Справа № 569/11689/20
16 лютого 2021 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Харечка С.П.,
при секретарі Гожа Г.В.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача служба у справах дітей Рівненської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,
22 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача служба у справах дітей Рівненської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
В обґрунтування позову вказує, що 10 липня 2018 року між не та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований відділом РАЦС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 965. Вказує, що у шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, від попереднього шлюбу у неї є син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який під час спільного проживання також жив з ними. Зазначає, що спільна дитина - син ОСОБА_3 проживає постійно зі нею, саме вона доглядає та піклується про сина. Відповідач періодично значний час проводить за кордоном, вважає за доцільне після розірвання шлюбу, їхнього сина залишити проживати із нею. Оскільки відповідач добровільно в достатній мірі не підтримує її та сина, вона змушена звернутися до суду про стягнення аліментів.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Враховуючи, що відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, суд проводить до висновку про розгляд справи на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, 10 липня 2018 року, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( після заключення шлюбу прізвище ОСОБА_1 ) зареєстрували шлюб 10 липня 2018 року, актовий запис № 965.
Від шлюбу мають сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.
Стаття 112 СК України передбачає, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Суд вважає, що на даний час спільне проживання сторін стало не можливим і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, тобто фактично шлюб не існує, а тому його слід розірвати.
Згідно вимог ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
В силу ст. 161 СК України, якщо батько та мати, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом.
Як встановлено статтею 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Частинами четвертою та п'ятою статті 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Рівненському міськвиконкомі 30 грудня 2020 року.
Згідно висновку орган опіки та піклування, комісія з питань захисту прав дитини, як консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, прийняла рішення про доцільність залишення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на проживання з матір'ю ОСОБА_1 .
З огляду на ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка згідно Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є обов'язковою для застосування національними судами, зміст якої передбачає, що рішення суду повинне бути не тільки законним та обґрунтованим, але й справедливим.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Вимоги позивача узгоджуються з положеннями ст. 180 СК України, згідно яких кожен з батьків зобов'язаний утримувати дитину до її повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства»,кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішення суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 150 СК України передбачені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток та забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Статтею 141 СК України встановлено рівність батьків щодо прав та обов"язків по відношенню до дитини.
Згідно ст. 182 СК України вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров"я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Виходячи з наведеного, суд приходить до переконання, що стягнення аліментів в розмірі 2000 гривень, відповідає чинним нормам Сімейного кодексу України та не порушує прав позивачки як отримувача і прав відповідача як платника аліментів.
Відповідно до вимог статті 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років. При цьому таке право на утримання вона має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу..
При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України,Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та взяти до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання непрацездатної дружини, яка здійснює догляд за малолітньою дитиною та не має змоги працювати.
Таким чином, суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача в твердій грошовій сумі 1000 гривень, щомісячно, до досягнення дитиною трьох річного віку.
При визначенні розміру аліментів суд виходить з фактичних обставин справи та враховує, що відповідач є повнолітньою, працездатною особою.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача служба у справах дітей Рівненської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10 липня 2018 року Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, актовий запис 965 - розірвати.
Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 22.07.2020 року і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 , в розмірі 1000 (одна тисяча гривень) щомісячно, починаючи із дня звернення до суду, а саме 22.07.2020 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3-річного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1681,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору в розмірі 840, 80 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - служба у справах дітей Рівненської міської ради, місце знаходження: 33028, м.Рівне, вул.. Соборна, буд.12 А, код ЄДРПОУ 04057758.
Повний текст рішення виготовлено 18 лютого 2021 року.
Суддя: С.П. Харечко