; мішкотару в кількості 124 штуки на загальну суму 10 426,00 грн.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 р. № 50, при зменшенні суми позовних вимог державне мито не повертається.
Судом встановлено, що позивачем під час подачі позову було сплачено державне мито у розмірі 198,00 грн. відповідно до суми позовних вимог, але враховуючи, що в процесі розгляду справи позивач змінив предмет позову, чим відмовився від позовних вимог в частині стягнення нарахованих інфляційних збитків та 3 % річних, суд, на підставі Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, не відшкодовує позивачу 93,74 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 526, 215,216, 225 ЦК України, господарський суд Київської області -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Приватне підприємство «Агрофірма «Данилівська»(08621, Київська область, Васильківський район, село Данилівка, код ЄДРПОУ 19415169) повернути Державному підприємству Дослідне господарство Панфильської дослідної станції національного наукового центру «Інституту землеробства Української академії аграрних наук» (07750, Київська область, Яготинський район, село Панфіли, вул. Центральна,2, код ЄДРПОУ 32393458) елітне насіння сої сорт «Київська-98» в кількості 1,2 тони; елітне насіння ячменю сорт «Султан»в кількості 2,5 тонн; елітне насіння пшениці ярої сорт «Рання-93»в кількості 2,5 тонн; мішкотару в кількості 124 штуки на загальну суму 10 426,00 грн.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма «Данилівська»(08621, Київська область, Васильківський район, село Данилівка, код ЄДРПОУ 19415169) на користь повернути Державного підприємства Дослідне господарство Панфильської дослідної станції національного наукового центру «Інституту землеробства Української академії аграрних наук» (07750, Київська область, Яготинський район, село Панфіли, вул. Центральна,2, код ЄДРПОУ 32393458) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, судові витрати: державне мито в сумі 104 (сто чотири) грн. 26 коп. та 124 (сто двадцять чотири) грн. 70 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Л.В. Сокуренко