Справа № 2-2316/2010 рік
12 травня 2010 року м. Макіївка
Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого - судді Супрун М.Ю.
при секретарі - Киреєвої Ю.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Макіївської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,
У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Макіївської міської ради про визнання за нею права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, при інвентаризації якої була встановлена невідповідність її фактичної площі, площі вказаної в правовстановлюючих документах, а також господарські будівлі, що самочинно збудовані на прилеглій до квартири земельній ділянці.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, доводи позову підтримав та суду пояснив, що позивачці ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 23 лютого 1998 року та свідоцтва про право на спадщину від 02 березня 2010 року належить квартира з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. За час користування вказаним нерухомим майном, нею для покращення житлових умов, самочинно за власні кошти, на прилеглій до квартири земельній ділянці були збудовані два гаражі. Крім того, під час проведення інвентаризації вказаної квартири було виявлено, що фактична її площа не відповідає площі , вказаної в правовстановлюючих документах, при цьому ніяких перебудов ОСОБА_1 у вказаному житловому приміщенні не робила. Враховуючи те, що позивачка збудувала вказані гаражі з додержанням будівельних та інших норм та правил, просив визнати за ОСОБА_1 на них право власності, оскільки це не порушує права інших осіб. Крім того,просив визнати на позивачкою право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка має фактичну загальну площу 56,60 кв. м., в тому числі жилу - 38,2 кв. м.
Представник відповідача - Макіївської міської ради, у судове засідання не з'явився, згідно заперечень, які надійшли на адресу суду, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на те, що позивачкою не були надані документи, які підтверджують права власності або права користування земельною ділянкою під самочинно побудованим нерухомим майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, а також гараж, під літерою „Н” збудовано з порушенням вимог Державних будівельних норм містобудування, планування і забудови міських і сільських поселень ДБН 360-92**”, оскільки відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не мене 1 м. На підставі зазначеного, просив в задоволенні позовних вимог відмовити, справу розглянути у його відсутність.
Третя особа ОСОБА_3 не заперечувала проти визнання за ОСОБА_1 право власності на господарські будівлі у вигляді гаражів під літерами „Н” та „О”, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Так, відповідно до статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
В силу ч. 1 та ч. 2 ст. 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення, у розмірах встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруду розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на ту частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 23 лютого 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу, а також свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 березня 2010 року, ОСОБА_1 має у власності квартиру АДРЕСА_1, а також господарські будівлі у вигляді: Ѕ частки літньої кухні, сараю, вбиральні та водогону ( а. с. 7-8).
З акту КП „БТІ м. Макіївки” від 02 грудня 2009 року, складеному при проведенні інвентаризації домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 убачається, що за зазначеною адресою самовільно збудовані два гаражі під літерами „Н” та „О”, крім того загальна площа квартири становить 56,50 кв. м., жила - 38.2 кв. м. ( а. с. 22).
Паспорт технічного обстеження основних несучих конструкцій № 141 від 24.03.2010 року, виданий КП „Містобудівництва, архітектури та проектування” свідчить про те, що результати обстеження несучих конструкцій гаражів, під літерами „Н” та „О”, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 показали задовільний стан. Гараж, під літерою „Н” збудовано з порушенням вимог Державних будівельних норм містобудування, планування і забудови міських і сільських поселень ДБН 360-92**”, оскільки відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менш 1 м. Дані конструкції допускають нормальну експлуатацію при умові додержання норм та правил, проведення регулярного текучого ремонту. ( а. с. 24-29).
Враховуючи те що позивачкою не отримано дозвіл на збудування господарських будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, проведені нею будівельні роботи вважаються самочинними.
Разом з тим, судом встановлено, що при самочинному будівництві позивачкою нічиїх прав не було порушено. Користувач суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 не заперечувала проти визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинно зведені гаражні будівлі. Крім того, в цілому ОСОБА_1 здійснила вказану забудову із додержанням архітектурних, будівельних, санітарних та інших норм та правил з використанням земельної ділянки за її цільовим призначенням.
За таких обставин, враховуючи, що право власності згідно ст. 328 ЦК України виникає на підставах, що не заборонені законом, суд вважає доказаним і підлягаючим визнанню за позивачкою її права власності на самочинно зведені господарські будівлі у вигляді гаражів, під літерами „Н” та „О”, що розташовані АДРЕСА_1. Крім того, враховуючи те, що при інвентаризації була встановлена невідповідність площі належної позивачці квартири, розташованої за вказаною адресою, її площі, вказаної в правовстановлюючих документах, суд вважає, що за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на дане нерухоме майно з указанням його фактичної площі.
Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо того, що позивачка не надала документи, які підтверджують її право власності або право користування земельною ділянкою під самочинно побудованим нерухомим майном, так як у відповідності до вищевказаної ст. 377 ЦК України, до ОСОБА_1 з придбанням квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 перейшло право власності ту частину земельної ділянки, яка зайнята цим житловим приміщенням та господарськими будівлями та на ту частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування, що надало ОСОБА_1 право на забудову цієї земельної ділянки.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК України ст.ст. 328, 375, 376, 377 ЦК України суд
Позов ОСОБА_1 до Макіївської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру № 1, загальною площею 56,60 кв. м., в тому числі жилою - 38,2 кв. м., розташовану в будинку АДРЕСА_1, а також на господарські будівлі у вигляді гаражів, під літерами „Н” та „О”, що розташовані на прилеглій до будинку земельній ділянці.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.