Справа №155/1886/20
Провадження №2/155/272/21
16 лютого 2021 року місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Адамчук Г.М.,
за участю секретаря судового засідання Ревуцької М.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивачка звернулася з позовом до відповідача, в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , а також право на завершення приватизації та реєстрацію права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» земельної ділянки площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельної ділянки площею 0,54 га для ведення особистого селянського підсобного господарства, які були передані у приватну власність ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Цегівської сільської ради Горохівського району Волинської області від 01 березня 1995 року №2/3, як на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивує свій позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Позивачка є її спадкоємицею за заповітом, прийняля спадщину, однак нотаріально оформити своїх спадкових прав не може. Враховуючи вищенаведене, просить поданий позов задовольнити.
Позивачка, ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явилася, однак в заяві до суду позовні вимоги підтримала повністю, просила його задовольнити, а справу слухати у її відсутність.
Відповідачка, ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явилася, однак подала письмову заяву в якій просила справу розглядати у її відсутність, позовні вимоги визнала повністю.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
А відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Статтею 1235 ЦК України надається право заповідачу на призначення спадкоємців.
З заповіту, складеного ОСОБА_3 22 червня 2017 року, який було посвідчено секретарем Цегівської сільської ради Горохівського району Волинської області та зареєстровано в реєстрі за №104 вбачається, що вона все належне їй майно заповіла ОСОБА_1 .
Згідно з свідоцтвом про смерть, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 листопада 2020 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 було відмовлено.
Документами про родинні відносини стверджується, що позивачка є внучкою померлої ОСОБА_3 .
З спадкової справи після померлої ОСОБА_3 вбачається, що від імені ОСОБА_1 до нотаріальної контори надходила заява про прийняття спадщини. Інший спадкоємець ОСОБА_2 від успадкування майна відмовилася згідно з поданою заявою.
Відповідно до запису в погосподарській книзі №2 за 2001-2005 роки, житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 .
Відповідно до технічної документації на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , даний будинок було побудовано з дотриманням встановлених будівельних та технічних норм.
Судом встановлено, що позивачка є спадкоємицею за заповітом після померлої баби ОСОБА_3 , прийняла спадщину.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судовому практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Аналогічна думка викладена в роз'ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Поряд з цим, відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з рішенням Цегівської сільської ради Горохівського району Волинської області №2/3 від 01 березня 1995 року, ОСОБА_3 було безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,05 га та земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,54 га.
Перехідними положеннями Земельного кодексу України визначено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до декрету КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст.125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом після смерті своєї баби. Успадкувавши спадкове майно, вона успадкувала право на завершення приватизації, яке мала за життя спадкодавець, але в установленому порядку не може завершити процедуру приватизації та зареєструвати своє право на спадкове майно.
Згідно з роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», у п.3.5 визначено, що правильною є практика судів, які у випадку не завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку розпочав за життя спадкодавець та не встиг закінчити, визнають за спадкоємцем таке право.
За таких обставин, суд вважає, що позивач, прийнявши спадщину після смерті спадкодавця, набула право на спадкування усіх прав та обов'язків, що належали останній, включно із правом на завершення приватизації земельних ділянок.
За змістом ч.ч.3, 4 ст.200 ЦПК України у випадку визнання відповідчем позову, суд ухвалює рішення в порядку встановленому статтею 206 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
За таких обставин, враховуючи те, що представлені позивачкою докази на підтвердження своїх позовних вимог щодо визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом в контексті положень ст.ст.76-80 ЦПК України є належними та допустимими, визнання відповідачкою ОСОБА_2 позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.
Суд звертає увагу позивачки на дотримання вимог ст.ст.162, 164, 167, 174 Податкового кодексу України.
Керуючись ст.ст.76-80, 200, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.392, 1216, 1217, 1218, 1222, 1223, 1225, 1235 ЦК України, ст.125 Земельного кодексу України, п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування», суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом, на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , як на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом, право на завершення приватизації та реєстрацію права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» земельної ділянки площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельної ділянки площею 0,54 га для ведення особистого селянського підсобного господарства, які були передані у приватну власність ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Цегівської сільської ради Горохівського району Волинської області від 01 березня 1995 року №2/3, як на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
У відповідності до п.п.15.5) п.1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Головуючий