01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"14" квітня 2010 р. Справа № 21/037-10
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегант-фарм», Київська обл., м. Київ
до Приватного акціонерного товариства «Альба Україна», Київська обл., м. Бориспіль про стягнення 33 510,26 гривень
за участю представників:
від позивача: Пархомчук Р.І. (довіреність від 11.01.2010р.)
від відповідача: Новак В.П. (довіреність №88 від 20.01.2010р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Елегант-фарм»в особі арбітражного керуючого Дяченка Сергія Вікторовича (далі-ТОВ «Елегант-фарм»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Альба Україна»(далі-ЗАТ «Альба Україна»/відповідач) про стягнення 33 558,26 грн., з яких: 19 665,00 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару, 2 212,20 грн. 3% річних та 11 681,06 грн. інфляційних втрат.
Крім того, позивач просить суд визнати поважним пропуск терміну позовної давності, поновити його та розглянути позовні вимоги по суті.
Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, заявив про застосування строку позовної давності для захисту порушеного права, встановленого ст. 257 ЦК України, та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2010р. порушено провадження у справі №21/037-10 та призначено справу до розгляду на 10.03.2010р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.03.2010р. відповідачу відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 22.02.2010р. про порушення провадження у даній справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.03.2010р. відповідача ЗАТ «Альба Україна»замінено на його правонаступника - Приватне акціонерне товариства «Альба Україна»(далі-ПАТ «Альба Україна»/відповідач).
В судових засіданнях 10.03.2010р., 22.03.2010р. та 24.03.2010р. оголошувалась перерва до 22.03.2010р., 24.03.2010р. та 14.04.2010р. відповідно.
В судовому засіданні 22.03.2010р. представником позивача подано уточнений розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 33 510,26 грн., з яких: 19 665,00 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару, 1 769,85 грн. 3% річних та 12 075,18 грн. інфляційних втрат. Зазначені уточнення судом прийняті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
27.01.2006р. ТОВ «Елегант-фарм»поставило, а ЗАТ «Альба Україна»(перейменовано у ПАТ «Альба Україна») отримало товар загальною вартістю 19 665,00 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на товарно-транспортній накладній №04347 від 27.01.2006р. Копія накладної міститься в матеріалах справи.
Відповідно до зазначеної накладної, поставлений товар підлягає оплаті протягом 30 днів від дати отримання товару (дати накладної).
Проте, поставлений товар у строки визначені товарно-транспортною накладною №04347 від 27.01.2006р. відповідач не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 19 665,00 грн.
Факт несплати вартості поставленого товару визнається також і відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 19 665,00 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару згідно товарно-транспортної накладної №04347 від 27.01.2006р.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ст. 181, 193 ГК України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи строки оплати вартості виконаних робіт, встановлені товарно-транспортною накладною №04347 від 27.01.2006р., відповідач повинен був розрахуватись за поставлений товар до 28.02.2006р. відповідно.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач не сплатив вартість поставленого товару, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 19 665,00 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару згідно товарно-транспортної накладної №04347 від 27.01.2006р. підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків в частині своєчасної оплати вартості товару (протягом 30 днів від дати отримання товару) позивач просить суд стягнути з відповідача 1 769,85 грн. 3% річних та 12 075,18 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.03.2006р. по 28.02.2009р. на 19 665,00 грн. заборгованості.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону становить 1 771,47 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 769,85 грн. 3% річних підлягає задоволенню.
Втім, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону становить 12 074,31 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 12 075,18 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в розмірі 12 074,31 грн.
Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності для захисту порушеного права, встановленого ст. 257 ЦК України.
Водночас, разом з позовними вимогами, позивач просить суд поновити строк позовної давності.
В обґрунтування зазначеної заяви позивач посилається на те, що лише 21.05.2009р. відповідальним за зберігання майна належного ТОВ «Елегант-фарм»Полевим В.Я. передано арбітражному керуючому, ліквідатору Товариства Дяченку С.В. майно Товариства, в тому числі, товарно-транспортну накладну №04347 від 27.01.2006р., що є підставою для звернення до суду з даним позовом.
Враховуючи викладене, а також значний обсяг документації, дебіторів та відсутність матеріального забезпечення, даний позов видалось можливим подати лише на початку 2010р.
Відповідно до ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим кодексом.
Приписами статей 256, 257 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позивач безпосередньо звернувся з позовною заявою через загальний відділ господарського суду Київської області 15.02.2010р., що підтверджується відміткою суду №583 від 15.02.2010р. про одержання позовних матеріалів. Тобто на момент звернення позивача до суду трирічний строк позовної давності минув.
Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до п. 27 інформаційного листа Вищого господарського суду Київської області від 07.04.2008р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»якщо позивач звертається до суду з доводами про наявність поважних причин пропущення позовної давності та просить задовольнити позов, то таке звернення не можна вважати заявою про застосування строків позовної давності.
З огляду на наведене, приймаючи до уваги положення ч. 5 ст. 267 ЦК України суд вважає наведені позивачем причини пропуску строку позовної давності поважними, а, відтак, задля забезпечення реалізації гарантованого ст. 55 Конституції України права на судовий захист, задовольняє заяву позивача про поновлення строку для подання позовної заяви про стягнення 33 510,26 грн.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 256, 257, 267, 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 181, 193, 223 Господарського кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Альба Україна»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100, код ЄДРПОУ 22946976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегант-фарм»(03179, м. Київ, вул. Чорнобильська, 18, к. 81, код ЄДРПОУ 32048022) 19 665 (дев'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп. заборгованості, 1 769 (одну тисячу сімсот шістдесят дев'ять) грн. 85 коп. 3% річних, 12 074 (дванадцять тисяч сімдесят чотири) грн. 31 коп. інфляційних втрат, 335 (триста тридцять п'ять) грн. 09 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Рішення підписане 19.04.2010р.