Справа № 567/172/21
18.02.2021 м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Великі Юначкі Хмельницької області, зареєстрованого за місцем проживання в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України
в ніч з 26 на 27 грудня 2020 року ОСОБА_4 , маючи намір на заволодіння чужим майном, діючи таємно, керуючись корисливим мотивом, з метою власного збагачення, шляхом злому дерев'яної частини паркану, проник на охоронювану та огороджену парканом територію господарства, що належить на праві власності ОСОБА_6 та використовувалось для зберігання товарно-матеріальних цінностей, що по АДРЕСА_3 , де здійснює свою підприємницьку діяльність ПП « ОСОБА_6 », звідки таємно викрав секції шатрового ангару із металу алюмінію в кількості 18 штук, вагою 40 кг. за одну загальною масою 720 кг. вартістю 18000 грн.
Під час досудового розслідування між прокурором Острозького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури, якій на підставі ст.36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12021180170000003 від 04.01.2021 та підозрюваним у цьому провадженні ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 29.01.2021 було укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст.468, 469, 470, 472 КПК України. Потерпілим надано письмову згоду на укладення такої угоди.
Згідно умов вказаної угоди прокурор ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України, щодо обставин, викладених в обвинувальному акті від 29.01.2021, ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, вчинення якого ставиться йому у провину.
Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 у разі затвердження такої угоди, а саме за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки, із застосуванням ст.75 КК України та встановленням іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні підтримавши угоду, повністю визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України в обсязі обвинувачення, підтвердив фактичні обставини справи та пояснив, що розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом та дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання. Зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Захисник в підготовчому судовому засіданні проти затвердження угоди про визнання винуватості не заперечила, зазначивши, що її підзахисний свою вину у вчинені кримінального правопорушення як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні визнає, угоду про визнання винуватості уклав добровільно, зауважень до правильності кваліфікації дій обвинуваченого немає.
Потерпілий ОСОБА_6 в підготовче судове засідання не з'явився. В поданій на адресу суду заяві надав згоду на затвердження угоди про визнання винуватості та просить здійснювати розгляд справи в його відсутності. Наслідки укладення та затвердження угоди йому зрозумілі.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до ч.4 ст.468 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відносяться до тяжких злочинів, санкція якого не передбачає інших видів покарання, окрім позбавлення волі.
Міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.3 ст.185 КК України.
Потерпілим надано письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до ст.66 КК України, суд враховує, що обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
Відповідно до ст.67 КК України, обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги наявність обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 та відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, а також те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду за ним та постійного контролю за його поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації, та вважає за необхідне призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст.75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням - встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, виду і строку призначеного покарання, обставин, що характеризують особу обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває та вважає за необхідне встановити його строком на 2 роки 6 місяців.
Міра покарання, яка узгоджена сторонами є достатньою для виправлення обвинуваченого та відповідає загальним засадам призначення покарання.
Оцінюючи зміст угоди та суб'єктивне сприйняття угоди сторонами, судом встановлено, що ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, які передбачено ст.476 КПК України.
При цьому судом з'ясовано, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог п.5 ч.9 ст.100 КПК України, згідно якої гроші, цінності та інше майно, які були об'єктом кримінального правопорушення, повертаються законним володільцям.
Керуючись ст. ст. 314, 374, 475, 100, 122, 124 КПК України, суд
затвердити угоду від 29.01.2021 про визнання винуватості, укладену між прокурором Острозького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком три роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 2 роки 6 місяців.
Покласти на ОСОБА_4 , відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Речові докази у справі - 18 металоконструкцій (секції шатрового ангару із металу алюмінію) вважати повернутими ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1