Справа № 22ц-4219 Головуючий у 1-й інстанції : Гібалюк Т.Я.
Категорія -57 Доповідач : Кіктенко Л.М.
20 травня 2010року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Бараннік О.П.
суддів - Кіктенко Л.М. , Григорченко Е.І.
при секретарі - Лещинській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі міста Дніпродзержинська на постанову Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 1 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі міста Дніпродзержинська про визнання дій неправомірними, зобов*язання вчинити певні дії, стягнення допомоги, -
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Дніпродзержинська про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни, прохала визнати відмову відповідача відносно виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірними та зобов*язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та стягнути з відповідача щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за 2006-2009 роки в сумі 5117 грн.10 коп.
Постановою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська, Дніпропетровської області від 1 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано дії управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі міста Дніпродзержинська, Дніпропетровської області неправомірними.
Зобов*язане управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі міста Дніпродзержинська, Дніпропетровської області провести перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено .
В апеляційній скарзі Управління пенсійного Фонду України в Заводському районі міста Дніпродзержинська, Дніпропетровської області ставить питання про скасування постанови Заводського районного суду міста Дніпродзержинська, Дніпропетровської області від 1 березня 2010 року та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача , посилаючись на порушення судом норм матеріального права .
Вивчивши матеріали справи , перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає , що скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,який набрав чинність з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року , є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Згідно вимог ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
В позовній заяві позивачка прохала визнати неправомірною відмову відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати їй підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 2006 року по 2009 рік у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов*язати відповідача здійснити перерахунок та виплати за вказані періоди часу на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування»(а.с.2-5).
Частково задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд не вказав, за який перілд часу підлягають задоволенню позовні вимоги і за який період часу у задоволенні позовних вимог слід відмовити, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо донарахування та виплати надбавки до пенсії у 2006 році слід відмовити враховуючи те, що відповідно до п.17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік. Законом України від 22 березня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни та виключено п.17 ст. 77 зазначеного закону, які набули законної сили з 2 квітня 2006 року та було відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1 січня 2006 року.
Але відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року(із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) вказане підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінетом Міністрів України у 2006 році не був визначений порядок виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, що і виключило можливість збільшення пенсії.
Також позивачем були заявлені вимоги про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати йому підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і за 2007 рік(а.с.3-5).
Згідно з п.12 ч.1 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»було призупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги , яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту»), в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України , зокрема, положення ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині нарахування за 2007 рік підлягають частковому задоволенню, оскільки управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахунок пенсії позивачці, починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, а підстави для перерахунку за період з 1 січня до 9 липня 2007 року були відсутні.
Враховуючи аналогічні підстави, підлягають задоволенню і вимоги позивачки за 2008 рік.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: Дітям віни(крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги , що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки , встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України , зокрема, положенням п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов*язковими до виконання на території України , остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв*язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення , що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином , з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.
Також відповідач повинен був підвищити пенсію позивачці відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-1У»Про соціальний захист дітей війни», починаючи з січня 2009 року по 31 грудня 2009 року .
Колегія суддів вважає, що позивачкою не пропущений строк для звернення до суду з даним позовом, оскільки на її звернення до відповідача з письмовою заявою , останній відмовив їй у проведенні перерахунку листом лише від 21 грудня 2009 року (а.с.6-7), а з позовом до суду вона звернулась 14 січня 2010 року (а.с.3-5).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Заводському районі міста Дніпродзержинська щодо нарахування, призначення иа виплати щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1 за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2009 рокунеправомірними. Зобов*язати Управління пенсійного фонду України в Заводському районі міста Дніпродзержинська здійснити щомісячне нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року включно з урахуванням уже отриманих сум за вказаний період.
Колегія суддів приходить до висновку про неможливість стягнення з відповідача на користь позивачки відповідної суми , оскільки тільки відповідач повинен здійснити перерахунок спірних сум за вищевказані періоди часу.
Доводи скарги відносно пропуску позивачкою строку звернення до суду є необгрунтованими, оскільки відповідачем відмовлено їй у здійсненні перерахунку лише листом від 21 груднея 2009 року(а.с.6-7).
Колегія суддів не може взяти до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму , встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Тому при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування».
Що стосується відсутності бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов*язань, оскільки реалізація особою права, не пов*язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства,не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Інші доводи скарги зводяться до переоцінки доказів по справі та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивачки.
Керуючись ст.,ст.. 209,303,307, 309 , 316 ЦПК України, колегія суддів , -
. В и р і ш и л а
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Заводському районі міста Дніпродзержинська, Дніпропетровської області задовольнити частково.
Постанову Заводського районного суду міста Дніпродзержинська, Дніпропетровської області від 1 березня 2010 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Заводському районі міста Дніпродзержинська щодо нарахування, призначення та виплати щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1 за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року неправомірними.
Зобов*язати Управління пенсійного фонду України в Заводському районі міста Дніпродзержинська здійснити щомісячне нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії завіком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року включно з урахуванням уже отриманих сум за вказаний період.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: