17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 120/432/20-а
адміністративне провадження № К/9901/21014/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року (головуючий суддя: Маслоід О.С.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року (головуючий суддя: Полотнянко Ю.П., судді: Драчук Т.О., Ватаманюк Р.В.) за заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішенні, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (далі-відповідач, ГУ ПФУ у Вінницькій області), в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 905290170830 від 25.12.2019 щодо відмови у перерахунку позивачеві пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (далі ЗУ «Про прокуратуру»);
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку призначеної позивачеві пенсії за вислугу років на підставі ЗУ «Про прокуратуру» та зобов'язати відповідача здійснити з 16.12.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачеві на підставі частини 20 статті 86 ЗУ Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, яка згідно рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 підлягає застосуванню в первинній редакції, застосувавши для розрахунку суму середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Прокуратури Вінницької області від 11.11.2019 № 18-ф-356 з додатками від 11.11.2019 № 18-ф-357, 18-ф-358, 18-ф-358, 18-ф-359, 18-ф-360, 18-ф-361 та 18-ф-362.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 905290170830 від 25.12.2019 щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру»; зобов'язано відповідача здійснити з 01.01.2020 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, яка згідно рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 підлягає застосуванню в первинній редакції, застосувавши для розрахунку суму середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Прокуратури Вінницької області від 11.11.2019 № 18-ф-356 з додатками від 11.11.2019 № 18-ф-357, 18-ф-358, 18-ф-358, 18-ф-359, 18-ф-360, 18-ф-361 та 18-ф-362; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 травня 2020 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року залишив без змін.
27 травня 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі. Заява обгрунтована тим, що суд, вирішивши питання про право позивача на здійснення перерахунку та виплату пенсії за вислугу років, відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», з 1 січня 2020 року, не в повному обсязі встановив спосіб виконання судового рішення, не зазначивши відсоток перерахунку пенсії та наявне у позивача право на отримання пенсії без обмеження її граничним розміром, що може ускладнити виконання рішення.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року залишена без змін.
Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суди виходили з того, що така вимога позивача не є способом виконання судового рішення, а її задоволення призведе до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, наслідком чого стане зміна самого судового рішення та відповідно його резолютивної частини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені судові рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового судового рішення про визначення способу виконання рішення, доповнивши абзац третій резолютивної частини рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року реченням: «в розмірі 90%, без обмеження її максимального розміру, із врахуванням виплаченої суми».
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
У відповіді на відзив позивач, наполягаючи на доводах, які були ним наведені у заяві про ухвалення додаткового судового рішення та у касаційній скарзі, зазначив, що відповідач не спростував його тверджень та аргументів стосовно неправильного застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Провадження в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 7 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою від 16 лютого 2021 року Верховний Суд призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Касаційне провадження у справі відкрито за касаційною скаргою, яка подана на судове рішення, право на касаційне оскарження якого передбачено частиною 2 статті 328 КАС України.
Підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначеного у частині 3 статті 328 КАС України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абз. 2 п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України).
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими з огляду на наступне.
Питання ухвалення додаткового судового рішення в КАС України унормовані положеннями статті 252 Кодексу.
Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати (ч.1 ст.252 КАС України).
Тобто, нормами КАС України передбачені випадки, коли суд може ухвалити додаткове судове рішення, перелік яких є вичерпним.
Згідно з частиною 2 статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Виходячи з викладеного, додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, які не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися) у випадку, зокрема, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання.
Отже, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Верховний Суд зазначає, що додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Крім того, спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту порушеного права. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
Для встановлення чи зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе встановлення чи зміна способу виконання рішення до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки встановлюючи чи змінюючи спосіб виконання основного судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про скасування рішення про скасування рішення відповідача щодо відмови у перерахунку позивачеві пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугу років на підставі частини 20 статті 86 ЗУ Про прокуратуру», яка згідно рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 підлягає застосуванню в первинній редакції, застосувавши для розрахунку суму середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Прокуратури Вінницької області з додатками.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905290170830 від 25.12.2019 щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру"; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.01.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, яка згідно рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 підлягає застосуванню в первинній редакції, застосувавши для розрахунку суму середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Прокуратури Вінницької області від 11.11.2019 року № 18-ф-356 з додатками від 11.11.2019 року № 18-ф-357, 18-ф-358, 18-ф-358, 18-ф-359, 18-ф-360, 18-ф-361 та 18-ф-362; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У заяві про ухвалення додаткового рішення, поданій до суду першої інстанції, позивач зазначив, що у рішенні від 11 березня 2020 року суд, вирішивши питання про право, не в повному обсязі визначив спосіб виконання даного судового рішення. Просив третій абзац резолютивної частини судового рішення викласти у наступній редакції: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.01.2020 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, яка згідно рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 підлягає застосуванню в первинній редакції, застосувавши для розрахунку суму середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Прокуратури Вінницької області від 11.11.2019 року № 18-ф-356 з додатками від 11.11.2019 року № 18-ф-357, 18-ф-358, 18-ф-358, 18-ф-359, 18-ф-360, 18-ф-361 та 18-ф-362 в розмірі 90%, без обмеження її максимального розміру, із врахуванням виплаченої суми».
Колегія суддів, проаналізувавши рішення суду першої інстанції та вимоги заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що така вимога позивача не була предметом розгляду та не є способом виконання судового рішення, а її задоволення призведе до зміни судового рішення.
З урахуванням викладеного, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в заяві про ухвалення додаткового судового рішення та з урахуванням яких суди дійшли висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили питання щодо ухвалення додаткового судового рішенян при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя- доповідач: Л.В. Тацій
Судді: А.І. Рибачук
Т.Г. Стрелець