Справа № 657/392/20
18.02.2021 Каланчацький районни суд Херсонської області
в складі
головуючого судді Максимович І. В.
за участю секретаря Боровинської С.В. Сайчишиної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Каланчак за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 657/392/20 за позовом
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Предмет позову: про стягнення грошових коштів.
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача про стягнення боргу, в обґрунтування якого зазначив, що 31.10.2018 року та 12.12.2018 року ОСОБА_2 отримала від нього в борг 16145,00 грн. що еквівалентно на час позики 580,97 дол. США і зобов'язалась повернути їх до 10.10.2019 року про що було складено розписки від 31.10.2018 року та 12.12.2018 року. Гроші займалися на вирішення власних побутових проблем. Однак, до теперішнього часу відповідач борг не повернула, чим порушила взяті на себе зобов'язання. Позивач також занчив, що ним було направлено на адресу відповідача лист- претензію від 03.01.2020 року про добровільне повернення боргу. Однак відповідач ОСОБА_2 не відреагувала на даний лист- претензію та не повернула кошти. У зв'язку з тим, що відповідач не бажає врегулювати спір мирним шляхом, тому позивач змушений звернутися до суду. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 16569 грн. 67 коп. з яких сума основного боргу - 15044,00 грн., 3% річних 189 грн. 18 коп., втрати від інфляції 1336 грн. 49 коп. та стягнути судові витрати в розмірі 840,80грн.
Ухвалою судді від 23.03.2020 року відкрито провадження, по справі призначено підготовче судове засідання та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 18.08.2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду. Будь-яких інших процесуальних дій по справі не вчинялося.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив позовні вимоги задоволити повністю з підстав, викладених в позові.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд заслухавши позивача та вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.10.2018 року та 12.12.2018 року ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_1 в борг 16145,00 грн., що еквівалентно на час позики 580,97 дол. США і зобов'язалась повернути їх до
10.10.2019 року, про що було складено розписки від 31.10.2018 року та 12.12.2018 року. Гроші займалися на вирішення власних побутових проблем. Однак, до теперішнього часу відповідач борг не повернула, чим порушила взяті на себе зобов'язання. На прохання (лист -претензія від 03.01.2020 року) про добровільне повернення боргу ОСОБА_2 не реагує.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі, або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду, такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Отже за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів саме у борг. Отже у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Верховний Суд України у Постанові від 18 січня 2017 року по цивільній справі №6-2789цс16 та у Постанові від 18 вересня 2013 року по цивільній справі №6-63цс13 висловив правову позицію, у якій зазначив, що, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. В контексті даної правової норми обов'язковими реквізитами боргового документу є власноручний підпис позичальника, його уповноваженого представника, а факультативними - дата, місце видачі, вказівка про свідків тощо.
З цих підстав суд робить висновок про те, що представлена позивачем на підтвердження укладання договору позики між ним та відповідачем розписка позичальника, свідчить про виникнення між сторонами правовідносин, які регулюються положеннями цивільного законодавства щодо договорів позики.
Таким чином між сторонами був укладений договір позики грошей на визначений термін. За умовами даного договору позивач передав відповідачу зазначену грошову суму у позику, а відповідач зобов'язався, відповідно, повернути отримані кошти готівкою.
Згідно з ч. 2 ст. 1049 ЦК України за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
У вказаних розписках:
- від 31.10.2018 року в строк, а саме до 10.10.2019 року ОСОБА_2 позичену суму коштів позивачу не повернула;
- від 12.12.2018 року в строк, а саме до 10.10.2019 року ОСОБА_2 позичену суму коштів позивачу не повернула;
Вимоги позивача про повернення вказаної суми позики в розмірі 16145,00 грн. що еквівалентно 580,97 дол. США залишені відповідачем без задоволення. Отже, в розписках, виданих відповідачем позивачу, містяться дані про укладення договору позики, його умови, сума отриманих коштів, а також строк їх повернення.
Згідно з статями 525,526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності із статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновків, викладених у Постанові Великої Палати Верховного Суду України у справі №761/12665/14-ц від 04.07.2018 року (провадження №14-134цс-18) за змістом статей 192 та 524 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Грошове зобов'язання може бути виражене у гривні або сторони в договорі можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Суд встановлює, чи визначено зобов'язання в іноземній валюті, чи у гривні з визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. У разі визначення зобов'язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов'язання і в резолютивній частині рішення має зазначити розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню.
Гривневий еквівалент іноземної валюти, що підлягає стягненню, визначається за офіційним курсом НБУ на момент виконання грошового зобов'язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок стягувача або видачі йому готівки.
У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.
Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, судом має бути визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті без визначення за офіційним курсом НБУ еквіваленту у національній валюті України, оскільки зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, може внести двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в порушення вищезазначених приписів закону та договору позики (розписок), відповідач не виконав свої зобов'язання і своєчасно не повернув борг у строк, зазначений у розписці, що є істотним порушенням умов договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором позики (розписками) у сумі 15044 грн.00 коп. що еквівалентно 580,97 дол. США на день звернення позивачем до суду, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування позикою у сумі 580,97 дол. США., та 3% річних у сумі 189 грн. 18коп. та втрати від інфляції 1336 грн. 49 коп., задовольняються судом на підставі статей 625, 1048, 1050 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання і своєчасно не повернув борг, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 16569 грн. 67 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст.11, 14, 16, 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 280-283, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
суму боргу у розмірі 16569 грн. 67 коп., з яких сума основного боргу - 15044, грн.. 00 коп., 3% річних 189 грн. 18 коп., втрати від інфляції 1336 грн. 49 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Максимович І. В.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН - НОМЕР_2