Справа № 653/4423/19
Провадження № 2-а/653/30/21
іменем України
08 лютого 2021 року Генічеський районний суд Херсонської області в складі: головуючого судді Делалової О.М., при секретарі судових засідань Мироненко Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області, Інспектора Управління патрульної поліції в Херсонській області Плотник Вадима Петровича про скасування постанови,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.12.2019 року Відповідачем була складена Постанова серії ДП018 №658873, згідно якої позивача ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 340 грн 00 коп. У Постанові Відповідач вказав, що Позивач керував транспортним засобом з технічною несправністю, а саме вітрове скло транспортного засобу мало пошкодження та тріщину в зоні дії роботи склоочисників, чим порушив п.31.1 ПДР України. Зазначає, що він не згоден з притягненням його до адміністративної відповідальності, оскільки згідно з п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України колісні транспортні засоби «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників, а скол знаходився у самому кутку скла, а не у зоні роботи склоочисників, Вказує, що Відповідачем не надано належних доказів зворотного, а отже й не доведено факт вчинення правопорушення, оскільки під час складання Постанови поліцейський не вніс як додатки будь-які докази до Постанови, не зазначив жодних відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався), а тому не має права посилатися у майбутньому на будь-які докази. Крім того, позивачем були заявлені клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, про необхідність залучення захисника, адже йому необхідний був професійний захист дипломованого юриста, який би зміг аргументовано відстояти мої права. Ці клопотання Відповідач залишив взагалі без розгляду і знехтував правами позивача. За таких обставин, дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки винесена з грубим порушенням норм чинного законодавства.
В свою чергу, відповідач надав відзив де вказує, що вважає вимоги позивача безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. 03.12.2019 року о 16 годині 25 хвилині, в ході патрулювання на 487 автодороги М-1 Харків-Сімферополь Відповідачем було виявлено автомобіль ВАЗ 2109, днз НОМЕР_1 , під керуванням Позивача, який керуючи ТЗ мав тріщину на лобовому склі в зоні роботи в зоні роботі склоочисників, чим порушив п. 31.1 Правил дорожнього руху, п. 6.8.5 ДСТУ 3649. Оцінивши всі докази за своїм внутрішнім переконанням та встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення яке передбачене ч.1 ст.121 КУпАП, було складено постанову у справі про адміністративне правопорушення ДПО18 №658873 від 03.12.2019 року та надано позивачеві для ознайомлення. За результатами розгляду адміністративної справи до позивача було застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 340 грн. Тому, враховуючи наведене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В свою чергу, ОСОБА_1 надіслав відповідь на відзив, зазначивши, що відповідач не спростував його твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Відзив немає правового значення, а також належних та допустимих доказів, які б підтверджували винуватість позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Тому позивач наполягає на задоволення його позовних вимог.
Ухвалою суду від 22.10.2020 року дану справу було призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
На підставі ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Судом встановлено, що 03.12.2019 року о 16 годині 25 хв. на 487 км. автодороги М-1 Харків-Сімферополь Відповідачем було виявлено автомобіль ВАЗ 2109, днз НОМЕР_1 , під керуванням Позивача, який керуючи ТЗ мав тріщину на лобовому склі в зоні роботи в зоні роботі склоочисників, чим порушив п. 31.1 Правил дорожнього руху, п. 6.8.5 ДСТУ 3649, внаслідок чого було складено постанову у справі про адміністративне правопорушення ДПО18 №658873 від 03.12.2019 року та застосовано відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення - штраф у розмірі 340 грн.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч.1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).
Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП полягає у керуванні транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.
Сама собою наявність технічних несправностей не є достатньою підставою для притягнення до відповідальності. Такі технічні несправності обов'язково повинні бути віднесені законом до таких, з якими експлуатація транспортного засобу забороняється.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначений Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП за твердженням відповідача відбулося через допущене позивачем порушення вимог ДСТУ 3649-2010, п. 31.1 ПДР України.
Приписами пп. 31.1 Правил дорожнього руху України встановлено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Згідно з п. 1.1 ДСТУ 3649:2010 цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби (далі по тексту - КТЗ) категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.
Пунктом 6.8. ДСТУ 3649:2010 передбачено вимоги до інших елементів конструкції.
Зокрема, підпунктом 6.8.5 пункту 6.8 ДСТУ 3649:2010 визначено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
Разом з тим, приписами ДСТУ 3649:2010 такі пошкодження не віднесено до технічної несправності автомобіля.
Перелік технічних несправностей і невідповідностей вимогам, за яких згідно із законодавством забороняється експлуатація транспортних засобів, визначений у п.31.4 Правил дорожнього руху.
Інспектором поліції притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за те, що на лобовому склі транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , має місце тріщина в зоні роботи склоочисників, однак у переліку технічних несправностей, при яких забороняється експлуатація транспортного засобу взагалі відсутні такі несправності, як тріщина та сколи на лобовому склі, тобто Правилами дорожнього руху не забороняється експлуатувати транспортний засіб в цьому випадку.
Згідно з п.7.8.1 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» встановлює також методи контролювання вимог щодо безпечності технічного стану колісного транспортного засобу, відповідність вимогам 6.8.1, 6.8.2, 6.8.4-6.8.6, 6.8.8, 6.8.10-6.8.25 перевіряють візуально та, у відповідних випадках, прикладанням зусилля, приведенням у дію, простукуванням нарізевих з'єднань.
Відповідно до п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010 на вітровому склі колісного транспортного засобу не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
Отже, сколи чи тріщини на вітровому склі колісного транспортного засобу заборонені саме у зоні роботи склоочисників.
Відтак, факт наявності сколів та тріщин на лобовому склі в забороненій зоні міг бути встановлений інспектором саме шляхом приведення у дію склоочисників та візуального спостереження, як це передбачено п.7.8.1 ДСТУ 3649:2010.
Разом з тим, інспектором поліції не було надано відеозапису обставин складання постанови на підтвердження того, що останній здійснював визначення зони роботи склоочисників шляхом приведення їх у дію. Місце розташування сколів та тріщин на вітровому склі транспортного засобу не дає можливості беззаперечно встановити чи розміщені вони в зоні роботи склоочисників без приведення їх у дію.
Пунктом 31 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту - ПДР), встановлено вимоги до технічного стану транспортних засобів та їх обладнання.
Приписами пп. 31.4 п.31 ПДР заборонено експлуатацію транспортних засобів за наявності визначених цим пунктом технічних несправностей і невідповідності визначених цим пунктом вимогам.
У наведеному пункті ПДР викладений перелік технічних несправностей транспортних засобів, за наявності яких забороняється їх експлуатація.
Вказаний перелік технічних несправностей, наведений в п.31 ПДР, не містить такої несправності, як тріщина на вітровому склі в зоні роботи склоочисників.
Отже, у розумінні Правил дорожнього руху тріщина на склі автомобіля позивача не віднесена до технічної несправності автомобіля. Фактично наявність вказаного дефекту скла свідчить про його пошкодження, а не про технічну несправність автомобіля.
Із системного аналізу діючого законодавства України про адміністративні правопорушення вбачається, що саме порушення Правил дорожнього руху, а не стандартів ДСТУ є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Інспектором поліції в оскаржуваній постанові не конкретизовано, який саме пункт Правил дорожнього руху України було порушено позивачем.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що наявність тріщини чи сколів в зоні роботи склоочисників не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, а також, що саме з вказаною технічною несправністю відповідно до встановлених правил забороняється експлуатація транспортного засобу.
Крім того, в оскарженій постанові конкретно не зазначено, яким саме вимогам ДСТУ 3649:2010 не відповідає технічний стан автомобіля під керуванням позивача.
Таким чином, наявність тріщин на вітровому склі в зоні роботи склоочисників КТЗ, яким керував позивач, п.п.31.4 ПДР не забороняє його експлуатацію, що в свою чергу, виходячи з диспозиції ч.1ст.121 КУпАП, виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за цією нормою КУпАП.
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За правилами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (Правовий висновок Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2018 року по справі №263/15738/16-а).
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні (Правовий висновок Верховного Суду у Постанові від 30 травня 2018 року по справі №337/3389/16-а).
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутністю будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. (Правовий висновок Конституційного Суду України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року).
Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що інспектор поліції належними та допустимими доказами не довів факту порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 121 КУпАП та не довів правомірності свого рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Враховуючи принцип змагальності адміністративного процесу та встановлений КАС України, обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, суд вирішує спір на основі викладених в позові аргументів.
Таким чином, відповідачем не надано суду жодних допустимих доказів, які підтверджували б наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП.
За приписами п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.293 Кодексу України про адміністративні правопорушення за результатами оскарження постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути прийнято рішення про скасування постанови і закриття справи.
Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено суду правомірності дій інспектора поліції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ДСТУ 3649:2010 та 31.1 ПДР України, у зв'язку з чим постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, як не законна, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 129 Конституції України, ст.14 Закону України «Про дорожній рух», ст.ст. 7, 121, 245, 247, 251, 252, 258, 280, 293 КУпАП України, ст.ст. 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 250-251, 255, 257-262, 286, 295 КАС України, суддя -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області, Інспектора Управління патрульної поліції в Херсонській області Плотник Вадима Петровича про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову серії ДПО18 №658873 від 03.12.2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, складену інспектором Управління патрульної поліції в Херсонській області Плотник Вадимом Петровичем і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів через Генічеський районний суд Херсонської області.
Повний текст рішення виготовлений 10.02.2021 року.
Суддя Генічеського районного суду О. М. Делалова