Справа № 559/2083/19
Провадження № 2/559/50/2021
09 лютого 2021 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в складі головуючого судді Ралець Р.В.
секретаря судового засідання Остапчук О.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Дубенської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини записаний за вказівкою матері, згідно ч.1 ст. 135 СК України. Малолітній ОСОБА_3 з 27.10.2017 року перебуває на обліку дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, служби у справах дітей Дубенської міської ради, у зв'язку з тим, що його мати неналежно виконує свої батьківські обов'язки, зловживає спиртними напоями.
Згідно інформації амбулаторії №3 ЦПМСД м.Дубно від 20.10.2017 року, на обліку в амбулаторії перебуває дитина ОСОБА_3 . Мама дитини ОСОБА_2 часто відсутня вдома протягом дня, повертається додому пізно. Дитина проживає в незадовільних умовах. Належного догляду за дитиною немає. Співмешканець мами при відвідуванні дитини лікарем вдома грубо розмовляв з ним та погрожував йому. Адміністрація амбулаторії вважає проживання дитини в такій сім'ї загрозливим для дитини.
Рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради від 21 грудня 2017 року №488 малолітнього ОСОБА_3 тимчасово влаштовано в КЗ "Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини" Рівненської обласної ради. Дитину передано в заклад працівниками служби у справах дітей 29.12.2017 року. Згідно інформації центру від 04.09.2019 року №620 з моменту влаштування дитини і даний час (29.12.2017-04.09.2019) мати дитини ОСОБА_3 жодного разу не відвідувала сина ОСОБА_3 , не цікавилась станом його здоров'я та не надавала допомогу.
З відповідачкою працівники служби у справах дітей неодноразово проводили бесіди з питань відвідування та виховання дитини, брали зобов'язання по покращенню умов проживання. Вона була попереджена про відповідальність за ухилення від виконання батьківських обов'язків, а також про те, що може бути позбавленою батьківських прав і однак, все це не дало ніяких результатів.
Згідно інформації Дубенського відділу поліції, громадянка ОСОБА_3 неодноразово за період 2017-2019 років, притягалась до адміністративної відповідальності, в тому числі по ст. 176 КУпАП (виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення), ст. 178 КУпАП (розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місця або поява у громадських місцях у п'яному вигляді) та ст. 184 КУАП (невиконання батьками обов'язків щодо виховання дітей).
Вважають, що вищенаведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 свідомо ухиляється віл виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також вважать, що є достатні підстави позбавлення її батьківських прав, згідно п.2 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України.
Питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було винесене на розгляд комісії з питань захисту прав дитини Дубенської міської ради, засідання якої відбулося 13.09.2019 року. Розглянувши наявні документи, враховуючи неучасть матері у вихованні дитини та невідвідування сина в Рівненському обласному центрі реабілітації дітей більше півтора року, комісія винесла рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.
Представник позивача: завідувач сектором з питань опіки, піклування та усиновлення у справах дітей Дубенської міської ради Кобилянський Р.Ф. у судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові, який просив задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала, показала, що не хоче щоб її позбавляли батьківських прав. Останній раз відвідувала сина у Рівненському обласному центрі реабілітації дітей у 2019 році. Вона ніде не працює, перебуває на утриманні співмешканця. Ніякої допомоги дитині не надає. Доказів того, що зможе належним чином піклуватись про сина надати не може.
Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, докази по справі, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с. 5).
Як свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження № 00018826762 від 10.10.2017, відомості про батька у свідоцтві про народження дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері) (а.с. 6).
Згідно інформації амбулаторії №3 ЦПМСД м.Дубно від 20.10.2017 року, на обліку в амбулаторії перебуває дитина ОСОБА_3 . Мама дитини ОСОБА_2 часто відсутня вдома протягом дня, повертається додому пізно. Дитина проживає в незадовільних умовах. Належного догляду за дитиною немає. Співмешканець мами при відвідуванні дитини лікарем вдома грубо розмовляв з ним та погрожував йому. Адміністрація амбулаторії вважає проживання дитини в такій сім'ї загрозливим для дитини (а.с. 7).
Згідно акта обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї від 20.11.2017, комісією встановлено, що належних умов для проживання новонародженої дитини ОСОБА_3 , його матір'ю не створено. Вона з дитиною проживає в будинку свого брата, з яким постійно конфліктує. В будинку холодно, опалення електрокаміном, доходи відсутні (а.с. 8).
Рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради від 21 грудня 2017 року №488 малолітнього ОСОБА_3 тимчасово влаштовано в КЗ "Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини" Рівненської обласної ради. Дитину передано в заклад працівниками служби у справах дітей 29.12.2017 року (а.с. 9, 10).
На підставі рішення Рівненської обласної ради від 07.09.2018 №1121, КЗ ''Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини" реорганізовано шляхом перетворення у КП «Рівненський обласний спеціалізований центр реабілітації дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи з порушенням психіки та паліативної допомоги» Рівненської обласної ради (а.с. 14).
Згідно інформації центру від 04.09.2019 року №620 з моменту влаштування дитини і даний час (29.12.2017р.-04.09.2019р.) мати дитини ОСОБА_3 жодного разу не відвідувала сина ОСОБА_3 , не цікавилась станом його здоров'я та не надавала допомогу (а.с. 15).
Згідно інформації Дубенського відділу поліції, громадянка ОСОБА_3 неодноразово за період 2017-2019 років, притягалась до адміністративної відповідальності, в тому числі по ст. 176 КУпАП (виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення), ст. 178 КУпАП (розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місця або поява у громадських місцях у п'яному вигляді) та ст. 184 КУАП (невиконання батьками обов'язків щодо виховання дітей) (а.с. 11-13).
Згідно письмового висновку органу опіки та піклування Дубенської міської ради №3575/05-02-29/19 від 19.09.2019, вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 .
За змістом ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Згідно із п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як роз'яснено у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і у сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18 грудня 2008 року по справі «Савіни проти України» наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
У принципі № 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».
У частині 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, вказано: «Держави-учасники зобов'язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов'язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім цього, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).
Відповідно до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позивачем було надано до суду достатньо доказів того, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно неповнолітньої дитини і подання зазначеного позову є насамперед способом захисту прав та інтересів дитини.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачка ухиляється від виконання батьківського обов'язку відносно своєї дитини. З моменту перебування дитини у КП «Рівненський обласний спеціалізований центр реабілітації дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи з порушенням психіки та паліативної допомоги дітям» Рівненської обласної ради, тобто з 29.12.2017 по даний час ОСОБА_3 свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відвідала жодного разу. Вона не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не спілкується з дитиною взагалі; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі. Зазначене є підставою для позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 164, 166, 180 СК України, суд,
Позовну заяву Органу опіки та піклування Дубенської міської ради (місцезнаходження: вул. Замкова, 4, м. Дубно Рівненської області, код ЄДРПОУ 05391063) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 18.02.2021.
Суддя: Р.В. Ралець