16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202
Справа №730/911/20
Провадження № 2/730/26/2021
"17" лютого 2021 р. м.Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Ріхтера В.В.,
з участю секретаря судового засідання Циліцької Л.В.,
представника відповідача - адвоката Луєнка Ю.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Борзни справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агроінвест - Натуральні продукти» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації речового права,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Агроінвест - Натуральні продукти» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації речового права.
23 грудня 2020 року у підготовчому судовому засіданні ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області у вказаній справі було зупинене провадження в зв'язку з призначенням по справі судово-почеркознавчої експертизи.
15 січня 2021 року до Борзнянського районного суду Чернігівської області надійшло клопотання експерта про проведення оплати експертизи, а також клопотання про надання додаткових матеріалів, в зв'язку з чим поновлено провадження у справі.
Як зазначено у клопотанні експерта, він просив надати вільні зразки підписів та почерку ОСОБА_1 у якомога більшій кількості, за різні роки, у т.ч. виконаних у 2013 - 2019 роках (обов'язково), у різних за призначенням документах, а також експериментальні зразки підписів та запису прізвища та ініціалів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 8-10 арк. (а.с. 163).
Враховуючи зміст та вимогу експерта, з метою виконання клопотання експерта, судове засідання було призначене на 25 січня 2021 року, в яке було викликано сторони у справі.
Однак, у вказане судове засідання позивач та його представник не з'явилися. Крім того, від представника позивача надійшла заява, що він не зможе прийняти участь у вказаному судовому засіданні через зайнятість у інших судових засіданнях, проте жодних доказів цьому не надав. Причини неявки позивача у дане судове засіданні суду відомі не були.
Враховуючи викладене, судове засідання було відкладене на 04.02.2021 року, а явку позивача визнано обов'язковою.
Про вказане судове засідання, у тому числі із зазначенням того, що явка позивача є обов'язковою, позивач був повідомлений належним чином, про що у матеріалах справи міститься відповідне поштове повідомлення про особисте отримання судового виклику позивачем (а.с. 174).
Однак, у вказане судове засідання позивач та його представник знову не з'явилися. Причини неявки позивача у дане судове засіданні суду не відомі. Крім того, від представника позивача надійшла заява, що він не зможе прийняти участь у вказаному судовому засіданні через зайнятість у проведенні слідчих дій, проте жодних доказів цьому не надав. Як зазначив представник позивача, він просить здійснити розгляд клопотання експерта про надання додаткових матеріалів без участі позивача.
Враховуючи викладене, а також неможливістю виконати клопотання експерта, судове засідання було відкладене на 17.02.2021 року, а явку позивача визнано повторно обов'язковою.
Про вказане судове засідання, у тому числі із зазначенням того, що явка позивача є обов'язковою, позивач був повідомлений належним чином, про що у матеріалах справи міститься відповідне поштове повідомлення про особисте отримання судового виклику позивачем (а.с. 181).
Однак, у вказане судове засідання позивач та його представник втретє не з'явилися. Причини неявки позивача у дане судове засіданні суду не відомі. Крім того, від представника позивача надійшла заява, що він не зможе прийняти участь у вказаному судовому засіданні через пошкодження власного автомобіля, проте жодних доказів цьому традиційно не надав. Як зазначив представник позивача, він просить здійснити розгляд клопотання експерта про надання додаткових матеріалів без участі позивача.
В судовому засіданні поставлено на обговорення питання про можливість розгляду справи за таких обставин (повторної неявки позивача, виконання клопотання експерта).
Представник відповідача заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивуючи це тим, що позивач двічі не з'явився в судове засідання без поважних причин, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, а його явка була визнана судом обов'язковою. Про причини своєї неявки суд не повідомив.
Вирішуючи дане клопотання, суд дійшов такого висновку.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані з'являтися у судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Учасники судового процесу та їхні представники мають добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст. 44 ЦПК України).
Як установлено судом, сторони у справі, у тому числі позивач, - повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, в передбаченому главою 7 ЦПК України, порядку, що підтверджено матеріалами цивільної справи.
Згідно ч.2 п.5, ч.5 ст. 223 ЦПК України, суд може визнати потрібним щоб сторона дала особисті пояснення. Викликати позивача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники; в разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки судом позивач двічі зобов'язувався з'явитися до суду для виконання вимог експерта, його неявка, з урахуванням змісту клопотання експерта, є перешкодою для розгляду і вирішення спору судом.
У даному випадку важко не погодитися з думкою ОСОБА_3 - доцента кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, к.ю.н., доцента, адвоката, директора Legal-tech company “ДОМ ЮРИСТА”, який в опублікованій 09.07.2018р. статті про неявку позивача, як підставу залишення позову без розгляду, зазначив наступне.
На практиці є непоодинокими випадки, коли судовий процес порушується з іншою метою, ніж вирішення спору по суті (вжиття заходів забезпечення позову, отримання доказів для іншого процесу, тощо). В таких випадках позивачі зацікавлені в якнайдовшому існуванні судового процесу. Одним зі способів затягування судового розгляду, який використовується позивачами, є неявка в судове засідання.
Суди першої інстанції дуже поблажливо ставляться до неявки позивача і відкладають розгляд справи або навіть виносять рішення за відсутності позивача (і заяви про розгляд справи без його участі). Суди апеляційної і касаційної інстанції доволі часто скасовують ухвалу про залишення позову без розгляду з універсальним обґрунтуванням “з метою право на доступ до правосуддя та запобігання порушень ст. 6 Конвенції”.
Проблема поновлення процесуальних строків полягає у пошуку рішення в зіткненні двох процесуальних принципів - “право на доступ до суду” з одного боку та “дотримання встановленої процесуальним законом процедури” з іншого.
В результаті рішення поставленої проблеми мають сформуватися підходи та критерії відшукування справедливого балансу інтересів при неявці позивача в судові засідання.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків.
Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. "Право на суд" не є абсолютним. Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.
Змагальність виявляється в тому, що:
- дії суду залежать від вимог позивача та заперечень відповідача;
- суд вирішує справу в межах заявлених вимог та на підстав наданих йому доказів;
- особи, які беруть участь у справі, займають активне становище щодо інших учасників процесу та суду;
- сторони самостійно визначають, які саме докази подавати суду, а які притримати;
- особи, які беруть участь у справі, можуть брати участь у справі особисто або через представників;
- кожна особа зобов'язана доказати факти, на які вона покликається;
- у разі невиконання процесуальних обов'язків або нездійснення процесуальних прав для особи настають небажані для неї правові наслідки.
Диспозитивність (від лат. Dispono - розпоряджаюся) - це надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд. Зміст принципу диспозитивності перш за все розкривається через положення “хто хоче здійснити свої права, має сам потурбуватися про це”.
Вказані принципи надають кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.
З системного аналізу п. 3 ч. ст. 257 ЦПК України та положень ст. 223 ЦПК України вбачається те, що законодавець безпосередньо пов'язує участь позивача в судових засіданнях з рухом судового процесу. Це уявляється вірним - дії суду залежать від дій позивача.
Неявка позивача в судове засідання є його волевиявленням, проявом дії принципу диспозитивності. В ситуації подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду (п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України) суд має безальтернативно винести ухвалу про залишення позову без розгляду.
В цьому контексті повторна неявка належним чином повідомленого позивача є конклюдентними діями, якими робиться заява про залишення позову без розгляду, а також є правовим наслідком нездійснення позивачем права брати участь у судовому засіданні. Таким чином законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився у судове засідання, так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.
Згідно з вимогами ЦПК України суд повинен з'ясовувати причини неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (див. наприклад рішення Європейського суду прав людини у справі “Каракуця проти України”).
За ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами та обов'язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених ст.ст. 43, 49 ЦПК України, але зобов'язана здійснювати їх добросовісно (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
Отже, позивач має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (наприклад, розгляд справи в режимі відеоконференції в порядку ст. 212 ЦПК України, у разі неможливості особистої явки до суду).
Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, в разі повторної неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дії суду, як особливого суб'єкта владних повноважень, регламентовані процесуальним кодексом та не допускають аналогії закону чи аналогії права. Дискреція суду на обрання варіантів дій має бути прямо передбачена в процесуальному законі.
У Науковому висновку Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/naukovi_visnovki/nauk_visnovok_01_03_2018) зокрема, зроблено наступні висновки:
- дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;
- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним.
Згідно граматичного (мовного, текстового) аналізу ч. 5 ст. 223 ЦПК України та п. 5 ч.1ст.257 ЦПК України терміни «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші законодавцем не застосовані.
Не передбачається ч.5 ст.223 ЦПК України та п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України можливість суду інших варіантів дій, окрім залишення позовної заяви без розгляду.
З огляду на зазначене, повноваження суду залишити позовну заяву без розгляду не є дискреційним.
Отже, за змістом зазначених вище норм в разі повторної неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд безальтернативно зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду.
Залишення позову без розгляду - є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, який сприяє швидкому розгляду справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Це не є порушенням прав учасників спору. Європейський суд з прав людини у своїй практиці висловлював правову позицію про те, що обмеження доступу до суду з метою запобігання зловживанню процесуальними засобами також загалом може визнаватися таким, що має легітимну мету (Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Моннелл і Морріс проти Сполученого королівства”.)
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 “Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення” недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа "Скопелліті проти Італії" від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25 березня 1999 року).
Відтак, суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.
Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує інтереси відповідача, який вимушений витрачати час, кошти, свою чи представника явку в судові засідання.
На думку суду, вказаний підхід є цілком логічним та відповідає здоровому глузду, оскільки неявка позивача у судове засідання, а тим паче, у випадку, коли його явка визнана обов'язковою, явно свідчить про «небажання» та «незацікавленість» позивача у подальшому судовому розгляді.
Вказане підтримується й практикою Верховного Суду. Наприклад, ВС роз'яснив, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Суд зауважив, що правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанова від 22.05.2019 у справі № 310/12817/13).
Також, 06 листопада 2020 року Верховний Суд в межах справи № 727/2484/17, досліджував питання щодо залишення позовної заяви без розгляду у разі повторної неявки позивача.
Як зазначив Верховний Суд, за змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
За правилом частини першої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Також, відповідно до пункту 5 частини другої статті 223 цього Кодексу суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої підстави: якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Тобто, у випадку визнання явки сторони у справі обов'язковою процесуальний закон не передбачає можливості виконання такого обов'язку представником сторони, яку суд викликав для дачі особистих пояснень, а покладає такий обов'язок безпосередньо на таку сторону.
Неявка позивачів, участь яких у засіданні визнана судом обов'язковою для дачі особистих пояснень, може мати наслідком залишення позовної заяви без розгляду за правилами пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 201/10953/18-ц.
За загальним правилом частини п'ятої статті 223 ЦПК України суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, положеннями статей 223, 257 ЦПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
Обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною п'ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності (в разі визнання явки позивача обов'язковою).
Слід також враховувати правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18.12.2019 у справі № 9901/949/18 та від 27.05.2020 у справі № 9901/11/19, про те, що загальнообов'язкові процесуальні правила є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.
Правила встановлюють умови та підстави, які спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18,
На підставі вищезазначеного, суд, враховуючи що позивач двічі без поважних причин не прибув до суду для участі у судовому засіданні для розгляду його позову, не надав потрібні суду документи та докази для проведення експертизи, не надав обґрунтованих пояснень щодо поважності причини своєї неявки, дійшов висновку що позов підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з відсутністю в позивача бажання прибути у судове засідання та враховуючи вимогу чинного законодавства щодо збереження необхідного балансу прав сторін і дотриманням права відповідача отримати судове рішення, що ухвалене на підставі належних доказів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12 ч.4, 223 ч.5, 257 п.3 ч.1, 260 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Агроінвест - Натуральні продукти» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації речового права - залишити без розгляду.
Закрити провадження у справі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через Борзнянський районний суд) шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.261 ЦПК України.
Суддя Ріхтер В.В.