П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1-81/10
Іменем України
25 травня 2010 р. П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого - судді Резніченка М.С.,
при секретарі - Москалець А.В.,
за участю прокурора - Сакоренка І.О.,
захисника - ОСОБА_1,
потерпілого - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. П'ятихатки Дніпропетровської області кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мар'янівка П'ятихатського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого базову загальну середню освіту, не одруженого, не працюючого, не військовозобов'язаного, відповідно до ст. 89 КК України раніше не маючого судимості, проживаючого в АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Іллінці Снятинського району Івано-Франківської області, громадянина України, маючого базову загальну середню освіту, не одруженого, не працюючого, військовозобов'язаного, відповідно до ст. 89 КК України раніше не маючого судимості, проживаючого в АДРЕСА_2,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України,
ОСОБА_3 07.02.2010 р. приблизно о 14.00 год. спільно з ОСОБА_4 знаходилися в житловому будинку АДРЕСА_2, належного ОСОБА_2, де під час вживання спиртних напоїв з останнім вступили в попередню змову, направлену на таємне викрадення майна ОСОБА_2 Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_3 і ОСОБА_4, з корисливої заінтересованості, діючи умисно, будучи в стані алкогольного сп'яніння та скориставшись тим, що ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп'яніння і не спостерігає за їхніми діями, вчинили таємне викрадення грошей в сумі 500 грн., мобільного телефону марки «LG» ІМЕІ НОМЕР_1 вартістю 250 грн. з sim-картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 25 грн., спричинивши ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 775 гривень. З викраденим з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд.
Підсудний ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ст. 185 ч. 2 1 КК України, визнав повністю і показав, що 07.02.2010 р. дійсно були запрошені з ОСОБА_4 потерпілим ОСОБА_2 до будинку, де вживали спиртні напої. Сп'янілий ОСОБА_2 пішов до кімнати спати, а він з серванта викрав 500 грн. номіналом по 50 грн., ОСОБА_4 викрав мобільний телефон. Гроші витратили на спиртні напої. Просив не призначати реальне покарання та запевняв потерпілого про повернення викрадених грошей протягом двох тижнів, оскільки в даний час не працює і не має можливості їх повернути.
Підсудний ОСОБА_4 також визнав повністю вину у вчиненні злочину відносно ОСОБА_2 і дав аналогічні покази. Мобільний телефон виявили та вилучили у нього працівники міліції. Просив не призначати суворе покарання, посилаючись на те, що є єдиним утриманцем матері та брата.
Потерпілий ОСОБА_2 показав, що 07.02.2010 р. він знаходився на власному подвір'ї та запросив до будинку ОСОБА_3 і ОСОБА_4, яких пригощав, разом вживали спиртні напої на його кошти, добровільно давав ОСОБА_4 гроші, а той купував продукти харчування в магазині. Пізніше сп'янів та пішов до кімнати спати, а вранці 08.02.2010 р. близько 09.00 год.
виявив крадіжку з серванту грошей в сумі 500 грн., мобільного телефону з сім картою. Після виклику працівників міліції був присутнім при тому, як ОСОБА_4 видав їм мобільний телефон. Просив суворо покарати винних, які на момент розгляду справи не відшкодували завдану шкоду.
Відповідно до ст. 299 КПК України докази в судовому засіданні не досліджувалися, проти чого не заперечили учасники судового розгляду, оскільки суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися. При цьому суд з'ясував правильність розуміння підсудними та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, відсутність сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши наслідки, передбачені ч. 3 ст. 299 КПК України.
Оцінюючи в сукупності вищенаведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вчинили злочин проти власності, віднесений відповідно до ст.. 12 ч. 3 КК України до категорії злочинів середньої тяжкості, а їх дії органами досудового слідства вірно кваліфіковані за ст. 185 ч. 2 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності: 03.12.1997 р. П'ятихатським районним судом за ст. 140 ч. 2, 17, 140 ч. 3, 42 КК України до 3 років позбавлення волі з застосуванням ст. 461 КК України з відстрочкою виконання вироку на 2 роки, штраф 680 грн. та 01.11.2002 р. Жовтоводським міським судом за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки (а.с. 84, 85), на обліку в кримінально-виконавчій інспекції не перебуває (а.с. 87), на військовому обліку в П'ятихатському ОРВК не перебуває (а.с. 92), не працює (а.с. 93), на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (а.с. 94, 95), за місцем проживання характеризується посередньо (а.с. 97).
ОСОБА_4 30.11.2005 р. П'ятихатським районним судом засуджений за ст. 289 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік (а.с. 48, 49, 52, 53), перебуває на обліку в П'ятихатському ОРВК, строкову службу не проходив, зарахований в запас по судимості (а.с. 54), не працює (а.с. 58), на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (а.с. 56, 57), за місцем проживання характеризується негативно (а.с. 59).
Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшували б покарання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 судом не встановлено. Обставиною, що у відповідністю зі ст. 67 цього ж Кодексу обтяжує їх покарання суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи зазначені обставини суд вважає, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 слід обрати покарання у виді позбавлення волі, однак дійшов висновку, що про можливість виправлення засуджених без відбування покарання з застосуванням положень ст.ст. 75, 76 п.п. 2-4 КК України.
Вирішуючи питання про речові докази суд дійшов висновку, що мобільний телефон марки «LG», переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 слід залишити останньому.
Керуючись ст.ст. 321, 323, 324, 328, 330-339 КПК України, суд,
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, і призначити покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі кожному.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 п.п. 2-4 КК України звільнити ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки кожному, поклавши на засуджених обов'язки: не виїжджати за межу України на постій не місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи..
Запобіжний захід - підписку про невиїзд - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишити дотеперішній до вступу вироку в законну силу.
Речові докази: мобільний телефон марки «LG» ІМЕІ НОМЕР_1 залишити ОСОБА_2.
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуючий - суддя: