01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77
Іменем України
"15" квітня 2010 р. Справа № 18/030-10
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгмашцентр», м. Київ
до Броварської міської ради, м. Бровари
про визнання договорів недійсними та стягнення збитків
Суддя А.Ю. Кошик
за участю представників сторін
від позивача: Нікольчук В.В., Гавриньов А.М.
від відповідачів: Прилєпко О.П.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгмашцентр», м. Київ (далі - позивач) до Броварської міської ради, м. Бровари (далі - відповідач) про визнання договорів недійсними та стягнення збитків у сумі 356092,60 грн.
Провадження у справі порушено відповідно до ухвали суду від 01.03.2010 року та призначено справу до розгляду на 16.03.2010 року.
В судовому засіданні 16.03.2010 року позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, відповідач проти позову заперечив, однак письмового відзиву суду не надав.
У відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 24.03.2010 року. В судовому засіданні 24.03.2010 року розгляд справи відкладався до 15.04.2010 року за спільним клопотанням сторін з метою уточнення розміру збитків.
В судовому засіданні 15.04.2010 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 219364 грн., оскільки решта 136728,60 грн. є похідними і сплачені позивачем добровільно за користування земельною ділянкою та проведення конкурсу.
Відповідач надав пояснення, в якому позовні вимоги по суті не заперечив, надав зауваження щодо розміру завданих збитків, визнаючи позов на суму 219364 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив.
Між позивачем і відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2000 га строком на 5 років для розміщення магазину (комерційного використання), яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, по вул. Чкалова в районі об'їзної дороги. Договір посвідчено приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н.М. та зареєстровано в реєстрі за №1605. Право на укладення вище вказаного договору оренди позивач отримав за результатами тендеру 05.09.2007 року, для участі у якому було сплачено реєстраційний внесок, придбано інформаційний пакет, здійснено благодійний внесок та сплачено інші платежі, передбачені конкурсною процедурою.
В п. 6 спірного договору відповідачем було зазначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню, також, було засвідчено, що земельна ділянка на момент підписання Договору нікому іншому в оренду не здана, не подарована, іншим способом не відчужена, не заставлена, під забороною (арештом) не перебуває, судового спору щодо неї, а також прав у третіх осіб як в межах, так і за межами України на неї не має, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесена. Земельна ділянка знаходиться у стані, повністю придатному для використання її за цільовим призначенням.
В подальшому, між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу частини орендованої земельної ділянки, який 10.01.2008 року посвідчено приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н.М. та зареєстровано в реєстрі за №32. Оскільки, інша частина ділянки площею 0,0361 га має містобудівні обмеження землекористування згідно кадастрового плану, вона залишилася у оренді без права забудови, про що 10.01.2008 року було підписано договір про внесення змін до договору оренди землі, посвідченого 05.09.2007 року за № 1605 приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н.М., а частина площею 0,1639 га перейшла у власність позивача. Згідно п.2.1 договору купівлі-продажу позивачем за придбання земельної ділянки 25.03.2008 року було сплачено кошти у сумі 219 364 грн. та отримано Акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 334610.
Згідно п. 5.2. вищезгаданого договору купівлі-продажу, відповідач також засвідчив, що земельна ділянка до цього часу нікому іншому не здана в оренду, не продана, не подарована, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває, судового спору що до неї не існує, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесена. Відчужувана земельна ділянка знаходиться у стані, повністю придатному для використання її за цільовим призначенням, п. 1.2. договору, вказував на те що зазначена земельна ділянка перебуває в користуванні Покупця (позивача) згідно договору оренди.
Позивач вчасно здійснював необхідні платежі по сплаті орендної плати, а також податків та зборів у повному обсязі, сплатив кошти згідно договору купівлі-продажу.
Як пояснив позивач, йому стало відомо, що спірна земельна ділянка належить на праві постійного користування гаражному кооперативу «Ялинка»на підставі Державного акту ІІ-КВ № 001667, виданого 27.03.1998 року, про що відповідач мав знати і зобов'язаний був повідомити про це позивача.
Відповідні обставини представником відповідача в ході розгляду спору не заперечені.
Таким чином, при укладенні спірних договорів оренди та купівлі-продажу земельної ділянки, відповідач помилково зазначив в них про відсутність прав на земельну ділянку у третіх осіб, що в подальшому унеможливило використання її за цільовим призначенням позивачем.
Відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Об'єктом спірних договорів оренди та купівлі-продажу є земельна ділянка, тому наявність прав третіх осіб на неї має суттєве значення, оскільки унеможливлює користування такою земельною ділянкою за цільовим призначенням.. Судом встановлено, що позивач не знав і не міг знати про права третіх осіб на спірну земельну ділянку, в той час, як відповідачу були відомі такі обставини, всупереч яким ним було виставлено земельну ділянку на аукціон, і в подальшому відчужено її частину. Своєчасне повідомлення відповідачем позивача про право постійного користування спірною земельною ділянкою Гаражного кооперативу «Ялинка» виключає можливість укладення спірних правочинів та необхідність понесених позивачем затрат.
В зв'язку з виконанням умов вищевказаних договорів, позивачем були понесені витрати в сумі 356 092,60 грн., з яких: 100000 грн. гарантійного внеску за договором на участь у конкурсі, 510 грн. реєстраційного внеску, 340 грн. за інформаційний пакет, за договором благодійного внеску 20 000 грн., за договором про надання послуг з ведення державного реєстру земель 66 грн. та 102 грн., за договором про надання довідки-виписки з формами 6-зем. та довідки про визначення грошової оцінки 68,25 грн., за договором про складання технічної документації 2 005,01 грн., за договором про проведення експертної оцінки 2500 грн., за договором на виготовлення довідки-виписки за формами 6-зем та довідки про визначення грошової оцінки 139 грн., за договором на виготовлення довідки грошової оцінки земельної ділянки 121 грн., за договором купівлі-продажу земельної ділянки 219 364 грн., за нотаріальні послуги 2 760 грн., орендної плати за 2008 рік 2083,18 грн., орендної плати за 2009 рік 3121,38 грн.
Відповідач в наданих суду поясненнях визнав позов в частині стягнення 219364 грн., безпосередньо сплачених за придбання спірної земельної ділянки.
Крім того, відповідач наполягав на необхідності встановлення осіб, безпосередньо винних в допущенні помилки.
Суд, враховуючи заперечення відповідача, встановив, що спірні договори укладені саме між позивачем та відповідачем і помилка сталася з боку сторони за договором - відповідача. Обставини, на які представник відповідача посилається в своїх запереченнях, стосуються протиправності дій посадових осіб відповідача, що має встановлюватись правоохоронними органами. Однак, враховуючи, що посадові особи діють від імені відповідного органу місцевого самоврядування, зі сторони якого допущено помилку, завдана ними шкода також підлягає відшкодуванню відповідачем і з огляду на норму ст.1172 Цивільного кодексу України.
Крім того, відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана особі, зокрема, незаконними рішенням, діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується відповідним органом місцевого самоврядування незалежно від його вини.
Таким чином, враховуючи, що позивач поніс майнові витрати у зв'язку з придбанням спірної земельної ділянки на підставі спірних договорів, які не призвели до очікуваного господарського результату у зв'язку з їх недійсністю, такі витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача відповідачем, недбальство якого призвело до помилки при укладенні договорів.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, суд вважає, що уточнені позовні вимоги обґрунтовані, позивачем доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відшкодування судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.09.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н.М., зареєстрований в реєстрі за №1605 із змінами та доповненнями.
3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10.01.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 32.
4. Стягнути з Броварської міської ради Київської області (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 15, код 26376375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгмашцентр»(02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, 44, код 34544406) 219364 грн. збитків, 2193,64 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя