154/240/21
4-с/154/1/21
15 лютого 2021 року м. Володимир-Волинський
Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді Вітера І.Р.,
при секретарі судових засідань Кравчук А.М.,
З участю представника скаржника - адвоката Лященка С.О.,
стягувача ОСОБА_1 ,
державного виконавця Непомнящих О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимир-Волинський скаргу ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Непомнящих Оксани Володимирівни,-
25 січня 2021 року скаржник ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Володимир-Волинського МВ ДВС) Непомнящих Оксани Володимирівни щодо невірності проведення розрахунку зі сплати аліментів за період 2010-2020 років у виконавчому провадженні № 63746012, відкритого 27 листопада 2020 за виконавчим листом № 2/1309/06 від 14.12.2006 року, виданого Володимир-Волинським міським судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Скаргу обгрунтував тим, що у відповідності до рішення суду на підставі якого було видано згаданий виконавчий лист, ухвалено стягнути з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 листопада 2006 року до досягнення дитиною повноліття. Даний виконавчий лист 12 листопада 2007 року був пред'явлений ОСОБА_1 у Локачинський РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області до примусового виконання. На підставі письмової заяви ОСОБА_1 від 23 травня 2014 року даний виконавчий лист повернено стягувачу. У цій заяві ОСОБА_1 вказала про відсутність претензій до боржника. Отже, докази заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 23 травня 2014 року відсутні.
В той же час за заявою стягувача ОСОБА_1 від 11 листопада 2020 року за цим же виконавчим листом головним державним виконавцем Володимир-Волинського МВ ДВС Непомнящих О.В. 27 листопада 2020 року було повторно відкрито виконавче провадження № 63746012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини. У даному виконавчому провадженні ОСОБА_1 додала також свою заяву про те, що не отримувала аліменти від боржника із 2009 року по даний час, а тому просила стягнути з нього аліменти за минулий час.
Таким чином, державним виконавцем проведено перерахунок заборгованості по сплаті аліментів за минулих 10 років з розрахунку 50% встановленого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з листопада 2010 року, а загалом на суму 105 497 гривень 32 копійок.
Із проведеним розрахунком боржник не погодився, вважає, що лише 08 липня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом удосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року, № 2037-VIII, яким збільшено мінімальний розмір аліментів із 30% до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Переконаний, що з підстав неможливості застосування зворотної дії закону у даному випадку, розрахунок заборгованості державним виконавцем проведено не вірно, у зв'язку з чим просив визнати неправомірними дії головного державного виконавця Непомнящих О.В. та зобов'язати її здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 63746012 від 27 листопада 2020 року відповідно до чинного законодавства станом на день виникнення кожної щомісячної заборгованості з врахуванням прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_4 доводи скарги підтримав з підстав, викладених у ній.
Державний виконавець Непомнящих О.В. скаргу заперечила. Ствердила, що на момент відкриття виконавчого провадження їй не було подано жодного доказу повної або часткової сплати аліментів за період із листопада 2010 року по день відкриття провадження, натомість заява стягувача ОСОБА_1 свідчила про те, що боржником у вказаний період аліменти не сплачувалися. У зв'язку з цим в частині проведення розрахунку заборгованості за останні 10 років вона керувалась вимогами ч.1 ст.194 СК України та положеннями розділу ХVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року. В той же час вказала, що при розрахунку заборгованості не брався до уваги показник 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а оскільки боржник не працював, у відповідності до ч.2 ст.195 СК України заборгованість розраховувалась в автоматизованій системі виконавчого провадження виходячи із 1/4 частини середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, яка визначається за статистичними даними. Сума місячних аліментів, яка визначалась за даним показником за останні 10 років завжди перевищувала не лише 30%, але й 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а тому останній критерій при розрахунку до уваги не брався. Вважає свої дії законним, а тому просила відмовити в задоволенні скарги.
Стягувач при вирішенні скарги підтримала доводи державного виконавця, однак підтвердила факт написання заяви про відсутність претензій до боржника до Локачинського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області та повернення їй у зв'язку з цим 23 травня 2014 року виконавчого листа. Вказала, що причиною цього була домовленість із боржником про добровільне погашення заборгованості по аліментах, однак по даний час він її не сплатив.
При розгляді скарги в судовому засіданні витребувано у Локачинського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) для дослідження в судовому засіданні матеріали виконавчого провадження № 9016188 за виконавчим листом № 2/1309/06 від 14 грудня 2006 року, виданого Володимир-Волинським міським судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Однак, за отриманою інформацією № 842 від 10 лютого 2021 року вказане провадження було знищене у зв'язку із закінченням термінів його зберігання. Надано лише інформаційну довідку ВП-спецпірозділ, в якій міститься інформація про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».
Дослідивши додані до скарги матеріали та матеріали виконавчого провадження, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
У відповідності до ч.3 ст.195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Так, рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області ухвалено стягнути з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 листопада 2006 року до досягнення дитиною повноліття.
На підставі даного судового рішення було видано виконавчий лист № 2/1309/06 від 14 грудня 2006 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини. На даному виконавчому листі містяться записи державних виконавців про те, що аліменти стягувались із ОСОБА_2 по 20 жовтня 2007 року за місцем його роботи у Володимир-Волинському МВ УМВСУ у Волинській області, надалі боржник звільнився із служби. Інший запис свідчить про те, що 23 травня 2014 року провадження закінчене згідно п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом інформаційних довідок ВП-спецпірозділ, матеріали виконавчого провадження № 9016188 за виконавчим листом № 2/1309/06 від 14 грудня 2006 року, виданим Володимир-Волинським міським судом Волинської області було відкрите Локачинським РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області 12 листопада 2007 року, проте 23 травня 2014 року виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із отриманням письмової заяви стягувача ОСОБА_1 про повернення виконавчого листа без виконання у зв'язку із відсутністю претензій до боржника.
Постановою головного державного виконавця Володимир-Волинського МВ ДВС Непомнящих О.В. від 27 листопада 2020 року повторно відкрито виконавче провадження № 63746012 за заявою стягувача ОСОБА_1 від 11 листопада 2020 року за тим же виконавчим листом № 2/1309/06 від 14 грудня 2006 року, виданим Володимир-Волинським міським судом Волинської області.
У відповідності до заяви стягувача ОСОБА_1 від 08 грудня 2020 року у виконавчому провадженні, вона просила стягнути аліменти з боржника ОСОБА_2 із 2009 року по даний час, оскільки не отримувала їх від нього.
Відповідно до заяви стягувача державним виконавцем проведено розрахунок суми заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів за 10 років, починаючи із листопада 2010 року по листопад 2020 року. Загальна сума заборгованості склала 105 497 гривень 32 копійок. У наданих розрахунках зазначено розмір аліментів, визначений у виконавчому документі «1/4 не менше 50%», однак при розрахунку застосовувалась величина 1/4 частини середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, що відповідає статистичним даним, які також долучені до матеріалів справи державним виконавцем.
Про вчинені розрахунки державним виконавцем було повідомлено боржника ОСОБА_2
03 грудня 2020 року ОСОБА_2 подав заяву про перерахунок заборгованості з тих же підстав, що й у даній скарзі, однак отримав відмову № 74134 від 30 грудня 2020 року.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У відповідності п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент виниклих правовідносин), письмова заява стягувача була підставою для повернення виконавчого документа.
Аналогічна норма закріплена у п.1 ч.1 ст.37 діючої редакції вказаного Закону.
За ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Розмір заборгованості за виконавчим документом про стягнення аліментів державний виконавець повинен визначати, керуючись вимогами Закону України «Про виконавче провадження», відповідними нормами сімейного законодавства, а також постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146 (з наступними змінами) «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». При цьому, він не може вирішувати питання про повне або часткове звільнення від сплати заборгованості.
Згідно з частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімально гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
За змістом частин 3-4 статті 71 цього Закону визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувана; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження.
Частиною 8 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.
Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувана і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підстав і відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
У відповідності до положень ч.1 ст.194 СК України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.
Відповідно до статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу визначається, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Як вбачається з матеріалів справи скаржник у спірний період часу не працював та про наявність фактично отриманого доходу і джерела його надходження орган примусового виконання не повідомляв.
За таких умов, розрахунки заборгованості зі сплати аліментів обґрунтовано здійснено державним виконавцем на підставі встановленого органом статистики розміру середньої заробітної плати.
Оскаржуючи розрахунок та перерахунок заборгованості зі сплати аліментів, скаржник посилався на те, що при визначенні суми щомісячних платежів державним виконавцем враховано 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, однак, як встановлено і доведено державним виконавцем в судовому засіданні, такі твердження скаржника є помилковими.
В той же час в судовому засіданні встановлено, що станом на 23 травня 2014 року заборгованості у виконавчому провадженні № 9016188, що знаходилось у Локачинському РВ ДВС не існувало.
Інформаційними довідками ВП - спецпідрозділ підтверджено, що 23 травня 2014 року виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із отриманням письмової заяви стягувача ОСОБА_1 про повернення виконавчого листа без виконання у зв'язку із відсутністю претензій до боржника.
Відсутність претензій до боржника ОСОБА_2 з боку стягувача ОСОБА_1 є доказом відсутності заборгованості, оскільки виконавче провадження проводилось з метою примусового стягнення аліментів.
За вказаних обставин суд приходить до висновку про те, що стягувач ОСОБА_1 невірно подала інформацію державному виконавцю Непомнящих О.В. про несплату боржником ОСОБА_2 в період з 2009 року по 23 травня 2014 року аліментів на утримання дитини, а тому суд вважає помилковим включення даного періоду у розрахунок заборгованості по аліментах боржника ОСОБА_2 .
В той же час у зв'язку із зазначеними діями стягувача суд не вбачає підстав для визнання таких дій державного виконавця протиправними, оскільки інших доказів про сплату аліментів у вказаний період часу їй подано не було.
В решті проведеного державним виконавцем розрахунку встановлено, що він відповідає вимогам Закону.
За вказаних обставин, суд знайшов підстави для часткового задоволення скарги.
Керуючись ст.ст.450-451 ЦПК України, суд,-
Скаргу ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Непомнящих Оксани Володимирівни - задовольнити частково
Зобов'язати головного державного виконавця Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Непомнящих Оксану Володимирівну здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 63746012 від 27 листопада 2020 року з примусового виконання виконавчого листа №2-1309/06, виключивши із проведеного розрахунку відомості про заборгованість ОСОБА_2 нараховану до 23 травня 2014 року.
В решті скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 18 лютого 2021 року.
Суддя (підпис).
Згідно з оригіналом.
Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р.Вітер