Справа № 680/20/21
№2/680/129/21
18 лютого 2021 року смт Нова Ушиця
Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді Олійник А.О.,
з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника третьої особи Мельник Н.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі судуцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки та піклування Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом,
установив:
Зміст позовних вимог та позиції учасників справи
У січні 2021 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 та малолітню ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме - житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги, мотивує тим, що вона є власником домоволодіння за зазначеною вище адресою. Однак у будинку на даний час зареєстровані її донька ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 , які вже багато років не проживають у вказаному будинку, не цікавляться ним, не сплачують комунальні послуги. В обґрунтування своєї позиції посилається на ст.ст. 321, 391, 405 ЦК України та ст. 72 ЖК УРСР.
Позивач ОСОБА_1 у вступному слові позов підтримала. Вказала, що вона фактично проживає в с. Митке Барського району Вінницької області у будинку, який планує придбати. Дочка зареєстрована у спірному житлі близько двадцяти років тому, а онука - з народження. З дочкою ОСОБА_2 відносини не підтримує, внучка ОСОБА_3 проживає разом із нею. На даний час позивач не зареєструвала своє місце проживання. Бажає, щоб дочка та внучка були зареєстровані разом із нею у с. Митке.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, хоча про час та місце судового засідання повідомлена належним чином (арк.спр.28). Причин неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи в судовому засіданні у її відсутності та відзив на позов не подала.
Представник Органу опіки та піклування Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області Мельник Н.М. у судовому засіданні підтримала висновок про недоцільність визнання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Процесуальні дії у справі
25 січня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті. Залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , який вона успадкувала після смерті ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( арк.спр.9, 10-12).
З копії паспорта громадянина України ОСОБА_2 вбачається, що остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк. спр. 14).
Даних щодо дати реєстрації малолітньої ОСОБА_3 у спірному житловому будинку суду не надано.
Довідкою № 475 від 22 грудня 2020 року підтверджується, що ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_3 , зареєстровані але не проживають багато років за адресою: АДРЕСА_1 (арк. спр.17).
Малолітня ОСОБА_3 з 02 вересня 2020 року навчається в Барській ЗОШ І-ІІІ ст. №3 та проживає з бабусею ОСОБА_1 (ар.спр.65).
Висновком Органу опіки та піклування Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації визнано недоцільним визнання малолітньої ОСОБА_3 такою, що втратила право на користувння житловим приміщенням, оскільки це не відповідає інтересам дитини (арк. спр. 61-62).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло.
У своїх постановах Верховний Суд неодноразово зазначав, що «за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом».
Суд установив, що спір виник між позивачем, як власником житла та членами його сімї, які є донькою та онукою позивача, тому на дані правовідносини поширюються положення статей 405 ЦК України, 150, 156 ЖК України.
Частиною першою статті 156 ЖК передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Вичерпного переліку таких поважних причин законодавство не встановлює, у зв'язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Водночас суд зазначає, що право члена сім'ї власника на користування житлом є сервітутним правом, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися у відповідності з вимогами статей 405, 406 ЦК України, зокрема, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Підстава, на якій місце проживання ОСОБА_2 та її малолітньої доньки ОСОБА_5 , реєструвалося в спірному будинку, у судовому порядку не оспорювалася, тому вважається, що вони набули права користування цим житлом на законних підставах.
На підтвердження своїй вимог позивач вказала, що її дочка та онука не проживають у належному їй будинку багато років, про що свідчить довідка №475 від 22 грудня 2020 року, в якій зазначено, що відповідачі «не проживають в АДРЕСА_1 багато років».
Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Ознаками доказів є їх достовірність та достатність. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст. 79,80 ЦПК).
У статті 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З наявних у матеріалах справи доказів та змісту позовної заяви суд позбавлений можливості встановити дату та причини вибуття із житлового приміщення відповідача ОСОБА_2 та її малолітньої доньки ОСОБА_3 , обставини, які б свідчити про неповажність відсутності останніх за місцем проживання. Окрім того суд приймає до уваги доводи представника третьої особи щодо відсутності іншого житла, як у відповідача ОСОБА_2 та її доньки ОСОБА_3 , а також наявності між батьками ОСОБА_3 непростойної сімейної ситуації, що може призвести до того, що дитина, у разі задоволення позову, може залишитись без місця проживання.
Таким чином позивач не надала належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження свої вимог, хоча це є її процесуальним обов'язком.
Посилання позивача на положення статті 391 ЦК України є необґрунтованими, оскільки судом не було встановлено наявності перешкод у користуванні позивачем своєю власністю та порушення її прав у зв'язку з реєстрацією місця проживання дочки та онуки у належному їй житловому будинку, що є визначальним для захисту права на підставі цієї норми права.
Окрім того до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статей 71, 72 ЖК УРСР, на які покликалась позивач, оскільки такі норми регулюють порядок користування жилими приміщеннями у будинках державного і громадського житлового фонду, а не приватного житлового фонду.
Доводи позивача про несплату відповідачкою ОСОБА_2 та її малолітньою дитиною ОСОБА_5 коштів за користування житлово-комунальними послугами, також не можуть бути підставою для визнання їх такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням, оскільки позивач (за доведеності понесення ним таких витрат одноособово) не позбавлена можливості ставити питання про їх відшкодування до відповідача.
Водночас, як було встановлено в ході судового розгляду справи, позивач не проживає у спірному житлі, оскільки фактично мешкає у с. Митке Барського району Вінницької області. Посилання позивача на те, що спірний будинок є фактично зруйнованим суд відхиляє, оскільки вони не підтвердженні жодними доказами та спростовуються проведеною 26 жовтня 2020 року державною реєстрацією права власності позивача на житловий будинок. Фактичне ж проживання з вересня 2020 року малолітньої ОСОБА_3 разом із позивачем у житловому будинку, який не належить позивачу ні на праві власності, ні на праві користування, не свідчить про втрату останньою права на користування житловим приміщенням за спірною адресою. Доводи позивача, що метою подачі позову є захист інтересів її доньки та онуки, які, на її думку, можуть бути зареєстровані у будинку в с. Митке Барського району Вінницької області, де проживає позивач, і який у майбутньому вона планує придбати, є лише особистими міркування позивача. Задоволення судом позовних вимог про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом несе для таких осіб лише негативні наслідки, оскільки позбавляє права на користуванння житлом. Особисте бажання особи змінити місце проживання реалізується шляхом подання відповідної заяви до належних органів у позасудовий спосіб, а щодо дітей, які не досягли 14 років - за заявою одного із батьків за письмовою згодою другого з батьків, який проживає окремо.
Крім того, при вирішення питання про визнання малолітніх дітей втратившими право користування жилим приміщенням суд звертає увагу на наступне.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не переслідує легітимну мету, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві.
Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції про права дитини).
Оскільки малолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у спірному будинку не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом.
Наведений висновок узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 755/16152/16-ц.
З огляду на викладенні вище мотиви, суд відмовляє у позові.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у позові відмовлено, суд покладає судові витрати, понесенні позивачем на останню.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд,
ухвалив:
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом- відмовити.
Судові витрати у виді судового збору у сумі 908 (девятсот вісім) грн, понесені ОСОБА_1 , покласти на останню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 18 лютого 2021 року.
Позивач: ОСОБА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП- НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Третя особа: Орган опіки та піклування Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області, місцезнаходження: вул. Троїцька, 4, м. Кам'янець-Подільський, код ЄДРПОУ - 21319591.
Суддя А. О. Олійник