про відмову у відкритті касаційного провадження
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа №480/5528/20
провадження №К/9901/4448/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Желєзного І.В., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №480/5528/20 за позовом ОСОБА_1 до Тростянецької міської ради Сумської області, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, скасування Державного акту на право приватної власності на землю, скасування запису про право власності,
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Тростянецької міської ради Сумської області, ОСОБА_2 , в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Тростянецької міської ради № 493 від 24 листопада 1999 року "Про затвердження площ земельних ділянок, виявлених при виконанні робіт по видачі державних актів на право приватної власності на землю громадянам м. Тростянець" в частині уточнення (збільшення) площі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 з 910 кв. метрів до 1140 кв. метрів;
- скасувати Державний акт на право приватної власності на землю серії СМ № 002925, виданого ОСОБА_3 06.12.1999 на підставі рішення виконкому Тростянецької міської ради народних депутатів від 24.11.1999 за № 493 в частині передачі земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,0140 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати запис про право власності за № 23748811 від 19.11.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1428013359250, об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером 5925010100:00:011:0347, площею 0,014 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 31.08.2020, яка була залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020, відмовлено у відкритті провадження в справі № 480/5528/20 за позовом ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що розгляд даної справи віднесено до суду цивільної юрисдикції.
Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для відкриття провадження в справі № 480/5528/20.
Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження треба відмовити з таких мотивів.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Суд касаційної інстанції зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 01.10.2019 у справі №922/2723/17, від 06.02.2019 у справі № 488/3005/17, від 05.11.2019 у справі №906/392/18, вже викладала висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, яке (таке питання) порушене в касаційній скарзі на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №480/5528/20.
Ухвалюючи вказані постанови, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків про застосування норм права у спірних правовідносинах, а саме у справі № 922/2723/17 зазначено наступне:
"7.20. З наведеного вбачається, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
7.21. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 925/1152/17».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі №488/3005/17 зазначила:
«Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Аналогічний висновок вже висловлювався Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року (справа № 308/6914/16-ц), 22 серпня 2018 року (справа № 539/3192/16-ц), 28 серпня 2018 року (справа № 522/18500/13-а)».
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 зробила такий правовий висновок:
"Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до положень статті 21 ЦК України".
Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із визначеним підходом.
Позиція суду апеляційної інстанції, яка сформульована в оскарженому судовому рішенні, узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постановах від 01.10.2019 у справі №922/2723/17, від 06.02.2019 у справі № 488/3005/17, від 05.11.2019 у справі №906/392/18.
Верховний Суд від згаданого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною першою статті 346 КАС України, не відступав і колегія суддів також не вважає за потрібне відступати від зазначеного висновку.
До того ж заявниця у поданій касаційній скарзі погоджується з такими висновками, зазначаючи наступне:
«Так, дійсно у своєму адміністративному позові я прошу визнати протиправним та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень, яке має ознаки ненормативного акту та вичерпало свою дію після його реалізації, в результаті його реалізації особа набула речового права.
…
Дійсно, зміст заявлених позовних вимог містить порушення приватного права ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, оскарження права іншої особи на цю земельну ділянку.».
З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою треба відмовити.
Керуючись положеннями пункту 6 частини першої статті 333 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №480/5528/20.
2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя І.В. Желєзний
Суддя О.П. Стародуб